Постанова 4856 № 560/2238/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2238/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 14 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Сторчака В. Ю. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Летичівської районної державної адміністрації, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Летичівскої районної державної адміністрації щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період у 2006-2020 роках (у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком); - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Летичівскої районної державної адміністрації нарахувати та виплатити мені недоотримані грошові кошти як учаснику бойових дій за період у 2006-2020 роках (у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком). Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2006 по 2019 рік повернуто позивачу. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги ще в 2006 році, до суду з позовом звернувся в березні 2021 року, тобто з порушенням строку встановленого КАС України. Доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою направити справу в частині спірних позовних вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 14 червня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 червня 2021року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ч.ч. 1-2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною 15 статті 171 КАС України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Положенням п.7 ч.1 ст.240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом. Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII) встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. При цьому, у відповідності до ст.17-1 частини 4 вказаного Закону особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20 вказав, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та

124. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню. Суд також виходив з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 та у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20, від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017). З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному обсязі грошових коштів як учаснику бойових дій за період 2006 року по 2020 рік (у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком) та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоотримані грошові кошти. При цьому, позивач, не заперечуючи сам факт отримання щорічної разової грошової допомоги, як учасник бойових дій у 2006 та 2019 роках, а вказує, що останню виплачували йому не в повному розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, з наведеного слідує, що позивач звернувся до суду із позовом в березні 2020 року та оспорює дії відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги у 2006 та 2019 роках у розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту". Колегія суддів зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому, про порушення своїх прав позивач міг дізнатися, починаючи з 2006 року при отриманні щорічної грошової допомоги до 05 травня відповідного року. Таким чином, посилання апелянта на триваючий характер бездіяльності відповідача щодо невиплати разової допомоги до 05 травня за 2006-2019 роки є необґрунтованими. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 18.11.2020 у справі №380/5202/20. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до даних правовідносин шестимісячного строку для звернення до суду з цим позовом. Крім того суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач мав право звернутися з метою отримання разової грошової допомоги за період з 2006 по 2019 рік до 30 вересня відповідного року, натомість до суду з даними вимогами позивач звернувся поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України. При цьому, посилання позивача як на поважність причин пропуску строку звернення до суду на постанову Верховного Суду від 29.09.2020 по справі №440/2722/20, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ухвалення Верховним Судом постанови не може бути обґрунтованою підставою для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період по 2019 рік. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Враховуючи вищезазначене, і зокрема факт не надання обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив позовну заяву позивача в частині позовних вимог за період з 2006 по 2019 роки без розгляду. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Сторчак В. Ю. Курко О. П.