Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/625/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року справа №200/625/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Міронової Г.М., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року (повне судове рішення складено 15 квітня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/625/21-а (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У січні 2021 року представник позивача Василенко Оксана Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі Управління), в якій просила суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу страхових виплат за період з вересня 2016 року по вересень 2019 рік; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з вересня 2016 року по вересень 2019 рік. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та отримувачем страхових виплат. З 01 жовтня 2014 року по 31 серпня 2016 року перебував на обліку в Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати. З вересня 2019 року виплату відповідачем страхових виплат було припинено у зв`язку із закінченням дії довідки внутрішньо переміщеної особи. 03 жовтня 2019 року він звернувся із заявою про подовження страхових виплат до Бахмутського міського відділення та з жовтня 2019 року йому було продовжено виплату страхових сум, однак, заборгованість зі страхових виплат за період з вересня 2016 року по вересень 2019 року не виплачено. Для з`ясування підстав невиплати заборгованості зі страхових виплат до відповідача було направлено адвокатський запит, на який було надано відповідь з посиланням на те, що суми страхових виплат, які не були отримані вчасно обліковуються в робочому органі виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігається справа про страхові виплати потерпілого до початку антитерористичної операції та тимчасової окупації українських територій та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на сьогоднішній день відсутній. Інформації щодо заборгованості за страховими виплатами за минулий час надано не було. Позивач вважав таку бездіяльність відповідача протиправною, тому через свого представника звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії уповноваженого органу Управління щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2019 року. Скасовано постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 02 вересня 2016 року № 0503/7720/7720/14. Зобов`язано Управління здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2019 року. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що з 01.10.2014 по 31.08.2016 позивач, як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В січні 2015 року йому було проведено перерахунок щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2014. Заборгованість по раніше призначеним, але не виплаченим страховим виплатам за період з травня 2014 року по вересень 2014 року включно виплачена у серпні 2015 року. З вересня 2016 року Бахмутським міським відділенням припинено нарахування щомісячних страхових виплат на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території Бахмутської міської ради (Протокол комісії від 25.08.2016 № 8) довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 визнана не дійсною, у зв`язку з тим, що позивач не звернувся до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради для перереєстрації довідки, в якій адресою фактичного місця проживання вказаного місцезнаходження органу місцевого самоврядування. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 повинен був особисто або через законного представника звернутися за видачою довідки до уповноваженого органу. Позивач не здійснив ніяких дій для перереєстрації довідки внутрішньо переміщеної особи, тому вона є недійсною. Крім того, позивач не реалізував своє право на страхові виплати у спірному періоді, до будь-якого відділення Фонду із заявою про продовження та нарахування страхових виплат не звертався, постанови органу Фонду про нарахування страхових виплат позивачу Фондом не приймалися. За таких обставин, з посиланням на приписи постанов Кабінету Міністрів України, що регламентують соціальні виплати внутрішньо-переміщеним особам, апелянт наголошує на правомірності своїх дій та відсутності підстав для задоволення позову. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою (дублікат) управління соціального захисту населення від 27.10.2020 року № 1419-5000319773 (а.с.13), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачу, згідно з довідкою МСЕК серії ДОН-05 № 114898, встановлено 3 групу інвалідності безстроково (а.с.11). Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії ДОН-04 № 026386 позивачу з 24.10.2007 встановлено 40% (сорок) втрати професійної працездатності безстроково (а.с.12). 07 жовтня 2014 року позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та заявою про перерахування допомоги на картковий рахунок, який відкрито у ПАТ Укрсоцбанк (а.с.36). Постановою Відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 07 жовтня 2014 року № 0503/7720/7720/10 було продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 7720, номер випадку 7720, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730,03) в розмірі 1447,19 грн. Постановлено відкориговану виплату провадити з 01 жовтня 2014 року безстроково (а.с.36). Постановою Відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 10 серпня 2015 року № 0503/7720/7720/10 було продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 7720, номер випадку 7720, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730,03) в розмірі: за травень 2014 року 1447,19 грн., за червень 2014 року 1447,19 грн., за липень 2014 року 1447,19 грн., за серпень 2014 року 1447,19 грн., за вересень 2014 року 1447,19 грн. (а.с.37). Згідно протоколу Виконкому Бахмутської міської ради від 25.08.2016 № 8 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахмутської міської ради було вирішено припинити соціальні виплати 5621 внутрішньо переміщеним особам (згідно додатку № 4), у тому числі позивачу (а.с.39-40). Постановою Відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 02 вересня 2016 року було припинено виплату громадянину ОСОБА_1 номер справи 7720, номер випадку 7720, щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730,03) в розмірі 1561,52 грн. Причина припинення: згідно листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016. Виплату припинено з 01 вересня 2016 року (а.с.41). Інших підстав обґрунтування вищезазначені рішення відповідача не містять, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав їх прийняття. 03 жовтня 2019 року позивач звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та про перерахування допомоги на його картковий рахунок та надав оновлену довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.42). Відповідно протоколу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 23.10.2019 № 40 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було вирішено призначити (відновити) соціальні виплати 191 (внутрішньо переміщеній особі з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи (згідно додатку №1), у тому числі позивачу (а.с.43-44). Постановою Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 28 жовтня 2019 року було продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 7720, номер випадку 7720, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 3077,93 грн. Постановлено виплати провадити з 01 жовтня 2019 року безстроково (а.с.45) У зв`язку з припиненням страхових виплат представником позивача було направлено адвокатський запит з приводу заборгованості. На письмовий запит представника позивача, відповідач, листом № 18.03-1/5162 від 15.12.2020 повідомив, що ОСОБА_1 перебував на обліку як тимчасово переміщена особа та отримував страхові виплати у Бахмутському міському відділенні з 01.10.2014 по 31.08.2016. В січні 2015 року йому було проведено перерахунок щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2014. Заборгованість по раніше призначеним, але невиплаченим страховим виплатам за період з травня 2014 року по вересень 2014 року виключно, виплачена у серпні 2015 року. Зазначено, що з вересня 2016 року щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні були припинені на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахмутської міської ради (протокол комісії від 25.08.2016 № 8 п.4) довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 визнана недійсною, у зв`язку з тим, що внутрішньо переміщена особа не звернулась до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради для перереєстрації довідки, в якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу місцевого самоврядування. 03.10.2019 потерпілий ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою та пакетом документів до Бахмутського міського відділення за продовженням раніше призначених щомісячних страхових виплат як тимчасово переміщена особа. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території Бахмутської райдержадміністрації (протокол від 23.10.2019 № 40), страхові виплати продовжені з місяця, в якому надійшла заява та виплачуються по теперішній час. Вказано, що суми страхових виплат, які не були отримані вчасно, обліковуються в робочому органі виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігається справа про страхові виплати потерпілого до початку антитерористичної операції та тимчасової окупації українських територій відповідно до п.3.8, п.3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (далі - Порядок № 27) (а.с.14). Згідно довідки Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 18.03.1/751 від 08.02.2021 судами встановлено, що з вересня 2016 року по вересень 2019 року позивачу не нараховані щомісячні страхові виплати та виплачені вони не були (а.с.46). Відповідач факт припинення страхових виплат позивачу у період з вересня 2016 року по вересень 2019 року, не заперечує. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. У той же час, наявність або відсутність у позивача, в певний період часу, статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами України. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон 1105-XIV). Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, статтею 46 Закону № 1105-XIV не передбачено такої підстави для припинення страхових виплат, як закінчення чи скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи. У той же час вказаною норми передбачено посилання на можливість припинення таких виплат "в інших випадках, передбачених законодавством". Проте, ці "інші випадки" для припинення страхових виплат повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Відповідно до ч. 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Крім цього, у відповіді № 18.03.1/5162 від 15.12.2020 представнику позивача на його адвокатський запит, відповідач посилається на постанову правління Фонду соціального страхування України № 27 від 12.12.2018, згідно якої, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на сьогоднішній день відсутній. Вказані відповідачем підстави невиплати заборгованості позивачу є протиправними, оскільки підзаконні нормативно-правові акти (постанови правління Фонду соціального страхування України, тощо) не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Судами встановлено, що жодних змін у Закон № 1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат прийнято не було, а жодного закону, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості - прийнято не було. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Слід також зазначає, що Закон № 1105-XIV чи будь - який інший закон України не містить такої підстави для припинення страхових виплат чи відмови у поновленні виплат, як прийняття рішення про це комісією органу місцевого самоврядування. Судами встановлено, що уповноваженим органом відповідача було припинено страхові виплати позивачу з вересня 2016 року. Підставою для такого припинення у постанові Відділення ВД ФССНВВ та ПЗ у м. Артемівську № 0503/7720/78720/14 від 02.09.2016 (а.с.41) зазначено згідно листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016 (у відзиві деталізовано підстави відповідно п. 6 Порядку № 509, довідка ВПО не перереєстрована у встановлений строк). У відзиві на позов відповідач посилався також на пункт 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі Постанова № 365), згідно якого, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вказані відповідачем підстави припинення виплат (підзаконні нормативно-правові акти) позивачу є протиправними, з огляду на таке. Постанова Кабінету Міністрів України № 167 від 14.03.2016 лише вносить зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі Постанова № 637). Відповідно до п.1 Постанови № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №

509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Пунктом 2 Постанови № 365 установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб". Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до Постанови № 365, а саме, п.15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.". Слід вказати, що вищевказані підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не є законами та не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. За змістом конституційних норм (ст.ст.113, 116 - 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Конституційний Суд України у своїх рішеннях 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту. Судами встановлено, що жодних змін у Закон № 1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалося. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Крім цього, відповідач у відзиві зазначив про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи щодо позивача, протоколом комісії Бахмутської міської ради №8 від 25.08.2016, проте вказана обставина не відповідає дійсності. Відповідно до ст. 12 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Абзац 7 вказаної статті встановлює, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. Абзац 14 цієї ж статті встановлює, що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідачем суду не надано жодних рішень у формі, передбаченій ст. 12 Закону № № 1706-VII, про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи щодо позивача. Доданий до відзиву відповідний протокол (а.с.39-40) не містить після слів Вирішили жодного рішення про скасування довідки ВПО щодо позивача (у резолютивній частині протоколу зазначено про припинення виплат особам, а не про скасування довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) і суду не надано витягу з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб з відомостями про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи щодо позивача чи інших рішень з цього приводу. Крім цього, якщо слідувати за логікою відповідача, викладеною у відзиві на позов та апеляційній скарзі, у випадку скасування довідки ВПО, позивач втрачає статус внутрішньо переміщеної особи, що виключає застосування до нього законодавства, яке регулює питання виплат внутрішньо переміщеним особам, а виплати йому повинні були бути здійснені в загальному порядку. Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Стаття 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності припинення соціальних виплат позивачу, належних, допустимих та достатніх доказів з цього приводу відповідачем, не надано. Враховуючи викладене, позовні вимоги, в частині визнання дій протиправними є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Загальний порядок здійснення страхових виплат Фондом соціального страхування України визначено Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України від 27.04.2007 №24 Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (надалі - Порядок № 24). Відповідно до п. 1.4. Порядку № 24, робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений в пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку. Згідно з п. 1.6. Порядку № 24 справа про страхові виплати потерпілого формується за його бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання потерпілого. Отже, загальний порядок здійснення страхових виплат передбачає їх здійснення за місцем формування справи про страхові виплати, яка в свою чергу формується або за місцезнаходженням роботодавця або місцем проживання потерпілого. У зв`язку з ситуацією, що склалась на території Донецької та Луганської областей, проведенням антитерористичної операції, Адміністративною комісією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, правонаступником якого на підставі Закону № 1105-XIV є Фонд соціального страхування України, 11.11.2015 прийнято рішення про призупинення з 01.12.2015 здійснення нарахування страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у відділеннях виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області, які тимчасово перемістилися на підконтрольну українській владі територію. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з метою безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.01.2014 №20 затверджено «Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» (далі - Порядок № 20). За приписами п. 2 Розділу І Порядку № 20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, відповідно до Закону № 1105-XIV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону № 1706-VII. Враховуючи те, що призначені ОСОБА_1 страхові виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності є безстроковими та повинні бути виплачені позивачу, а також оскільки позивач на даний час знаходиться на обліку у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, суд вважає, що саме вказане відділення повинно виплатити позивачу щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з вересня 2016 року по вересень 2019 року. Судами встановлено, що позивачу не виплачені щомісячні страхові виплати Бахмутським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке є правонаступником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську. Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є структурним підрозділом Управління та не має статусу юридичної особи, Управління є юридичною особою та розпорядником коштів, тому саме цей орган є належним відповідачем по справі. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених на це законами України, діяв не у межах, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, порушив конституційне право позивача на їх отримання. Як встановлено судами вище, відповідачем було прийнято постанову від 02 вересня 2016 року № 0503/7720/7720/14 про припинення щомісячної страхової виплати позивачу (а.с.41). Слід наголосити, що таких підстав, для припинення страхових виплат, як ті, що зазначені у вказаному рішенні (згідно листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 02.09.2016 року) Закон № 1105-XIV чи будь-який інший закон України не містять. Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. З огляду на вищевикладені обставини, вказана постанова від 02 вересня 2016 року № 0503/7720/7720/14, є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати страхових виплат з 01 листопада 2016 року позивачу. Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах. У цих спірних правовідносинах мали місце не бездіяльність уповноваженого органу відповідача, а його дії, які виразились у винесенні певного рішення, яке є протиправними та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно ч .2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій уповноваженого органу відповідача щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат позивачу за період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2019 року, скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 02 вересня 2016 року № 0503/7720/7720/14, а також зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2019 року. Також колегія суддів погоджується з мотивами місцевого суду щодо дотримання строку звернення до суду позивача з цим позовом. Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 200/625/21-а залишити без змін. Повне судове рішення 15 липня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. В. Гайдар Г. М. Міронова