Постанова 4855 № 320/6620/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6620/20 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, в якому просить визнання відмову у доступі до публічної інформації за його заявою №01-32/419 від 30.07.2020 щодо наявності вільних земельних ділянок в межах м. Ірпеня Київської області, які можуть бути відведені під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов`язання надати таку інформацію протягом 10 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду та подати звіт про виконання судового рішення. Позов мотивовано тим, що він звернувся до відповідача з запитом на доступ до публічної інформації, оформленим належним чином, проте відповідач протиправно відмовив у наданні такої інформації. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що саме виконавчий комітет Ірпінської міської ради є розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною, а тому зобов`язаний надати повну відповідь. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року позов задоволено повністю, визнано протиправною відмову виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області щодо надання інформації ОСОБА_1 , оформлену листом від 30.07.2020 № 01-32/419. Зобов`язано виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області надати у строк 10 робочих днів ОСОБА_1 інформацію про усі вільні земельні ділянки земель державної та комунальної власності в межах м. Ірпінь Київської області, які не надані у власність чи користування та які можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив того, що відповідь відповідача на запит ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача. Не виконання відповідачем закріпленого законодавством обов`язку, не має спричиняти негативних наслідків для позивача, як запитувача інформації. Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а тому, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Не погоджуючись з постановленим рішенням, виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26 листопада 2020 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 30 червня 2021 року. Від ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення Київським окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Позивач 28.07.2020 року звернувся до виконкому Ірпінської міської ради Київської області з запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Ірпінь Київської області ненаданих у користування земельних ділянок, які відповідно до містобудівної документації (генерального плану) міста можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проте, виконком Ірпінської міської ради Київської області листом від 30.07.2020 року №01-32/419 за підписом першого заступника міського голови О.Г.Маркушина, відмовив в наданні інформації, оскільки на час надання відповіді в Ірпінській міській раді служба містобудівного кадастру не сформована, інвентаризація земель м. Ірпеня не проводилась, в Ірпінській міській раді відсутня відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях запитувана інформація. (а.с. 9). Позивач, вважаючи дії виконкому Ірпінської міської ради Київської області протиправними та такими, що не відповідають Закону України «Про доступ по публічної інформації», звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-ХІI. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI. Відповідно до статті 1 Закону «Про доступ до публічної інформації» - публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Статтею 3 Закону «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону «Про доступ до публічної інформації» одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно зі статтею 12 цього Закону, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до частини першої статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Дослідивши інформаційний запит позивача, беручи до уваги характер запитуваної інформації, її походження та зміст, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до відповідача із проханням надати йому саме публічну інформацію. Одночасно, встановивши приналежність запитуваної інформації до публічної, важливим є також ідентифікація відповідача як розпорядника цієї публічної інформації. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Підстави для відмови у наданні інформації на відповідний запит є вичерпними. Відповідно до вимог частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Частиною 2 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації. Згідно з вимогами частини 3 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою. Згідно із частиною 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. З огляду на вищезазначене, передусім саме вказані органи згідно з їхньою компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні. Правова позиція з цього питання була висловлена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації». Отже, доводи відповідача про те, що в Ірпінській міській раді відсутня інформація на паперових чи інших носіях про вільні земельні ділянки комунальної власності, що можуть бути використані під забудову, оскільки орган місцевого самоврядування або ж його виконавчий орган є, в силу закону, розпорядником такої інформації. Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Таким чином, виходячи з вимог статті 12 Земельного Кодексу України, фактично до повноваження міської ради відносяться земельні питання. Разом з тим, ведення реєстру земельних ділянок не можна ототожнювати з обов`язком володіння інформацією про земельні ділянки комунальної і державної форм власності, які не надані у користування та можуть бути використані під забудову і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У даному випадку, суд першої інстанції вірно виходив із того, чи є відповідна міська рада розпорядником такої інформації, в тому числі і після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів. Водночас, враховуючи наведені норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що запитувана позивачем інформація у запиті від 28.07.2020 року №419/01-32, віднесена до публічної інформації, розпорядником якої є Ірпінська міська рада Київської області, а тому, на відповідача поширюються вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Крім того, колегією суддів не приймається до уваги інформація про те, що відповідачем не проведена інвентаризація земель, як доказ на підтвердження правомірності дій останнього, оскільки вказана обставина свідчить лише про бездіяльність відповідного органу місцевого самоврядування. Також, як вже зазначалось раніше, у випадку, якщо відповідач вважає, що запитувана позивачем інформація знаходиться у розпорядженні іншого суб`єкта, то він зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Таким чином, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №320/6620/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді Л.О. Костюк О.Є.Пилипенко