Постанова 4807 № 334/495/21

Дата документу 16.07.2021 Справа № 334/495/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/495/21 Головуючий у 1 інстанції Філіпова І.М. Провадження № 22-ц/807/2190/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И ЛА: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову зазначено, 19.06.2020 року він отримав свідоцтво на право власності на вказану квартиру. Після переоформлення особового рахунку за ним рахується борг попередніх власників вказаної квартири, проте позивач до 19.06.2020 року не був власником квартири, фактично в ній не проживав, послугами відповідача не користувався, тому в нього не має обов`язку погашення заборгованості. Відповідач відмовляється виключити борг по особовому рахунку, яка наявна за вказаною квартирою. Просив суд зобов`язати КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири за період до 19 червня 2020 року за утримання будинку. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2021 року позов задоволено. Зобов`язано КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири за період до 19 червня 2020 року за утримання будинку. Не погоджуючись з рішенням суду КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно копії договору №487-УБ про надання послуг з управління багатоквартирного будинку КП «Запоріжжяремсервіс» є управителем житлового будинку АДРЕСА_2 . За адресою: АДРЕСА_1 відповідачем відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Станом на 01.07.2020 року заборгованість за управління та утримання прибудинковими територіями за вказаною квартирою становить 6 578, 85 грн, яка утворилася до 19.06.20 року та є боргами попередніх власників квартири, що визнається обома сторонами. Положеннями статей 66, 67, 162 ЖК України визначено, що за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Враховуючи приписи п.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. За приписами ч.2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна не має підстав для стягнення заборгованості попереднього власника з нового. Згідно із преамбулою Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» він визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Положеннями ст. 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлені правила, відповідно до яких кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника. Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Судом першої інстанції вірно встановлено, що діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно у особовому рахунку позивача, який відкритий на його ім`я, зазначає суму заборгованості 6 578, 85 грн, яка є боргом іншої особи. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна покупець має право вимагати від продавця нерухомості довідку про відсутність боргів за житлово-комунальні послуги. 03.06.2020 року на державному аукціоні «Сетам» Пірковець Є.М. була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_3 . Таким чином, продаж квартири відбувався не по звичайній процедурі купівлі-продажу, де сторонами є покупець та продавець, а по процедурі реалізації житла, яке знаходиться в іпотеці в рамках виконавчого провадження. Продавцем виступав приватний виконавець, в обов`язки якого не входить збір довідок щодо заборгованості за комунальні послуги, а у позивача на момент участі в торгах також не було прав на отримання інформації щодо заборгованості за комунальні послуги. Посилання скаржника щодо відсутності законних підстав виключити заборгованість попереднього власника, спростовуються Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-604св20) в якій зазначено: «Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов до комунального підприємства, в якому позивачка просила зобов`язати відповідача виключити з обліку по її особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири.» Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, навівши такі правові обґрунтування. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Тобто новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 липня 2021 року. Головуючий Судді: