Постанова 4819 № 766/6863/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Херсон номер справи: 766/6863/20 номер провадження: 22-ц/819/882/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Автонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 лютого 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, правонаступником якого є Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк"; Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України; треті особи: державний нотаріус Другої Херсонської державної нотаріальної контори Гіліна Марина Григорівна, ОСОБА_2 , про визнання недійсними результатів електронних торгів та акту про реалізацію предмету іпотеки, встановив: 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у якій просив: - визнати недійсними результати електронних торгів та Акт про реалізацію предмету іпотеки від 16.05.2017 року, земельної ділянки площею 0,0595 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки 6510136300:26:002:0018, складений Головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні Алібалаєвою Я.Н. за результатами. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у виконавчому листі №2-1216/11 від 26.03.2013, виданому Дніпровським районним судом м. Херсона, чітко визначений його зміст та спосіб виконання рішення суду - стягнення з нього за непогашеними борговими зобов`язаннями перед ПАТ «Марфін банк» заборгованість за кредитним договором №01373/RX від 16.07.2008 року, що становить суму в розмірі 38 537, 10 доларів США, що складає еквівалент у гривні - 307 911, 43 грн. Позивач вказує, що при вчинення дій державним виконавцем на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, слід виходити із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вказує, що реалізація вищезазначеного нерухомого майна, була проведена у зведеному виконавчому проваджені по виконавчому листу № 2-1216/11 виданого 26.03.2013 року, на підставі судового рішення про стягнення заборгованості, та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому державний виконавець при виконанні рішення суду про стягнення заборгованості мав керуватися загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку». Отже, застосування до спірних відносин норм Закону України «Про іпотеку» під час складання Акту про реалізацію предмета іпотеки призвело до порушення прав позивача як колишнього власника майна та видачу незаконного Акту про реалізацію предмета іпотеки від 16.05.2017 року. Враховуючи наведене та ті обставини, що перші торги 27.04.2017 - не відбулися, другі торги 25 травня 2017 року - за вимогою державного виконавця, були припинені, подання стягувачем 4 травня 2017 року заяви про бажання придбати предмет іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна та оформлення протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому ст. 47 Закону України «Про іпотеку», позивач вважає, що оголошення переможцем прилюдних торгів стягувача- ПАТ «Марфін Банк», який не був, належним способом зареєстрований, як учасник в торгах, призначених на 27 квітня 2017 року, участі в них не брав, із заявою про участь не звертався, вимоги щодо реєстрації та підтвердження, щодо надходження суми гарантійного внеску на рахунок організатора не виконував, призвело до порушення прав позивача. З цих підстав та посилаючись на ст. ст. 288-422, 447-453 ЦПК України, Конституцію України, ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції «Про проведення виконавчих дій», ЗУ «Про державну виконавчу службу», ЗУ «Про органи та осіб які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Порядок реалізації арештованого майна» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431, ЗУ «Про іпотеку» просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалите нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам на які посилався позивач в доведення позовних вимог, а також не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та які діяли на час проведення електронних торгів. ОСОБА_1 звертає увагу, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, а тому застосування вимог статей 33, 41-49 Закону України «Про іпотеку» є безпідставним; правомірність припинення торгів, як обставина зазначена позивачем, судом першої інстанції не досліджувалася і оцінка її не надавалася. Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що торги відбувалися у зведеному виконавчому провадженні, стягувачами у якому є ПАТ «Марфін банк» та ПАТ «Дельта банк». Апелянт вказує, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину, проте наведені обставини порушення призначення та проведення прилюдних торгів є підставою для визнання їх недійсними з підстав ст.ст.203,215 ЦК України. В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), доводи апеляційної скарги не визнала, в задоволенні скарги просить відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, пославшись на ті обставини, які були наведені суду першої інстанції. Крім того зазначила, що надати копії матеріалів виконавчого провадження не можливо внаслідок їх знищення за закінченням строку зберігання. Представник банку подала заяву про розгляд справи за відсутності представника банку, та у якій просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин, недоведеності позивачем порушень проведення електронних торгів, що могли вплинути на результат електронних торгів №252681 від 27.04.2017, які за результатами їх проведення є такими, що не відбулися, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними електронних торгів, суд роз`яснив, що акт державного виконавця лише констатує подію проведення прилюдних торгів, а тому він не може бути визнаний недійсним з підстав порушення проведення процедури торгів за відсутності судового рішення про визнання таких торгів недійсними. Такий правовий висновок відповідає постанові КЦС у складі ВС від 05.12.2018 року у справі №727/2937/15-ц. Також суд першої інстанції, що враховуючи, що судом не встановлені обставини для визнання недійсними оскаржуваних електронних торгів та акту про реалізацію з електронних торгів нерухомого майна і у задоволенні цих позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для застосування судом положення ЦК України щодо позовної давності. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що: 10 вересня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0595 га. за адресою: АДРЕСА_1 . На виконанні у відділ державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №2-1216/11 від 26.03.2013 виданого Дніпровським районним судом м. Херсон про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін банк» у сумі 328 643, 32 грн. та судового збору 1730 грн. (т. 1 а.с. 80). Листом за вих. № 2979/18-18-17 від 03.04.2017 ДП «СЕТАМ» повідомило про реалізацію предмета іпотеки, шляхом проведення електронних торгів за лотом №208334 (земельна ділянка загальною площею 0, 0595 га, кадастровий номер 6510136300:26:002:0018: АДРЕСА_1 ) початкова ціна продажу майна 190 801, 00 грн. День та час проведення електронних торгів 27.04.2017 о 9:00 (т. 1. а.с. 9). Згідно протоколу проведення електронних торгів №252681 від 27 квітня 2017 року вони не відбулися, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (т. 1 а.с.13). Листом за вих. №4495/18-18-17 від 15.05.2017 року ДП «СЕТАМ» повідомило про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів за лотом 214869 (уцінено лот №208334 (земельна ділянка загальною площею 0,0595 га, кадастровий номер 6510136300:26:002:0018: АДРЕСА_1 ) початкова ціна продажу майна 152 640, 80 грн. День та час проведення електронних торгів 09.06.2017 о 9:00 (т. 1 а.с. 8). 04 травня 2017 року до відділу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача про залишення за собою нереалізованого майна (т. 1 а.с. 10). 16 травня 2017 року головним державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 16 травня 2017 року, затверджений начальником Дніпровського РВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області, в якому зазначено що електронні торги №252681 від 27.04.2017 року не відбулися у зв`язку з тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція; про наявність заяви стягувача щодо залишення за собою нереалізованого майна, посилання на норми ч.1 ст.49, ст.47,49 Закону України «Про іпотеку» та передачу стягувачу іпотекодержателю ПАТ «Марфін банк» в рахунок погашення боргу за ціною 190 801 грн., відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат», для подальшого оформлення стягувачем іпотекодержателем прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 6). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна індексний №207634396 від 27.04.2020 року власником земельної ділянки кадастровий номер 6510136300:26:002:0018 в АДРЕСА_1 на час розгляду справи є ОСОБА_2 . Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі №438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17). Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України. Так, стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасове положення не передбачало. Велика Палата Верховного Суду вважає, що підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, яке оспорює позивач». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що «правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено». Тобто, такий спосіб захисту як визнання недійсними торгів (визнання недійсним договору купівлі-продажу) може бути застосований тільки щодо торгів, які відбулися (якщо укладено договір купівлі-продажу). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами про визнання недійсними результатів електронних торгів. Проте електронні торги призначені 27.04.2017 року, як вбачається з протоколу №252681 проведення електронних торгів, не відбулися внаслідок відсутності допущених учасників торгів (т. 1 а.с. 13). Відсутність результату електронних торгів від 27.04.2017, які не відбулися, унеможливлює визнання їх недійсними. Дії головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ Херсонської області Алібалаєвої Я.Н. щодо передачі на реалізацію арештованого державним виконавцем майна, що є предметом іпотеки, а саме земельної ділянки площею 595 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 були предметом судового розгляду та протиправними не визнані, внаслідок чого ОСОБА_1 в задоволенні скарги щодо визнання протиправними дій державного виконавця було відмовлено (т. 1 а.с. 52-57). Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність застосування судом першої інстанції вимог статей 33, 41-49 Закону України «Про іпотеку» внаслідок відсутності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону № 1404-VIII примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України "Про іпотеку". Державний виконавець може передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішення суду про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості тільки перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку". Отже, норми Закону № 1404-VIII допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 607/6096/17. Питання реалізації арештованого майна врегульовані Порядком реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №28 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1301/29431. Реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (розділ 2 Порядку) . Відповідно до ч. 1 п. 2 розділу 7 Порядку, реалізація предметі іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». Зменшення ціни предмета на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку». У випадку оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися іпотекодержателю надано право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про іпотеку». Таке право надано іпотекодержателю як після оголошення перших торгів, такими, що не відбулися, так і других, і третіх. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі №923/971/19 ( пункти 7.1.22; 7.1.23) зазначає, що приймаючи нову редакцію Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), яка набрала чинності з 05 жовтня 2016 року після набрання чинності Законом України «Про іпотеку», законодавець передбачив правове регулювання із застосуванням правових норм, які вже ефективно використовувалися в ході судової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджує розумність та збалансованість такого правового регулювання, адже зустрічне зарахування грошових вимог іпотекодержателя за наслідком оголошення перших торгів такими, що не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників торгів, не тільки спрощує для іпотекодержателя, який є єдиним стягувачем у виконавчому провадженні, звернення стягнення на майно, а також дозволяє зарахувати в погашення боргу грошові вимоги стягувача, що відповідають експертній вартості предмета іпотеки без їх зниження на других та третіх торгах. Зазначене відповідає інтересам іпотекодавця у виконавчому провадженні щодо якнайповнішого задоволення та погашення (припинення) вимог кредитора у виконавчому провадженні за рахунок вартості майна, на яке звертає стягнення державний (приватний) виконавець. Вирішуючи питання щодо конкуренції правових норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» у правовідносинах, що склалися у виконавчому провадженні під час реалізації іпотечного майна боржника за судовим рішенням про стягнення грошової суми, Велика Палата Верховного Суду виснує, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними відносно до норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки. Отже, твердження ОСОБА_1 , що передача майна банку відбулася з порушенням проведення електронних торгів спростовуються вищенаведеними обставинами та нормами матеріального права. Таким чином, колегія суддів доводи апеляційної скарги вважає такими, що не надають підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 367, 374,375,382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.В. Пузанова Т.Г. Чорна Повний текст судового рішення складено 15 липня 2021 року. Суддя І.В. Склярська