Постанова Одеський апеляційний суд № 522/1140/21

Номер провадження: 33/813/663/21 Номер справи місцевого суду: 522/1140/21 Головуючий у першій інстанції Іоніді К.В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С. за участю: секретаря судового засідання Воронової Є.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Огороднійчука Максима Ігоровича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала На вищевказану постанову суду захисник Огороднійчук М.І., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник Огороднійчук М.І. зазначив, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів безпосередньо факту керування ОСОБА_1 автотранспортним засобом у стані сп`яніння, крім того оформлені із суттєвими порушеннями закону, що унеможливлює застосування їх в якості доказів вини ОСОБА_1 , а саме: співробітники поліції під час складання протоколу грубо порушили право особи на захист та не роз`яснили йому право мати захисника; під час складання протоколу та здійснення тестування на стан алкогольного сп`яніння будь-яких свідків не було; не зазначено що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення проводилася фіксація засобами аудіо-відео запису та технічні характеристики магнітного носія; наявні в матеріалах справи відеофайли не містять відомостей, які б підтверджували факт безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Крім того судом не надано оцінки показам свідка ОСОБА_2 а також, судом не встановлено обов`язковий елемент об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, а саме місце його вчинення, оскільки в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом по вулиці Грушевського в м. Одесі, разом з тим оформлення протоколу та тестування на стан алкогольного сп`яніння відбулося по АДРЕСА_1 зазначив, що у порушення вимог ст. 268 КУпАП справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. ОСОБА_1 , а також його захисник адвокат Огороднійчук М.І. в судове засідання призначене на 12.07.2021 року не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 90). 12 липня 2021 року, від адвоката Огороднійчука М.І. на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з відрядженням за межі Одеської області (а.с. 93-94). Апеляційнийсуд прийшов до висновку про те, що клопотання адвоката Огороднійчука М.І. не підлягає задоволенню за тих підстав. Справа про адміністративне правопорушення перебуває в провадженні апеляційного суду з квітня 2021 року. Адвокатом Огорднійчуком М.І. до клопотання про перенесення розгляду справи не надано жодного доказу про перебування у відрядженні. Більш того, у судове засідання ОСОБА_1 також не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних клопотань не подавав, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення свідка інспектора УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Іванова О.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 13.01.2021р. серії ДПР 18 № 295729 ОСОБА_1 13.01.2021р. о 04 годині 17 хвилин, керував автомобілем ВАЗ 21013, д.н. НОМЕР_1 , вул. Грушевського у м. Одесі з ознаками алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора Драгер ARLM 0422, у присутності двох свідків, проба позитивна 1,23‰, чим порушив вимоги п.2.9аПравил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9. «А» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306. Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами: - даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ДПР 18 № 295729 від 13.01.2021 на якому містяться підписи свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - роздруківкою тесту (№196) проведеного 13.01.2021 о 04:17 за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510 (№ARLM - 0422), згідно з якою результат склав - 1,23 ‰. - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів за формою затвердженою наказом МВС України та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735, у якому відображено результати огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 з результатом - 1,23 ‰, відповідно до якого останній з результатами огляду згоден, про що свідчить його підпис у відповідній графі. - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно до яких 13.01.2021 вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків та в їх присутності ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використання приладу Драгер, результат якого показав 1,23 ‰. - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.01.2021р. -копіями записів з відеокамери поліцейського 01510-001510 від 13.01.2021 на яких зафіксовано процес проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу та оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 рокута порушення ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника Огороднійчука М.І., що справа у порушенні норм процесуального права розглянута у відсутності особи, при наявності поважних причин не явки до судового засідання, суд апеляційної скарги вважає необґрунтованими з таких підстав, що слухання даної справи судом за клопотанням захисника Огороднійчука М.І. вже відкладалася, про судове засідання призначене на 12.04.2021 року і ОСОБА_1 і його захисник були повідомлені належним чином, надали клопотання про відкладення слухання справи з підстав захворювання ОСОБА_1 , проте підтверджень про відкриття листа непрацездатності суду надано не було, а тому, суд в межах встановленого строку передбаченого ст. 38 КУпАП розглянув справу за його відсутності. Щодо доводів про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис події є неналежним доказом, оскільки подія не фіксувалась безперервно, суд апеляційної інстанції вважає таким, що не заслуговує на уваги з тих підстав, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому повністю відображена подія вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Те, що подія, зафіксована вказаним відеозаписом, відбувалася в дійсності, ніким не спростовано. Отже, зафіксована на відеозаписах інформація є достатньою, вона підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд вважає відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського належним та допустимим доказом. Доводи апеляційної скарги про те, що наявні в матеріалах справи відеофайли не містять відомостей, які б підтверджували факт безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння суд апеляційної інстанції вважає такими, що не знайшли свого підтвердження з тих підстав, що з відеозапису місця події, який було досліджено і судом першої інстанції і апеляційним судом вбачається, що в ході спілкування з поліцейським Холявицький С.О. не заперечував факт керування транспортним засобом зазначена обставина спростовує його пояснення надані у судовому засіданні, доводи його захисника щодо відсутності доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також пояснення ОСОБА_2 . Крім того у протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з правами передбаченими ст. 268 КУпАП, в тому числі право користуватися юридичною допомогою. Також під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в якості свідка був допитаний інспектор ОСОБА_5 , який пояснив, що ним було складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 , якого було зупинлено, та в присутності свідків ОСОБА_1 проходив алкотест. За кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Огороднійчука М.І. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Огороднійчука Максима Ігоровича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева