Постанова Сумський апеляційний суд № 574/327/21

Справа №574/327/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т. Р. Номер провадження 33/816/307/21 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 173 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 20 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету 454 грн. судового збору. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП за те, що 15 травня 2021 року, близько 03 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в у громадському місці біля магазину "Наш дім" по вул. Ринкова в м. Буринь, висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, чим порушив громадський порядок. Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення постановлено з порушення норм матеріального і процесуального права, без дотримання Європейської практики, висновки судді про його винність не відповідають фактичним обставинам, оскільки жодних належних та достовірних доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП матеріали справи не місять. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що визнаючи його винним, суддя послався на докази, які не відповідають критеріям достатності та допустимості і у своїй сукупності не дають підстав вважати його винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, при тому, що суд повинен вирішувати питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише з врахуванням доказів, які отримані в передбаченому ст.251 КУпАП порядку. Апелянт зазначає, що у постанові суддя зазначив, що він вину визнав частково, насправді, обставини склалися так, що відпочиваючи по АДРЕСА_2 , він почув, як працівники правоохоронних органів грубо та глузливо висловлюються на адресу міського голови ОСОБА_2 і вважаючи таку поведінку неналежною, він зробив зауваження працівникам поліції та попросив їх безпосередньо виконувати свої службові обов`язки. Почувши це поліцейські, перевищуючи свої службові повноваження, вирішили помститися йому та почали змушувати поїхати до поліцейського відділку, заламуючи руки та застосовуючи фізичну силу, без будь-яких на те причин. Відчуваючи біль при застосуванні фізичної сили, він, випадково застосовував нецензурну лайку, але не спрямував її на адресу саме працівників правоохоронних органів, тобто, фактично він визнав лише те, що робив зауваження працівникам правоохоронних органів, які глузливо та грубо висловлювалися на адресу міського голови. Апелянт посилається на те, що визнаючи його винним, суддя врахував наявні у матеріалах справи рапорти поліцейських від 15 травня 2021 року, які, на його думку, є неналежними та допустимими доказами по справі, оскільки працівники поліції є зацікавленими особами, а отже їх показання зазначені у цих рапортах, не є об`єктивними, враховуючи позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, яка викладена у судовому рішенні від 15 квітня 2020 року по справі №489/4827/16-а. Крім того, апелянт вказує, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується наявністю у особи вини у формі прямого умислу, проте, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази, що він діяв умисно, звертає увагу на те, що діяння, яке йому інкримінується, не відповідає жодній з обов`язкових ознак хуліганства, - ані особливій зухвалості, ані винятковому цинізму. Також, апелянт вказує, що у своїй постанові суддя зазначив про наявність пом`якшуючих обставин в його діях, не встановив жодних обтяжуючих обставин, при цьому, застосував найбільший можливий розмір такого адміністративного стягнення як штраф. Посилаючись на норми національного законодавства, Конституцію України та рішення Європейського Суду з прав людини, вважає, що в його діях відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_1 , не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в справі поштове повідомлення, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому, апеляційний суд вважає за можливе, здійснити апеляційний розгляд вказаної справи за відсутності апелянта, що узгоджується з вимогами ч. 6 ст. 294 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. На думку апеляційного суду, вказані вимоги Закону суддею суду першої інстанції дотримано у повному обсязі. Так, до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, суддя суду першої інстанції дійшов з врахуванням протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №323933 від 19 травня 2021 року (а.с.1), рапортами працівників поліції (а.с.5-13) та відеозаписом (а.с.16). Крім того, суддею були враховані і пояснення самого ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні під час розгляду справи, в яких останній свою визнав частково, у вчиненому розкаявся. При цьому, посилання апелянта на те, що докази, які враховані судом, не відповідають критеріям достатності та допустимості і у своїй сукупності не дають підстав вважати його винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки на підтвердження того, що вказані докази були отримані не в передбаченому ст.251 КУпАП порядку, апелянт доказів не надав, а недовіряти зазначеним доказам та вважати їх неналежними та недопустимими у апеляційного суду підстав немає. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що насправді він лише зробив зауваження працівникам поліції та попросив їх безпосередньо виконувати свої службові обов`язки і почувши це поліцейські, перевищуючи свої службові повноваження, вирішили помститися йому та почали змушувати поїхати до поліцейського відділку, заламуючи при цьому руки та застосовуючи фізичну силу, а він, відчуваючи біль, випадково застосовував нецензурну лайку, але не спрямував її на адресу поліцейських, то вони спростовуються наявним в матеріалах справи відеоматеріалом, з якого вбачається, що нецензурні висловлення ОСОБА_1 застосував саме до працівника поліції, який здійснював відеофіксацію, при цьому будь-яких дій з боку працівників поліції до ОСОБА_1 не було застосовано взагалі. Що стосується доводів апелянта про те, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується наявністю у особи вини у формі прямого умислу, проте, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази, що він діяв умисно, що діяння, яке йому інкримінується, не відповідає жодній з обов`язкових ознак хуліганства, - ані особливій зухвалості, ані винятковому цинізму, то апеляційний суд не може прийняти їх до уваги, оскільки вказані ознаки притаманні хуліганству, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність, при тому, що дії ОСОБА_1 мають ознаки дрібного хуліганства - нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена адміністративна відповідальність. Таким чином під час апеляційного розгляду справи не встановлено обставин, за яких апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. При цьому, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання щодо адміністративного стягнення, суддя в повному обсязі дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував всі обставини, з якими Закон пов`язує вирішення питання щодо його виду та розміру та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке не можна визнати суворим чи несправедливим, про що зазначає апелянт, оскільки санкція ст. 173 КУпАП передбачає і інші види адміністративного стягнення, а саме, громадські роботи або виправні роботи та адміністративний арешт. Таким чином, враховуючи вищевказане, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді районного суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП України, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді судді Буринського районного суду Сумської області від 20 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за 173 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн. - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.