Постанова 4857 № 380/470/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/470/21 пров. № А/857/10037/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В., позивача ОСОБА_1 представника відповідача Вахули Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року про закриття провадження (прийняту в м. Львові суддею Сподарик Н.І.; складену в повному обсязі 26 квітня 2021 року) у справі № 380/470/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним і скасування наказу та визнання протиправним оформлення висновку, В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати наказ Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 31.08.2020 № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії»; визнати протиправним оформлення висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в частині вимоги про визнання протиправним і скасування висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 року № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу в цій частині вимог скерувати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що він чітко окреслив наявність між позивачем та відповідачем спірних правовідносин, які полягають у складенні висновку щодо нього, який не відповідає фактичним обставинам справи та дійсності, а тому вказане порушує його право на: а) вимогу виправити (скасувати) неточну інформацію щодо нього; б) вимогу усунути (скасувати) неправомірність збереження такої інформації про нього. Зазначає, що висновок від 27.10.2020 створює юридичні наслідки: права, обов`язки вчинити дії безпосередньо до позивача та строки втрати їх юридичної сили, а тому предметом адміністративного позову є правомірність затвердженого висновку (рішення) та виправлення (скасування) інформації (висновку), яка не відповідає дійсності. Вказаний висновок є результатом певного етапу реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції в межах дисциплінарних процедур та такий не є рішенням у розумінні КАС України. У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 27.10.2020 за результатами службового розслідування, призначеного на підставі наказу 31.08.2020 № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», начальник Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції майор поліції ОСОБА_2 затвердив висновок, яким встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 частини першої статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статут Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Закриваючи провадження в частині вимоги про визнання протиправним і скасування висновку результатів службового розслідування, суд першої інстанції виходив із того, що спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки оскаржений висновок службового розслідування не є рішенням (індивідуальним актом) суб`єкта владних повноважень в розумінні статей 4, 5, 19 КАС України, так як не породжує для позивача прав чи обов`язків в сфері публічно-правових відносин. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або його посадовими особами в цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень із виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Обов`язковою ознакою дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, відомості чи інформація, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас певні судження органу про певні факти є висновками тільки такого органу, зазначення яких у таких документах не суперечить чинному законодавству. Такі відомості акта можуть бути підтверджені або спростовані судом в разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені такі зафіксовані в акті відомості. Відповідно до пункту 2, 5 Розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Так, за своєю правовою природою акт службового розслідування - це службовий документ, який фіксує певні обставини та є носієм доказової бази для прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення до особи у випадку виявлення певних порушень. Отже, акт службового розслідування є засобом фіксації порушень, встановлених у ході такого розслідування. У той час як викладена у ньому інформація є підставою для прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що акт службового розслідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для особи, дії якої перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Указаний документ є носієм доказової інформації про виявлені уповноваженим органом порушення вимог законодавства посадовими особами цього ж органу, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а тому оцінка акту, у тому числі й оцінка дій службових осіб органу щодо його складання, викладення у ньому висновків розслідування, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 813/2524/17, від 10.05.2018 у справі № 811/119/13-а , від 16.07.2020 у справі № 826/4/16. Таким чином, як зазначив суд першої інстанції, правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимоги про визнання протиправним і скасування висновку за результатами службового розслідування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постановах від 22.03.2018 року у справі № П/9901/135/18, від 31.01.2019 року у справі № 9901/56/19, від 27.06.2019 року у справі № 9901/920/18, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що оскарження акта службового розслідування не може бути предметом судового захисту у порядку будь-якого судочинства, позаяк не створює жодних юридичних фактів для особи, щодо якої їх складено. З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним оформлення висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» закрити провадження в справі. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законим, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року про закриття провадження в адміністративній справі № 380/470/21 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 15 липня 2021 року.