Постанова 4854 № 420/6784/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6784/21 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е., за участю апелянта - ОСОБА_1 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, постановлену в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора щодо непоновлення права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 7 квітня 2021 року №200 к про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України і з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру; - поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону або рівнозначній посаді з 8 квітня 2021 року; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток, розрахований відповідно до вимог статті 81 Закону України Про прокуратуру, за весь час вимушеного прогулу. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви та доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин (з копією учасникам справи). 06 травня 2021 року до суду від позивача за вх. №22677/21 надійшла належним чином оформлена позовна заява та засвідчені копії документів (у 4-х примірниках). Отже, позивачем усунено недоліки позовної заяви. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі №420/6784/21 за позовною заявою ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Генерального прокурора щодо поновлення права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду та роз`яснено позивачу, що з даною вимогою він може звернутись в порядку, встановленому ст. 383 КАС України в межах справи № 640/10311/19. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №22677/21) в частині позовних вимог щодо: визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 7 квітня 2021 року №200 к про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України і з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру; поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону або рівнозначній посаді з 8 квітня 2021 року; стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток, розрахований відповідно до вимог статті 81 Закону України Про прокуратуру, за весь час вимушеного прогулу та відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 . Не погоджуючись з ухвалою суду в частині відмови у відкритті провадження у справі, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 420/6784/21 щодо відмови у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Генерального прокурора щодо поновлення права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду, ухвалити рішення про відкриття провадження у справі у цій частині позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що протиправна бездіяльність Генерального прокурора не обумовлена безпосередньо невиконанням судового рішення у справі № 640/10311/19, а обумовлена ухиленням Генерального прокурора після видання наказу про скасування незаконного наказу Генерального прокурора №325-вк від 6 травня 2019 року відприйняття законного рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на публічній службі у прокуратурі, про призначення на адміністративну посаду відповідно до положень ст.ст.7, 15 Закону України «Про прокуратуру». Наслідком такої протиправної бездіяльності стало прийняття Генеральним прокурором протиправного наказу №200 к від 7 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури, який є предметом оскарження у справі № 420/6784/21. Також, апелянт посилається на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 500/424/19. Апелянт вказує, що ефективний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, поновлення його статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду полягає у визнанні протиправною бездіяльність Генерального прокурора, яка перебуває у взаємозв`язку з подальшими протиправними діями, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що є предметом спору у справі № 420/6784/21. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів зазначає, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб' єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Відзиву на апеляційну скаргу іншими сторонами у справі до суду не надано. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2020 року у справі № 640/10311/19, залишеного у силі постановлю Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 29 січня 2021 року, Генеральним прокурором видано 15 березня 2021 року наказ №174-к, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 7 травня 2019 року. Проте внаслідок протиправної бездіяльності Генерального прокурора Богуцький П.П. на роботі, тобто на публічній службі у прокуратурі, фактично поновлений не був, на відповідну адміністративну посаду згідно з вимогами Закону України Про прокуратуру не призначений, визначений законом статус прокурора не був відновлений.7 квітня 2021 року Генеральний прокурор видав незаконний наказ №200-к, яким звільнив ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України та з органів прокуратури з 8 квітня 2021 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру. Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Генерального прокурора щодо поновлення права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду, не може розглядатися в порядку позовного провадження, з даною вимогою позивач повинен звернутись в порядку, встановленому ст. 383 КАС України в межах справи № 640/10311/19. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами ст.2 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною1-3 ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Аналіз зазначених норм свідчить, про наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі. За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою (справа №640/10311/19), в якій просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 06 травня 2019 року №325-вк «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора України від 24 березня 2015 року №29-вк»; - поновити ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 06 травня 2019 року; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №325-вк від 06 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 з 07 травня 2019 року на посаді військового прокурора Південного регіону України. Стягнуто з військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов`язкових відрахувань до бюджету, за період з 07 травня 2019 року по 11 березня 2020 року в сумі 100259,00 грн (сто тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок). Зобов`язано виконати негайно рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 07 травня 2019 року на посаді та в частині стягнення з військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9370,00 грн (дев`ять тисяч триста сімдесят гривень 00 копійок). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора було задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року - скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, військової прокуратури Південного регіону України, Генерального прокурора, за участю третьої особи - ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №640/10311/19 скасовано, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року залишено в силі. Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу колегії на постанову Верховного Суду від 15.05.2020 р. у справі № 500/424/19, яка на його думку є подібною до правовідносин у цій справі. Однак, колегія суддів не погоджується з такою думкую позивача і вважає, що правовідносини у справі, на яку посилається апелянт є відмінними від правовідносин у цій справі. У справі, на яку посилається апелянт, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача втрачений середній заробіток за час затримки виконання судового рішення та просив визнати дії відповідача протиправними, щодо невиконання рішення суду про його поновлення на роботі. Колегія суддів зазначає, що вимога про визнання протиправними дій посадових осіб, щодо невиконання постанови суду є похідною від нової, основної вимоги про стягнення втраченого заробітку за період затримки виконання судового рішення. ОСОБА_1 звернувся до суду і оскаржує наказ про звільнення від 7 квітня 2021 року, при цьому просить визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора, щодо непоновлення його права на публічній службі у прокуратурі та відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду. Апелянт зазначає, що ці протиправні дії вчинені відповідачем на виконання рішення суду. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 р. у справі № 500/424/19 не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі, а тому погоджується з висновком суду про те, що позовна вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Генерального прокурора, щодо поновлення права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду стосується виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2020 р. у справі № 640/10311/19 у зв`язку з чим вказана вимога не може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження, а з даною вимогою позивач може звернутись у порядку, встановленому ст.. 383 КАС України у межах справи № 640/10311/19. З огляду на вищезазначене, обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, що вимога позивача визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора щодо поновлення права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду стосується виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2020 року у справі № 640/10311/19, а відтак вказана позовна вимога не може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується в частині, яка переглядалась судом апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16.07.2021 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик