Постанова Запорізький апеляційний суд № 325/380/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 325/380/21 Головуючий в 1 інст. Васильцова Г.А. Провадження № 33/807/464/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі ОСОБА_1 , його захисника адвоката Івашкова С.О., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Приазовського районного суду Запорізької області від 28 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 03.04.2021 року о 02:30 годин, в смт. Приазовське по вул. Щорса керував автомобілем ВАЗ21063державний номер НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у Приазовській центральній районній лікарні. Від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу відмовився що зафіксовано на відеозапису. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.9А ПДР України В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення суддею норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції було проведено з порушенням інструкції, оскільки огляд проводився за допомогою спеціального технічного засобу «Алкофорд», але не зазначено: ні номер цього засобу, чи дозволено до застосування МОЗ України та іншими державними органами вказаний технічних засіб, не зазначено кількісні показники у проміле. З відеозапису вбачається, що медичний огляд проводився не лікарем, а іншою особою, тому запис у висновку медичного огляду, що ОСОБА_1 оглянутий лікарем не відповідає дійсності. За таких обставин, апелянт вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Івашкова С.О., перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України встановлено, що водію заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №160043 від 3 квітня 2021 року (а.с.1), яким вказується, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ21063 д.н НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився в закладі охорони здоров`я; актом огляду водія (а.с.3) та направленням на огляд водія (а.с.4), якими вказано, що у ОСОБА_1 є ознаки алкогольного сп`яніння, а саме почервоніння очей, тремтіння рук та різкий запах алкоголю з порожнини рота; медичним висновком щодо результату огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03 квітня 2021 року (а.с.5), яким вказано, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4011597 від 3 квітня 2021 року (а.с.8), з якої вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ21063 д.н. НОМЕР_2 порушив вимоги п.2.9 «в» ПДР України; відеозаписом правопорушення (а.с.9), на якому видно причину зупинки транспортного засобу, проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та складання відносно нього матеріалу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення, не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу газоаналізатора в закладі охорони здоров`я. Що стосується доводу апелянта про те, що використовувався недопустимий спеціальний технічний засіб для виявлення стану алкогольного сп`яніння, суд вважає його безпідставним. Зокрема, суд погоджується, що працівник поліції в направленні допустив помилку у найменуванні технічного засобу вказавши «Алкофорд», а не «Алкофор», який призначений для вимірювання вмісту парів етилового спирту у повітрі, що видихає людина та застосовується для встановлення факту вживання алкоголю, у тому числі водіями транспортних засобів. Вказаний технічний засіб «Алкофор» є законним і таким, що може використовуватися для вимірювання стану алкогольного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції вважає, що допущення помилки при написанні назви технічного засобу за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи не свідчить, що перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму. Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а бажав здати свою кров на аналіз, на думку апеляційного суду є позицією захисту для уникнення від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення та не спростовує висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України. Оскільки пункти 12,13,14 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року визначають, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин в закладах охорони здоров`я, куди він доставлений. Виходячи з вказаного та надаючи оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не перебував в стані, який унеможливлює проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу в закладі охорони здоров`я. Крім того, суд вважає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння доведений. Його доводи про те, що медичним персоналом застосовувався неналежний прилад, результати якого не можуть бути доказами у справі не приймаються до уваги, оскільки висновок суду про винуватість ОСОБА_1 зроблено не тільки на підставі результатів тестування технічним приладом, але в сукупності з іншими доказами, а саме відеозаписом, яким вбачається з поведінки ОСОБА_1 , що останній мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та під час апеляційного розгляду визнав, що до події вживав алкогольні напої. Окрім того, суд не приймає до уваги, що огляд проводив не лікар, оскільки вказане твердження було спростовано під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, адже медичний висновок був складений лікарем медичної установи, і сумніви в його компетенції визначати стан алкогольного сп`яніння в суду відсутні. Навпаки, лікарем, який проводив огляд водія ОСОБА_1 було дотримано порядок проведення огляду, результатом його є встановлений факт керування апелянтом транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень також працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або медичного персоналу лікарні було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції або медичним персоналом (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо), ОСОБА_1 чи його захисник до суду не надали. Тому, за встановленими у судовому засіданні обставинами, аргументи ОСОБА_1 та його захисника щодо відсутності належних та допустимих доказів його провини у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд визнає безпідставними та розцінює, як спосіб захисту з метою уникнути справедливого покарання за скоєне. Апеляційний суд наголошує, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Враховуючи вказані висновки, суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Перебування водія в стані будь-якого сп`яніння є безпосередньою загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Приазовського районного суду Запорізької області від 28 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 325/380/21