Ухвала КЦС ВС № 754/3351/19

Ухвала Іменем України 14 липня 2021 року м. Київ справа № 754/3351/19 провадження № 61-11284ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатовського Ігоря Анатолійовича, ВСТАНОВИВ: 23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Деснянський РВ ДВС) Горбатовського І. А. Скаргу мотивовано тим, що на виконанні в державного виконавця Деснянського РВ ДВС Горбатовського І. А. перебувало виконавче провадження з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року про витребування від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . 19 лютого 2021 року заявником здійснено вихід до квартири у присутності державних виконавців та встановлено, що у квартирі ніхто не проживає, про що складено акт. Після цього державними виконавцями йому рекомендовано залучити фахівця по заміні замків для вступу у фактичне володіння своєю квартирою. Заявник звертався до фахівців по заміні замків, які в свою чергу заявили, що замінять замки за участю поліції, тоді як дільничний інспектор повідомив, що готовий прийняти участь у заміні замків одночасно з представником виконавчої служби. У зв`язку з цим, 25 лютого 2021 року заявник подав до державного виконавця Горбатовського І. А. відповідне клопотання про залучення поліції для проведення дій у фактичне володіння квартирою. Однак, постановою від 19 березня 2021 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з державною реєстрацією за ОСОБА_1 права власності на квартиру, та не надано відповіді на клопотання від 25 лютого 2021 року. Із урахуванням наведених обставин, заявник просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського РВ ДВС Горбатовського І. А. від 19 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження; зобов`язати державного Деснянського РВ ДВС Горбатовського І. А. розглянути клопотання стягувача від 25 лютого 2021 року. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Деснянського РВ ДВС Горбатовського І. А. щодо постанови від 19 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63932502 та скасовано постанову від 19 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63932502. Зобов`язано державного виконавця Деснянського РВ ДВС Горбатовського І. А. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25 лютого 2021 року. Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу державного виконавця Деснянського РВ ДВС Горбатовського І. А. задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги. 07 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. Судами встановлено, що 11 червня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення про витребування від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . До Деснянського РВ ДВС надійшов виконавчий лист № 754/3351/19, виданий 11 червня 2020 Деснянським районним судом м. Києва про витребування від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . 16 грудня 2020 року державним виконавцем Деснянського РВ ДВС Горбатовським І. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63932502 та в цей же день боржнику направлено вимогу щодо виконання рішення суду. 05 лютого 2021 року державним виконавцем Горбатовським І. А. складено акт, в якому зазначено, що 16 грудня 2020 року державним виконавцем направлена вимога на адресу боржника про негайне виконання рішення суду та станом на момент складання цього акту інформація щодо виконання рішення суду до відділу не надходило. 05 лютого 2021 року державним виконавцем Деснянського РВ ДВС Горбатовським І. А. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 1 700,00 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 19 лютого 2021 року державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що 16 грудня 2020 державним виконавцем направлена вимога на адресу боржника про негайне виконання рішення суду та станом на момент складання цього акту інформація щодо виконання рішення суду до відділу не надходило. 19 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3 400,00 грн, а також в цей день здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 . 18 березня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 19 березня 2021 року державним виконавцем сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій зазначено, що державним реєстратором 24 грудня 2020 року квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 19 березня 2021 державним виконавцем Деснянського РВ ДВС Горбатовським І. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). 05 квітня 2021 року постановою виконуючого обов`язки начальника Деснянського РВ ДВС Зленко О. В. при розгляді скарги ОСОБА_1 визнано, що дії державного виконавця Деснянського РВ ДВС Горбатовського І. А. вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 у пунктах 115, 116 зазначено, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Таким чином, внесення 24 грудня 2020 року державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 свідчить про повне виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року, яким витребувано на користь ОСОБА_1 вказану квартиру, а тому державний виконавець, виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), діяв із дотриманням вимог закону. Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Доводи касаційної скарги про те, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року не є виконаним, оскільки для передачі (витребування) квартири у володіння стягувача державний виконавець мав передати йому ключі від квартири або надати можливість стягувачу провести заміну квартирних замків для вступу у фактичне володіння квартирою, є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено вчинення державним виконавцем зазначених дій під час примусового виконання рішення про витребування нерухомого майна. Водночас, такі дії можуть вчинятися державним виконавцем під час примусового виконання рішення про вселення (стаття 67 Закону України «Про виконавче провадження»). Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, зроблених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 2-690/11 (провадження 61-20049св18), від 14 січня 2020 року у справі № 2-690/11 (провадження № 61-36310св18),є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається не є подібними. Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у зазначених ним постановах Верховного Суду, та у справі, що є предметом касаційного перегляду, встановлено різні фактичні обставини. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права. Отже, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатовського Ігоря Анатолійовичавідмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик