Ухвала КАС ВС № 640/17225/19

УХВАЛА 16 липня 2021 року Київ справа №640/17225/19 адміністративне провадження №К/9901/26008/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №640/17225/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення та акта перевірки,- в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати акт камеральної перевірки № 129/26-15-12-09-19/34353218 від 31 травня 2019 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 05961611209 від 17 липня 2019 року, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2019 року № 05961611209. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 15 липня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. У касаційній скарзі як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник наводить пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши, що судами попередньої інстанції порушено норми матеріального та процесувального права, а саме пункт 287.6 статті 287, пункти 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України та пункти 1, 2 статті 206 Земельного кодексу України. При цьому в касаційній скарзі цитується висновок апеляційного суду з яким не погоджується податковий орган, цитуються положення Податкового кодексу України та Земельного кодексу України, вказує обставини справи. Узагальнючи доводи касаційної скарги, податковий орган вказує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема не застосовано положення пункту 36.5 статті 36, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та пункту 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Вказує , що недотримання платником податків вищевказаних вимог Податкового кодексу України та Земельного кодексу України та неправильне застосування даних норм судом апеляційної інстанції призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зі змісту касаційної скарги залишається не зрозумілим, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстацій пункту 287.6 статті 287, пунків 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України та пунктів 1, 2 статті 206 Земельного кодексу України. Касаційна скарга не містить спростувань неможливості застосування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 19 березня 2021 року у справі №804/7986/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 826/9673/18, у яких застосовано положення статті 287 Податкового кодексу України та статті 206 Земельного кодексу України. Зокрема, скаржником не вказано, в чому особливість справи №640/17225/19, які відрізняють зазначену справу від інших, в яких Верховних Судом вже застосовано зазначені вище положення Податкового кодексу України та Земельного кодексу України. Окрім того, у випадку, якщо податковий орган вважає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам справи, касаційна скарга повинна містити посилання на пункт 4 статті четвертої статті 328 та відповідні пункти та частини статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. В той же час касаційна скарга не містить жодного посилання на пункт 4 статті четвертої статті 328 та відповідні пункти та частини статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. В цілому його доводи зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №640/17225/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення та акта перевірки - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Р.Ф. Ханова