Постанова 4807 № 316/10/21

Дата документу 15.07.2021 Справа № 316/10/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №316/10/21 Головуючий у 1 інстанції Бульба О.М. Провадження № 22-ц/807/2778/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И ЛА: У січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 17.02.2017 року. Відповідач, при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» з наказом банку про їх затвердження в редакції яка діяла на момент підписання, Витяг з «Тарифів» додаються до позовної заяви. При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, формулярами та стандартними формами якого є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідач була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшувався та відповідачем отримано кредитну картку для користування кредитним картковим рахунком номер та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, яка додається. Виконання відповідачем Договору вбачається також з виписки по рахунку в якій зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, яка додається до позову. В разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» клієнт має право подати заяву про розірвання Договору виконавши умови п.2.1.1.5.4 Договору. Редакцією п.2.1.1.2.12. Умов та Правил, яка почала діяти з 01.03.2019 року встановлено, що із 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, а також процентів від суми неповернутого у строк кредиту, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлені за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0% - для картки «Універсальна голд». Згідно умов Договору, відповідач зобов`язалась здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу щомісяця протягом строку дії карти. Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, чим порушила умови Договору та положення законодавства. Також зазначає, що викладені в позовній заяві обставини підтверджуються такими доказами як: Розрахунком заборгованості; Випискою по рахунку; Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; Довідкою про видачу картки; Копією заяви позичальника; Витягом з «Тарифів»; Витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг», що діяли на момент підписання; Копією наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; Копією документу, що посвідчує особу відповідача. У зв`язку з порушеннями взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 11.11.2020 року відповідач має заборгованість в розмірі 17363,03 грн., з яких: 13974,19 грн. - заборгованість за тілом кредита, у тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13974,19 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість по нарахованими відсотками; 3388,84 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія. Просило суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 17.02.2017 року, станом на 11.11.2020 року та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. судового збору. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17.02.2017 року у розмірі 6352,03 грн. та судовий збір у розмірі 769 грн. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТАБНК» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надала суду відзив на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписала 17.02.2017 року заяву б/н. В заяві зазначено про те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість за договором №б/н від 17.02.2017 р. в розмірі 17363,03 грн., яка складається з наступного: 13974,19 грн. - заборгованість за тілом, з яких: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13974,19 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3388,84 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; інші складові, такі як: заборгованість по нарахованими відсотками; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; нарахована пеня; нарахована комісія містять нульові показники. На доведення наявності існування заявлених грошових (кредитних) зобов`язань у відповідача перед позивачем, які представник позивача вважає, що виникли 17.02.2017 року, позивачем надано Розрахунок заборгованості; Виписка по рахунку; Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; Довідка про видачу картки; Копія заяви позичальника; Витяг з «Тарифів»; Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», у редакції що діяла на момент підписання; Копія наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; Копія документу, що посвідчує особу відповідача. Колегія судів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що стороною позивача не доведено будь-якими доказами договору приєднання до умов кредитного договору про надання банківських послуг б/н від 17.02.2017 року відповідно до положень ст.634 ЦК України, які виникли на підставі заяви б/н від 17.02.2017 року за Умов та Правил, про які зазначає представник позивача у змісті позову та які, як вважає представник позивача, додані до позовної заяви, з огляду на наступне. Положеннями статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В силу приписів ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зроблено висновок, зокрема про те, що згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений Судом першої інстанції вірно встановлено, що Зі змісту Анкети-заяви б/н від 17.02.2017 року, встановлено що анкета-заява не містить розміру кредитного ліміту, який має намір отримати позичальник, базової процентної ставки за користування кредитом, відповідальності за порушення зобов`язання та строку дії картки (кредитного ліміту). Крім того, в Анкеті-заяви б/н від 17.02.2017 року зазначено і про надання відповідачем згоди на те, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним і банком Договір про надання банківських послуг, що відповідач ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які йому були надані у письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розмішені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua, з якими вона зобов`язується ознайомлюватися. Разом з цим, Анкета-заява б/н від 17.02.2017 року, не містить ні розміру грошового зобов`язання (кредитного ліміту), ні базової процентної ставки, ні умов про встановлення будь-яких видів відповідальності за порушення грошового зобов`язання та їх розміру, строку дії та повернення кредиту, як і не містить посилань на те, що її складовими є «Умови та правила надання банківських послуг» (дата їх затвердження, номер наказу), як ті на які посилається представник позивача у змісті позову, так і ті, які надані до позовної заяви, та, загалі, волевиявлення відповідача на те, що вона, ознайомившись з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», надала свою згоду на відкриття кредитного рахунку в Банку для отримання на нього будь-яких грошових коштів позивача у користування та пов`язаних з цим обов`язків щодо виконання грошових зобов`язань перед позивачем. Не містить Анкета-заява б/н від 17.02.2017 року і даних, що її складовою є додана позивачем до матеріалів позову Довідка датою її підписання 06.06.2019 року. Як і не містить сама Довідка даних, що вона є складовою Анкети-заяви б/н від 17.02.2017 року. Банком наданий Витяг з Тарифів, який також не підписаний відповідачем. Даний Витяг містить умови користування кредитними коштами за різними видами тарифів, а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold». Разом з цим, в Анкеті-заяві, яка підписана відповідачем взагалі не зазначено виду банківських послуг, які надаватимуться відповідачу, в тому числі не вказано яку платіжну картку «Універсальна» він виявив бажання оформити. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» - не містить та не передбачає можливості його підписання позичальником (відповідачем по справі) та інших даних які б ідентифікували особу відповідача та її згоду від 17.02.2017 року із зазначеними в цих документах Умовами та Правилами надання банківських послуг, в даному випадку з кредитування, у тому числі і визначених ними обов`язків та відповідальності, які мали місце на дату підписання Анкети-заяви б/н від 17.02.2017 року. Колегією суддів не встановлено даних з яких можливо встановити, що зазначені позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» відносяться до грошових зобов`язань відповідача перед позивачем які виникли, як зазначає сторона позивача, 17.02.2017 року (дати підписання Анкети-заяви б/н). Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), також зробив правовий висновок про те, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (що зазначено і Верховним Судом України в постанові від 11.03.2015 року, провадження №6-16цс15). Таким чином, є безпідставними, як посилання позивача так і долучення до матеріалів позову, будь-яких Умов та Правил, у тому числі і тих які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua, за якими позивачем обслуговуються кредитні рахунки, оскільки в них відсутнє волевиявлення відповідача, шляхом їх підписання 17.02.2017 року на відкриття, як зазначено позивачем, кредитного рахунку, видачу кредитної картки, тощо. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Зміст Анкети-заяви б/н від 17.02.2017 року не містить волевиявлення відповідача на відкриття 17.02.2017 року кредитного рахунку, встановлення на нього кредитного ліміту, базової процентної ставки, тощо та обслуговування за Умов, Правил і Тарифів за яких обслуговуються позивачем кредитні рахунки відкриті в установі Банку. Таким чином неможливе застосування до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів», про які йдеться у змісті Анкети-заяви б/н від 17.02.2017 року, правил частини 1 статті 634 ЦК України, що стосуються кредитних зобов`язань. Судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що додані представником позивача до матеріалів позову, такі документи як: Розрахунки заборгованості за Договором №б/н від 17.02.2017 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 ; Довідка про видачу карток; Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 ; Банківська виписка за договором б/н станом на 16.11.2020 рік - не містять Умов, Правил та Тарифів обслуговування кредитного рахунку, як ті, що надані до позовної заяви так і ті про які зазначає сторона позивача у змісті позову, як і не містять посилань на те, що їх складовою є «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи» про які зазначає представник позивача у позові та/або які додає до позовної заяви. З доданої до позовної заяви копії паспорта на ім`я відповідача, не встановлено, що вона стосується кредитних зобов`язань, які виникли між позивачем та відповідачем, враховуючи і те, що датою посвідчення її копії зазначено 17.02.2017 (а.с.72-73). Разом з цим, 06.06.2019 року відповідачем було підписано Довідку, але в ній відсутня інформація по якому саме кредитному договору визначалися вказані умови. Із даних Банківської виписки, Довідки про надання кредитних карток, судом встановлено отримання відповідачем у позику грошових коштів позивача на рахунок номером: НОМЕР_1 відкритий 06.06.2019 року, по якому позивачем було видано відповідачу 06.06.2019 року кредитну картку, використання відповідачем грошових коштів Банку та здійснення платежів з погашення використаних грошових коштів по зазначеному рахунку. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність між позивачем та відповідачем кредитних зобов`язань, які виникли між позивачем та відповідачем. З Банківської виписки, яка містить відображення операцій за особовим рахунком починаючи з 06.06.2019 року по 01.11.2020 року, встановлено користування відповідачем грошовими коштами позивача, які знаходились на даному рахунку у загальному розмірі 15551,44 грн. У своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично використаної суми кредитних коштів. Згідно наданої позивачем виписки за договором фактична сума витрат клієнтом (відповідачем) коштів позивача складає 15551,44 грн., а сума коштів внесених клієнтом (відповідачем) на погашення заборгованості 7903,47 грн. Тобто різниця складає 6352,03 грн., та це є саме та сума заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, з урахуванням внесених коштів. Будь-яких інших доказів щодо здійснення ОСОБА_1 витрат коштів у розмірі більшому ніж встановлено судом згідно розрахунку, матеріали справи не містять. Таких доказів не надано скаржником і до апеляційної скарги. Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньому повному об`ємі з`ясував права та обов`язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та зібраним доказам по справі. За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про повне задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено. Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 червня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15 липня 2021 року. Головуючий Судді: