Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7107/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7107/21 пров. № А/857/15517/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, прийняте суддею Крутько О.В. у місті Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,,- встановив: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо припинення страхових виплат з 01.08.2017 року та зобов`язання поновити щомісячну страхову виплату, повернути заборгованість. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення соціальних виплат, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання утримання позивачем. Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, згідно з яким Законом № 1706 (в тому числі в редакції до 13.01.2016 року) не встановлено зв`язку права внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних виплат з дією довідки про взяття на облік. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу соціальних виплат. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення соціальних виплат (постанова Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 185/3733/17 (2-а/185/7/18). З огляду на наведене, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та статті 46 Закону №1105-XIV, оскільки з серпня 2017 року позивачу припинено соціальні виплати за відсутності законодавчо встановлених підстав. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореній управлінням соціального захисту населення при Жидачівській районній державній адміністрації від 20.07.2017 року №7 дія довідки про взяття на облік позивача, як внутрішньо переміщеної особи скасована. В даному рішенні комісії зазначається, що управління отримало інформацію від Державної міграційної служби, що позивач 11.03.2017 року перетнув кордон України через пункт пропуску аеропорту Львів. Відповідно до перевірки (акт обстеження від 12.07.2017 року №524) встановлено, що позивач більше ніж 60 днів поспіль перебуває за кордоном України. Таким чином, уповноважений орган має інформацію, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач повернувся до покинутого місця постійного проживання. На засіданні Комісії прийняте рішення від 21.07.2017 року № 7-17 (копія в матеріалах справи) щодо припинення позивачу щомісячних страхових виплат на підставі п.п.4,5, п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою № 365, оскільки встановлено факт відсутності позивача за фактичним місцем проживання. Позивачем рішення комісії від 20.07.2017 року № 7 та від 21.07.2017 року № 7-17 не оскаржувались, дані рішення комісії є чинними. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території (довідка від 15.12.2014 року №60). Відповідно до довідки обласної травматологічної МСЕК м. Донецьк серії 2-18АВ ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 10% з 23.05.2003 року. На звернення позивача з питань отримання заборгованості зі страхових виплат Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області надано відповідь листом від 29.03.2021 року №Д-23-02-13-613, відповідно до якого з 01.08.2017 року здійснення страхових виплат було припинено у зв`язку зі закінченням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, зазначено, що станом на 09.03.2021 року заборгованість перед потерпілим ОСОБА_1 відсутня. Для продовження страхових виплат позивачу необхідно особисто звернутися до відділення Управління із заявою та переліком документів відповідно до Порядку №27. На звернення представника позивача Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області листом від 31.03.2021 року №10-14-916 повідомлено, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам утвореній при Жидачівській районній державній адміністрації від 20.07.2017 року №7 дія довідки про взяття на облік ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи скасована. На засіданні Комісії прийняте рішення від 21.07.2017 року №7-17 щодо припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат. 01.08.2017 року Жидачівським відділенням Управління винесена постанова від 01.08.2017 року №1316-4914/4914/2 «Про припинення щомісячної страхової виплати», у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №

509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження соціальних виплат та пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк». Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. За приписами п. 7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 зазначеного Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту. Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 року у справі № 185/3733/17 зазначив, що скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення соціальних виплат, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання утримання позивачем. У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від неї на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення (соціального страхування), зокрема ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав. Зазначена правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу соціальних виплат. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення соціальних виплат. З огляду на наведене, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та статті 46 Закону №1105-XIV, оскільки з серпня 2017 року позивачу припинено соціальні виплати за відсутності законодавчо встановлених підстав. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Отже, за встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі №380/7107/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич