Постанова 4807 № 333/7498/20

Дата документу 13.07.2021 Справа № 333/7498/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний №333/7498/20 Провадження №22-ц/807/2136/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління «АТ «Ощадбанк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року в складі судді Варнавської Л.О. в справі за скаргою Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління «АТ «Ощадбанк» на дії старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гринь Яни Анатоліївни, заінтересована особа (боржник) ОСОБА_1 , - В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління «АТ «Ощадбанк» звернулося до суду із вказаною скаргою, за змістом якої просило, визнати неправомірними дії старшого державного виконавця щодо прийняття звіту № 189/20 про визначення вартості нерухомого майна двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , визнати протиправною оцінку майна в сумі 484538 грн. згідно зі звітом від 18.11.2020 року № 189/20 виготовлений ФОП ОСОБА_2 та зупинити реалізацію нерухомого майна. В обґрунтування вимог було зазначено, що на виконанні у Комунарському відділі ДВС перебуває виконавче провадження ВП № 60235290 з виконання виконавчого листа виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя № 2-1160/10 про стягнення ОСОБА_1 заборгованості у сумі 321 388,91 грн. на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк». 12 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Кабаченко Ю.Ю описано майно боржника ОСОБА_1 - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,4 кв. житловою площею 27,7 кв.м та накладено на неї арешт, про що складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. В межах виконавчого провадження 02.11.2020 р. для визначення вартості майна боржника, державним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 23.11.2020 року до АТ «Ощадбанк» надійшло повідомлення щодо результату оцінки арештованого майна вих. № 63336 від 19.11.2020 року, підписане старшим державним виконавцем Кабаченко Ю.Ю., відповідно до якого, вартість описаного арештованого майна боржника (вищевказаної квартири) становить 484 538,00 грн. без ПДВ. Ознайомившись із звітом суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 № 189/20, на підставі якого було визначено вартість описаного й арештованого майна, стягувач вважає вказану оцінку майна незаконною. Як зазначено у скарзі, при визначенні ринкової вартості квартири в рамках порівняльного підходу, в якості об`єктів порівняння були використані пропозиції продажу об`єктів подібних та гірших об`єктів за станом та технічними характеристиками. В розрахунку були застосовані невиправдані мінусові коригування вартості нерухомого майна. Вказані обставини суперечать положенням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та унеможливлюють використання результатів оцінки. Визначена оцінювачем вартість - не відповідає ринковій вартості майна. Звіт про оцінку майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 станом на 18.11.2020 року не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має недоліки, що вплинули на кінцевий результат оцінки оскільки об`єкт оцінки фактично не досліджувався оцінювачем. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року скаргу залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління «АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на відміну від попередньої редакції Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року, таке поняття як «рецензування звіту» в теперішній редакції Закону відсутнє і оскарження результатів такої оцінки здійснюється шляхом подання скарги на дії державного виконавця. Наразі оцінка проведена в межах виконавчого провадження, повинна розглядатись як процесуальна дія державного виконавця незалежно від суб`єкта її проведення. Апелянт повторюючи доводи первісної скарги, зазначив, що оцінювачем були застосовані невиправдані та необґрунтовані коригування вартості у розмірі -30,35% на всі порівняння, -10 % коригування «на торги», -15 % коригування на «технічний стан», хоча для порівняння обрані об`єкти з гіршим технічним станом. До звіту виготовленого ФОП ОСОБА_3 не додано документів, які підтверджують факт здійснення огляду об`єкта оцінки, що у свою чергу є порушення п. 56Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та на думку скаржника підставою для визнання вказаної оцінки недійсною. Старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Гринь Я.О. було направлено відзив на апеляційну скаргу за змістом якого виконавець просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві вказала, що стягувачем було пропущено строк на оскарження оцінки майна боржника, а пункт 56 Національного стандарту № 1 передбачає наявність у звіті оцінювача відповідних пояснень та обґрунтування застережень щодо використання результатів оцінки у разі неможливості особистого огляду об`єкта оцінки. Тобто проведення оцінки можливе без особистого огляду об`єкта, за наявності вихідних даних та істотних відомостей про його правовий статус, технічні та інші характеристики. Оскільки державний виконавець не проводив оцінку майна боржника дії державного виконавця щодо визначення вартості такого майна не можуть бути оскаржені. За змістом відзиву державний виконавець просила розглядати справу без участі представника Комунарського відділу ДВС у місті Запоріжжі. Окрім того, старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гринь Я.А. направила клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Відділу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, відзив підтримує в повному обсязі. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління «АТ «Ощадбанк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що 07.10.2019 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60235290 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1160/10, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» суму боргу в розмірі 323208,91 грн.(а.с. 125). 12.10.2020 року складена постанова про арешт майна (коштів) боржника, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_2 , площею 50,4 кв. житловою площею 27,7 кв.м.(а.с. 121). Постановою від 02.11.2020 державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 60235290 призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання СОД ОСОБА_2 для проведення оцінки арештованого майна боржника ОСОБА_1 (а.с. 120). 18.11.2020 до Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя надійшов звіт № 189/20 про оцінку арештованого нерухомого майна квартири за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 78). 19.11.2020 сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами було направлено повідомлення про вартість майна (а.с. 75). Як передбачено ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Як вбачається з матеріалів справи, стягувач АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» отримало повідомлення про результати оцінки майна 23.11.2020, при цьому стягувач засобами поштового зв`язку, направив скаргу на дії державного виконавця за змістом якого оскаржував результат оцінки складений СОД Макушиним А.А. 23.12.2020. Як передбачено ч. 1,2 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. За змістом скарги стягувач заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги, а також повідомляв про підстави його пропущення. Вказане клопотання було задоволено ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2020 року, строк на подання скарги до суду було поновлено. Отже, заперечення Старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі про пропуск скаржником строку на звернення до суду з оскарження оцінки майна, спростовуються матеріалами справи. Залишаючи без задоволення скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії ЗОУ «АТ «Ощадбанк», суд першої інстанції виходив з того, що скаржником на спростування звіту оцінювача не надано належних та допустимих доказів того, що визначена вартість квартири значно відрізняється від дійсної та проведена із невідповідним корегуванням, а спростування результатів оцінки майна здійснюється шляхом проведення рецензування звіту про оцінку. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону). Пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України "Про виконавче провадження"). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18). Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У частині третій та п`ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. З огляду на те, що у спірних правовідносинах оцінці підлягає нерухоме майно, то в даному випадку виконавець має залучити суб`єкта оціночної діяльності, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Матеріали справи не містять відомостей про те, що сторони виконавчого провадження № 60235290 досягли згоди щодо вартості арештованого майна боржника та письмово повідомили виконавця про визначену ними вартість майна. У зв`язку з відсутністю вказаного повідомлення, державним виконавцем Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя для проведення оцінки нерухомого майна, належного боржнику, власною постановою було залучено СОД Макушина А.А., яким в подальшому було виконано звіт № 189/20 про оцінку арештованого нерухомого майна. Після отримання вказаного звіту 18.11.2020 державний виконавець склав повідомлення про оцінку майна яке за вих. № 63336, 19.11.2020 направив сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією. Отже, дії державного виконавця Кабаченко Ю.Ю. відповідали положенням ч. 3,5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Частиною третьою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади. Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Разом із цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Як вбачається з наведеного, пункт 56 Національного стандарту № 1, на який посилається скаржник, передбачає можливість визначення вартості та складання звіту про оцінку відповідного майна без його фактичного огляду. Cтаттею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Водночас опис та арешт нерухомого майна боржника та визначення його вартості з метою подальшої примусової реалізації в межах відкритого виконавчого провадження у відповідності до ст. 10, 48 Закону України «Про виконавче провадження» є заходами примусового виконання. При цьому надання доступу до об`єкта оцінки не входить до обов`язків державного виконавця та не залежить від його дій, оскільки власником арештованого нерухомого майна до його реалізації залишається боржник, який фактично має можливість створювали перешкоди в доступі до такого майна суб`єкту оціночної діяльності, уникаючи фактичного виконання рішення. Ураховуючи неможливість доступу державного виконавця до квартири боржника розташованої за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджено актом державного виконавця від 12.10.2020 (а.с. 123), неможливість доступу до вказаного майна СОД Макушина А.А. , тому ця обставина є такою, що перешкоджає складанню звіту про оцінку майна. Щодо твердження апеляційної скарги про відсутність у Закону України «Про виконавче провадження» поняття «рецензування», тому оскаржити результати оцінки майна можливо шляхом оскарження дій державного виконавця виключно в судовому порядку, слід зазначити наступне. Так, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не містить обов`язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Проте, в ст.. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачені вимоги щодо рецензування звіту оцінки майна. Зокрема, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим. Стаття 81 ЦПК України передбачає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З матеріалів справи вбачається, що стягувач не подавав державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку від 18.11.2020, не заявляв вимог щодо рецензування звіту про оцінку арештованого нерухомого майна № 189/20. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності належними та допустимими доказами того, що визначена вартість квартири значно відрізняється від дійсної. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанцій постановлена з порушенням норм процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів без посилання на обставини, які не були враховані судом першої інстанції при вирішенні справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління «АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гринь Яни Анатоліївни залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська В.І. Кочеткова