Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/4092/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/4092/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій просив: визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови йому у зарахуванні до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності у 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2013 роки; зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності у 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2013 роки. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що установлене пунктом 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право особи на зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю не ставиться в залежність від звітування підприємцем, а пов`язується виключно із фактом сплати страхових внесків в будь-якому розмірі. Оскільки у спірні періоди позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був звільнений від сплати саме страхових внесків, органами Державного казначейства від сплаченого ним єдиного податку перераховувалось 42 % до Пенсійного фонду України, що відповідачем визнається, а тому відмова останнього є протиправною. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що за періоди 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 років позивачем не подавалась звітність до системи персоніфікованого обліку. У той же час, для зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу необхідна одночасна наявність двох обов`язкових умов: сплата страхових внесків та подання звітності до системи персоніфікованого обліку (відповідний обов`язок встановлено з 01.01.2004). При вирішенні питання про призначення пенсії зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності здійснюється виключно на підставі довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Оскільки позивачем як страхувальником на той час, звітність щодо себе не подавалась, то в реєстрі застрахованих осіб та в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація щодо сплати ним у спірні періоди страхових внесків в будь-якому розмірі. Після призначення пенсії позивач не подавав документів на підтвердження наявності підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позовну ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення підприємницької діяльності з 23.02.2004 по 31.12.2009. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 23.02.2004 по 31.12.2009. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зокрема, апелянт зазначає про відсутність підстав для зарахування вказаних в позовній заяві періодів до страхового стажу позивача, оскільки останнім не подано до системи персоніфікованого обліку відповідних звітів про сплату страхових внесків. Відповідно до ч.3 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Бериславському сервісному центрі ГУ ПФУ в Херсонській області та йому з 04.04.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 61). З 23.02.2004 позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 19). Страховий стаж визначено відповідачем у 33 роки 2 місяці 03 дні, при цьому до страхового стажу не включені періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки. 05.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, у якій просив зарахувати до його страхового стажу зазначені вище періоди підприємницької діяльності. Листом від 01.07.2020 №23/13-2177/Р-02/8-2100/20 орган ПФУ повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки, в обґрунтування чого зазначив, що позивач не подавав річні звіти до системи персоніфікованого обліку за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки, а за 2013 рік подав звіт без жодних нарахувань. Крім того, відповідачем вказана інформація про те, що за даними електронної бази ГУ ПФУ в Херсонській області у 2004-2009 роки від розмежування сплаченого позивачем єдиного податку (42%) надійшло кошів у сумах 130,20 грн., 78,12 грн., 136,50 грн., 304,97 грн., 316,13 грн. та 331,80 грн. відповідно. Зазначено, що 2006, 2010 та 2017 роки страховий страж зараховано пропорційно до сплачених внесків, оскільки у поданій позивачем звітності зазначено суми, які відповідно до Закону та Декрету Кабміну України «Про прибутковий податок з громадян» спрямовувались до Пенсійного фонду у вигляді частини сплати єдиного податку (42%) та зараховувалися в рахунок сплати страхових внесків. Таке розмежування не забезпечило мінімальний страховий внесок в повному обсязі, що безпосередньо вплинуло на обчислення страхового стажу, а тому за 2006 рік до даного стажу зараховано 1 місяць і 2 дні, за 2010 рік 6 місяців 17 днів, за 2017 рік 6 місяців. Вказано, що для повного зарахування періодів (місяців) здійснення підприємницької діяльності на єдиному податку у 2006, 2010 та 2017 роках ОСОБА_1 має право у добровільному порядку здійснити доплату до мінімального страхового внеску згідно із ст. 24 Закону (а.с. 14). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2013 роки, ОСОБА_2 звернувся до суду з даною позовною заявою. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що періоди ведення підприємницької діяльності з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно беззастережно включаються до страхового стажу незалежно від сплаченого розміру страхових внесків (єдиного внеску). Єдиними умовами застосування пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV є сплата страхових внесків або єдиного внеску у будь-якому розмірі, а також те, щоб особа не була звільнена від сплати єдиного внеску. Пенсійні органи наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення. У спірні періоди 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 років позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок у порядку та розмірах, визначених чинним на той час законодавством. Неналежне функціонування реєстру та/або неповне відображення в ньому певних відомостей в жодному разі не може бути підставою для порушення права особи на пенсійне забезпечення. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких умов, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. За обставинами справи, підставою не проведення перерахунку пенсії позивачу стало відсутність відомостей про подання ним звітів з персоніфікованого обліку за формою ІНДАІ за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки. Судова колегія звертає увагу, що основоположним при врахуванні тих чи інших періодів трудової діяльності до стажу, який надає право на отримання пенсійних виплат є сплата особою страхових внесків в дані періоди, а тому встановлення даних обставин є визначальним для вірного вирішення спірних в даній справі правовідносин. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг. Статтею 1 Закону України № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058). Відповідно до ч.4 ст.24 згаданого вище Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058 доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). При цьому, до Порядку № 22-1 також були внесені зміни, за змістом яких періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Судова колегія вважає помилковими доводи органу ПФУ про необхідність подання звітності до системи персоніфікованого обліку як умову для зарахування періоду зайняття підприємницькою діяльністю до страхового стажу, оскільки Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який має вищу юридичну силу, передбачено лише наявність сплати страхових внесків у спірний період. Відповідно до ч.1,2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на 01.01.2004) органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Враховуючи наведені вище правові норми у їх системному зв`язку, на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи). Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення. У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу, зокрема, з 2004 року по 2010 рік (період, що підлягає оскарженню в даному апеляційному провадженні) займалася підприємництвом, для його страхового стажу, є сам лише факт сплати ним страхових внесків, незалежно від їх розміру. Крім того, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують норми спеціального Порядку № 22-1 про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким керується у своїй діяльності Пенсійний фонд України та його структурні підрозділи. Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єкта малого підприємництва, в редакції Указу Президента №746/99 від 28.06.99, суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Крім того, відповідно до п.6 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач підтверджує факт перерахування органами Державного казначейства України до Пенсійного фонду України коштів від сплати саме позивачем єдиного податку в розмірі 42% у 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роках (а.с.14). Крім того, дані обставини підтверджуються наданими позивачем свідоцтвами про сплату єдиного податку у 2004-2006 роках, квитанціями про його сплату у 2007-2009 роках. Також, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 підтверджується сплата ОСОБА_1 страхових внесків в період, зокрема, з 02.02.2006 по 31.12.2006 (а.с. 69). Як уже зазначалося, у періоди з 2004 року по 2010 рік підставою для їх зарахування до страхового стажу була сплата страхових внесків незалежно від їх розміру. За таких умов, врахування відповідачем за 2006 рік до страхового стажу лише 1 місяць 2 дні з посиланням на не забезпечення позивачем сплати мінімального страхового внеску є помилковим. При цьому, вірно зазначаючи про можливість врахування всього 2006 року до страхового стажу позивача, суд першої інстанції вийшов за рамки позовних вимог без жодних обґрунтувань, що є порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права. Зазначене правове регулювання та встановлені фактичні обставини справи підтверджують, що врахування періоду 2006 року в цілому до страхового стажу ОСОБА_1 , як і періодів з 23.02.2004 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2009 є належним захистом прав позивача, що в цілому відповідає предмету та суті його позову, а тому на думку судової колегії належним та достатнім при перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції є зміна (доповнення) його мотивувальної частини з підстав, наведених в даній постанові відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України. Судова колегія зазначає, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 22 грудня 2021 року. Тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково. Мотивувальну частину рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року змінити (доповнити) з підстав наведених в даній постанові. В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко