Постанова 4855 № 640/24126/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24126/20 Суддя першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій і рішення та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправними дій та рішення ГУ ПФ в м. Києві від 10.07.2020 року за №2600-0310-8/9348 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві від 25.06.2020 року №608 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; - зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві від 25.06.2020 року №608 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зміна розміру окладу судді є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді з дня, наступного за днем прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020, то у Позивача виникло право на перерахунок такого утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки положення ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» після 18.02.2020 року не змінилися, то підстави для проведення перерахунку довічного грошового утримання відсутні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки з 01.01.2020 року змінилися складові суддівської винагороди, а з 18.02.2020 року Конституційним Судом України визнано право суддів, що перебувають у відставці, на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, то остання має право на здійснення відповідного перерахунку з 19.02.2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 звільнена з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з виходом у відставку (а.с. 28), а наказом голови цього ж суду від 27.04.2018 року № 15-ос відрахована із штату суду (а.с. 29). Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем була отримана довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 25.06.2020 року № 608 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У зазначеній довідці вказано, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, складає 141 885,00 грн. (а.с. 30). 30.06.2020 року разом із заявою про перерахунок зазначена довідка подана ОСОБА_1 до ГУ ПФ в м. Києві. Водночас, листом від 10.07.2020 року №2600-0310-8/93483 Відповідач відмовив Позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вказаної довідки з підстав, що норми ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 18.02.2020 року не змінювалися (а.с. 36). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 125 Конституції України, ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) та його Прикінцевих і перехідних положень, ряду рішень Конституційного Суду України, а також рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на виникнення з 19.02.2020 року правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді. Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон. Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Приписи ч. 1 ст. 142 Закону визначають, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. За правилами ч. ч. 4-5 ст. 142 Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п. 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону). Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону). При цьому, пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, як вірно підкреслив суд першої інстанції, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону зі змінами. У вказаному рішенні підкреслено, що отже судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом. Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Згідно ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у Позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону. При цьому, на переконання колегії суддів, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Указані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у рішенні від 16.06.2020 року у зразковій справі №620/1116/20, щодо якої справа №640/24126/20 є типовою. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав визнання протиправними дій та рішення ГУ ПФ в м. Києві про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві від 25.06.2020 року №608 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у м. Києві від 25.06.2020 року №608 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. У свою чергу, надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо здійснення перерахунку виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. «Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право Позивача на перерахунок пенсії у зв`язку із зміною грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі ст. 142 Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020. Тому, на переконання судової колегії, суд першої інстанції не врахував, що питання відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді та обмеження його максимальним розміром є похідним і повинно вирішуватися після розгляду вимог про наявність відповідного права на перерахунок. Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФ в м. Києві за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовив їй у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з мотивів відсутності змін у розмірі складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18.02.2021 року. Відтак, всупереч висновків суду першої інстанції, спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді та обмеження його максимальним розміром на час звернення Позивача у цій справі до суду не існувало. Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеного Позивачу щомісячного довічного грошового утримання на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_1 у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Крім того, судова колегія звертає увагу, що будь-яких мотивів щодо задоволення цієї частини позовних вимог оскаржуване судове рішення не містить. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних, що було залишено поза увагою суду першої інстанції. Аналогічну за змістом позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 14.09.2020 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року, у зразковій справі №560/2120/20, вказавши, що вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє). Зважаючи на те, що будь-яких доводів щодо відсутності у ОСОБА_1 права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді із певним розміром відсотків суддівської винагороди працюючого судді та обмеження його максимальним розміром ГУ ПФ в м. Києві у листі від 10.07.2020 року №2600-0310-8/93483 не наведено, то суд першої інстанції з урахуванням наведених вище мотивів прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині з огляду на передчасність відповідних позовних вимог. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції, правильно вказавши на наявність у Позивача права на перерахунок щомісячного грошового утримання судді з 19.02.2020 року, дійшов до неправильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині необхідності встановлення відсотка суддівської винагороди, з якого буде обчислюватися довічне грошове утримання, а також вказівки на неможливість обмеження його максимальним розміром, оскільки на час звернення до суду Відповідачем перерахунок проведено не було, а відтак доказів порушення прав Позивача внаслідок проведення перерахунку довічного грошового утримання станнього матеріали справи не містять. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у відповідній частині. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині та шляхом виключення з резолютивної частини судового рішення формулювання «у розмірі 90% від судівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці». Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ПФ в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 420,40 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог (1/2). Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року - змінити у мотивувальній частині та виключити з абзацу третього його резолютивної частини формулювання «у розмірі 90% від судівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці». Змінити розподіл судових витрат, зазначивши, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підлягають витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 15» липня 2021 року.