Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25277/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25277/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (суддя Єфіменко К.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 10.11.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 28.07.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області, у якому позивачка просила суд: - визнати неправомірними дії Головного управління щодо неврахування стажу роботи фізичною особою підприємцем з 01.07.2000 по 31.12.2003 та скасувати рішення №1047050029255 від 20.02.2025; - зобов`язати Головне управління зарахувати до страхового стажу позивачки періоди провадження підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003 у повному обсязі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що зарахування періоду провадження підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003 можливе лише за умови сплати страхових внесків. Водночас, відповідно до довідки №90961/04-36-70-01 від 21.09.2020, виданої Державною податковою службою (ДПС) України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не враховано період 01.07.2000 по 31.12.2003, відсутня інформація про сплату страхових внесків за період з 1994 по 2004 роки. Між тим, статтею 11 Закону №1058 визначений перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного перегляду, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності зазначена заява була розглянута ГУ ПФУ в Херсонській області, яке прийняло рішення від 20.02.2025 № 047050029255 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У згаданому рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років. Вік заявниці на момент звернення становив 60 років 04 місяці 14 днів. Згідно зі статтею 26 цього Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року. За доданими документами та відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивачки склав 21 рік 05 місяців 02 дні, при цьому для визначення права на пенсію враховано 22 роки 28 днів (на підставі пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону). До страхового стажу, згідно з довідкою № 90961/04-36-70-01 від 21.09.2020, виданою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, не зараховано період з 01.07.2000 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Вважаючи зазначене рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом про його скасування. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою докази підтверджують факт заняття нею підприємницькою діяльністю у спірний період та є достатньою підставою на зарахування до страхового стажу даних періодів. Обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язав ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 та зарахувати до її страхового стажу періоди провадження підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного. Так, в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені нормами Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV). Приписами статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону №1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги, позивачка у період з 17.08.1994 по 17.08.2004 перебувала на податковому обліку, як фізична-підприємець. Вказаний період господарської діяльності підтверджений відповідними належними документами, зокрема: свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія ВОО №9384663,, виданого державним реєстратором 17.08.1994 за №2 223 017 0000 000437; листом Державної податкової служби (ДПС) України Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про перебування на податковому обліку, як фізичної особи підприємця у період з 17.08.1994 по 17.08.2004 року; Сплата обов`язкових платежів до Пенсійного фонду України підтверджується: квитанцією від 05.01.2000 про сплату страхового внеску за січень 2000 у розмірі 88,80 грн.; копією звіту про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 1 квартал 2000 року; квитанцією від 28.04.2000 про сплату страхового внеску за 2 квартал 2000 у розмірі 360 грн.; копією звіту від 05.07.2000 про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 2 квартал 2000 року та квитанцією про поштове відправлення від 05.07.2000 №235 з повідомленням про отримання Пенсійним фондом у Дніпровському районі м. Дніпродзержинська від 06.07.2000. копією звіту від 07.10.2000 про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 3 квартал 2000 та квитанцією про поштове відправлення від 07.10.2000 №427 з повідомленням про отримання Пенсійним фондом у Дніпровському районі м. Дніпродзержинська від 09.10.2000; копією звіту від 04.01.2001 про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 4 квартал 2000 року та квитанцією про поштове відправлення від 05.01.2001 №840 з повідомленням про отримання Пенсійним фондом у Дніпровському районі м. Дніпродзержинська від 05.01.2001; копією декларації в Державну податкову адміністрацію Дніпровського району м. Дніпродзержинська про доходи від заняття підприємницькою діяльністю від 05.04.2000 за 1 квартал 2000 року; копією декларації в Державну податкову адміністрацію Дніпровського району м. Дніпродзержинська про доходи від заняття підприємницькою діяльністю від 05.07.2000 за 2 квартал 2000 року; квитанцією про сплату фіксованого податку від 20.03.2001 за 2 квартал 2001 року у розмірі 315 грн.; копією звіту від 07.04.2001 про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 1 квартал 2001 року; копією звіту про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 2 квартал 2001 ; копією звіту про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 3 квартал 2001 копією декларації про доходи за 2001 року; копією Звіту про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 4 квартал 2001 року; квитанцією від 08.01.2002 про сплату фіксованого податку в ДПІ у розмірі 315 грн. за 1 квартал 2002 року; квитанцією від 14.03.2002 про сплату 270 грн. фіксованого податку за 2 квартал 2002 року; квитанцією від 18.06.2002 про сплату 270 грн. фіксованого податку за 3квартал 2002 року; квитанцією від 03.10.2002 про сплату 270 грн. фіксованого податку за 4 квартал 2002 року; копією Розрахунку зобов`язання зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за 2002 рік; квитанцією від 17.12.2002 про сплату фіксованого податку за січень, лютий, березень 2003 року у сумі 270 грн.; квитанцією від 19.03.2003 про сплату фіксованого податку за квітень, травень, червень 2003 року у сумі 270 грн.; квитанцією від 27.06.2003 про сплату фіксованого податку за липень, серпень, вересень 2003 року у сумі 270 грн.; квитанцією від 01.10.2003 року про сплату фіксованого податку за жовтень, листопад, грудень 2003 року у сумі 270 грн.; копія розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2 квартал 2003 року. копія розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 3 квартал 2003 року. копія розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 4 квартал 2003 року. За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Отже, за вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Апелянтом не заперечується, що до грудня 2003 року позивачка сплачувала фіксований податок (фіксований патент), а тому наявність довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, яка включає період ведення підприємницької діяльності та сплата фіксованого податку з 01.07.2000 по 31.12.2003 є достатньою підставою на зарахування до страхового стажу позивача даних періодів. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є необґрунтованими. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та прийняв рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, не встановлено. З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов