Постанова 4855 № 620/5897/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5897/20 Суддя першої інстанції: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в Чернігівській області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації в Чернігівській області № 03/36 -731 від 21.02.2020 року та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року у справі № 620/2305/20 в розмірі 68%; - зобов`язання ГУ ПФ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки територіального управління державної судової адміністрації в Чернігівській області № 03/36 -731 від 21.02.2020 року замість зробленого ним перерахунку у розмірі 68%, з врахуванням фактично проведених виплат за даний період. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання відбулася після призначення його Позивачу, а відтак не є змінною величиною при перерахунку останнього. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що саме положеннями ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Окремо наголошує, що із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 втратили чинність норми, які встановлювали граничний розмір довічного грошового утримання 90%. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що норма статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може застосовуватися лише при призначенні, а не при перерахунку пенсії. В іншому ж випадку порушується положення ст. 22 Конституції України та вбачаються ознаки дискримінації особи у порівнянні з іншими. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції у справі №580/6088/20. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнена з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв`язку з виходом у відставку, а наказом в.о. голови Ніжинського міськрайонного суду від 14.09.2016 року № 64-ос відрахована із штату суду. Судом першої інстанції встановлено, що, перебуваючи на обліку у ГУ ПФ в Чернігівській області, ОСОБА_1 з 20.09.2016 року отримую щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначене Відповідачем у розмірі 90 % суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII. Разом з тим, з 01.01.2020 року відбулися зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в бік збільшення. 21.02.2020 року Позивачем була отримана довідка з територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області № 03/36-731 про розмір суддівської винагороди з 01.01.2020 року. У зазначеній довідці підтверджено, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, складає 107 202,00 грн. (а.с. 10). 24.02.2020 року разом із заявою про перерахунок зазначена довідка подана ОСОБА_1 до ГУ ПФ в Чернігівській області. Водночас, листом від 03.03.2020 року Відповідач відмовив Позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вказаної довідки. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року у справі № 620/2305/20 задоволено частково вимоги Позивача - визнано дії Відповідача неправомірними щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного утримання на підставі довідки ТУ ДСА в Чернігівській області № 03/36-731 та зобов`язано ГУ ПФ в Чернігівській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 21.02.2020 року №03/36-731, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року (а.с. 11-16). Судом першої інстанції також встановлено, що 23.11.2020 року ОСОБА_1 отримала від ГУ ПФ в Чернігівській області копію рішення №9742801151984 від 18.11.2020року про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання на виконання рішення суду від 01.10.2020 року у справі № 620/2305/20, згідно якого загальний процент довічного утримання під час перерахунку застосований Відповідачем у розмірі 68% замість 90% (а.с. 20). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 58 Конституції України, ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) та його Прикінцевих і перехідних положень, ряду рішень Конституційного Суду України, рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на незмінність призначеного відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді. Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом. Відповідно до п. 2 розд. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною першою статті 142 Закону визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 142 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону). У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019 року, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону зі змінами. У вказаному рішенні єдиний суд конституційної юрисдикції України підкреслив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Системний аналіз викладених правових норм, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, надає підстави стверджувати, що з 19.02.2020 року розмір довічного грошового утримання суддів, незалежно від дати виходу у відставку, становить 50% суддівської винагороди з додаванням 2% за кожний рік роботи понад 20-річний стаж на посаді судді. Колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачу було призначено довічне грошове утримання судді, з урахуванням, зокрема, дев`яти років стажу роботи понад 20-річний стаж на посаді судді, а тому з 19.02.2020 року він має право на отримання довічного грошового утримання судді в розмірі 68% суддівської винагороди. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за Законом України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», а розмір суддівської винагороди - згідно Законом, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку на підставі Закону, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», адже останній передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу. До того ж судова колегія звертає увагу, що частина третя статті 142 Закону не визнавалась Конституційним судом України не конституційною. Таким чином, твердження суду першої інстанції щодо того, що довічне грошове утримання судді ОСОБА_1 було призначено з 20.09.2016 року не у відповідності Закону, а згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на той час та якою було передбачено розмір довічного грошового утримання судді 80% суддівської винагороди із збільшенням на 2% за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років, а також про те, що саме вказана редакція Закону підлягає застосуванню до спірних правовідносин і що розмір призначеного довічного грошового утримання судді (90%) є незмінним, судова колегія вважає помилковими з огляду на викладені вище мотиви. З приводу посилання Позивача на практику Шостого апеляційного адміністративного суду в аналогічній категорії справ, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Твердження ОСОБА_1 про необхідність застосування до спірних правовідносин позиції Верховного Суду у справах №240/5401/18 та №686/9208/17 є помилковим, оскільки постанови суду касаційної інстанції в указаних справ не є релевантними до відносин, що є спірними у справі №620/5897/20, адже висновки у них стосувалися застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (справа №240/5401/18) та приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до внесення до них змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019 року, а також до прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 справа №686/9208/17). Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки єдиним нормативним актом, який чинний на час перерахунку щомісячного грошового утримання суддів у відставці, є Закон, саме норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 15» липня 2021 року.