Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/4629/17

Справа № 127/4629/17 Провадження № 22-ц/801/1513/2021 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Прокопчук А. В. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 рокуСправа № 127/4629/17м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Прокопчук А.В., В С Т А Н О В И В: У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «Органік Плюс» про визнання недійсними договору позики та додаткової угоди до нього. Позовна заява мотивована тим, що позивач є учасником ТОВ «Органік Плюс» з розміром внеску до статутного капіталу 1 116 809,5 грн., іншим учасником з аналогічним внеском є ОСОБА_1 , чий чоловік ОСОБА_4 працює директором цього ж товариства. ОСОБА_2 вказує, що між ТОВ «Органік Плюс» та нею укладено договори безвідсоткової позики, а саме укладено 06.03.2013 на суму 297 000 грн. строком на один рік; 11.04.2013 на суму 330 000 грн. строком на один рік та 03.06.2013 на суму 335 000 грн. також строком на один рік. На виконання зазначених договорів ОСОБА_2 в день укладення договорів вносились на рахунок ТОВ «Органік Плюс» кошти в сумі зазначеній в договорах, що підтверджується квитанціями. Оскільки товариство кошти за договорами позики не повертало, позивач звернулася до суду із позовом про стягнення коштів за переліченими договорами позики, проте наразі остаточне рішення у цивільній справі не прийнято. ТОВ «Органік Плюс» позов про стягнення коштів за договорами позики не визнало з тих підстав, що поворотна фінансова допомога в сумі 962 000 грн надавалася підприємству ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , що підтверджується договором позики від 01.03.2013, додатковою угодою від 06.03.2013 №1 до договору позики, прибутковими касовими ордерами про отримання від ОСОБА_3 коштів в розмірах 297 000 грн, 330 000 грн та 335 000 грн відповідно. Позивач вважає, що договір позики від 01.03.2013 та додаткова угода від 06.03.2013 №1 до цього договору, які укладені між фізичною особою ОСОБА_3 та ТОВ « Органік Плюс» є фіктивними, тому що укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, тобто, жодних грошових коштів ОСОБА_3 у якості позики ТОВ «Органік Плюс» не передавав та не мав наміру передати, а ТОВ «Органік Плюс» коштів від нього у якості позики не приймало та не мало наміру приймати. Враховуючи викладені обставини, позивач просила визнати недійсним договір позики б/н від 01.03.2013, що укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Органік Плюс», щодо позики у розмірі 962 000 грн, та додаткову угоду від 06.03.2013 № 1 до договору позики від 01.03.2013, укладену між цими ж сторонами, в зв`язку з їх фіктивністю. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07.12.2017, позов задоволено. Визнано недійсними договір позики б/н від 01.03.2013, що укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Органік Плюс» на суму 962 000,00 грн та додаткову угоду від 06.03.2013 № 1 до договору позики від 01.03.2013, укладену між ОСОБА_3 і ТОВ «Органік Плюс», у зв`язку з їх фіктивністю. Вирішено питання про судові витрати у справі. Постановою Верховного Суду від 04.07.2018, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07.12.2017 залишено без змін. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2021, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01.06.2021, у задоволені заяви ТОВ «Органік Плюс» про перегляд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017 за нововиявленими обставинами відмовлено. 11.06.2021 ОСОБА_1 , як особа, яка не приймала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07.12.2017. Оскільки вважає, що рішення не відповідають дійсним обставинам справи, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд вирішив питання про її права та обов`язків, оскільки вона є учасником ТОВ «Органік Плюс» з 50% часткою статутного капіталу. Також вказує, що спір виник з корпоративних відносин, справа підлягає розгляду в господарському суді, а тому потрібно закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України. Учасники справи правом подання письмового відзиву на скаргу не скористались. В судове засідання сторони не з`явились. Належним чином були повідомлені. Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила відкласти судове засідання за станом її здоров`я. В підтвердження зазначеного відповідних доказів не надала. Суд визнав причини її неявки неповажними та вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Верховний Суд в своїй постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з тексту судового рішення його мотивувальна частина не містить висновків про права та обов`язки ОСОБА_1 та в його резолютивній частині суд прямо не вказував про права та обов`язки вказаної особи. Не містить мотивувальна частина і суджень про права та обов`язки ОСОБА_1 . Отже доводи апеляційної скарги з приводу того, що рішенням суду вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , є безпідставними та до уваги Вінницьким апеляційним судом не приймаються. Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що спір виник з корпоративних відносин, в зв`язку з чим справа підлягає розгляду в господарському суді відповідно до п.4 ст. 12 ГПК України. Встановлено, що договір позики від 01.03.2013 та додаткова угода від 06.03.2013 № 1 до даного договору, укладені між юридичною особою ТОВ «Органік Плюс» та фізичною особою ОСОБА_3 , а позивач звернулась з позовом до суду за захистом своїх порушених прав, як фізична особа, а не засновник ТОВ «Органік Плюс». Директором ТОВ «Органік Плюс» є ОСОБА_4 , права якого передбачені Статутом товариства. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є цивільно-правова угода, укладена між юридичною та фізичною особами, що не являється корпоративним спором, а тому в згідно ст. 12 ГК України спір не відноситься до корпоративних відносин. Відтак посилання скаржника на те, що позивач звертаючись із позовною заявою до суду, в порушення вимог ст. 36 ЦПК України, не повідомила суд про іншого учасника ТОВ, якого не залучено до участі у справі, є помилковим. Оскільки рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , як учасника ТОВ «Органік Плюс», вона не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі. Відтак апеляційне провадження підлягає закриттю. Доводи скаржника щодо наявності у неї права на апеляційне оскарження рішення суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, апеляційний суд закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу (ч.2 ст.362 ЦПК України). Оскільки дія рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017 була зупинена в порядку ч. 4 ст. 359 ЦПК України до закінчення апеляційного розгляду, його дію слід поновити. Керуючись ст.ст. 352, 362, 390 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Плюс» про визнання недійсними договору позики та додаткової угоди до нього - закрити. Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст ухвали складено 15 липня 2021 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.М. Шемета