Постанова 4850 № 805/1108/16-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 року справа №805/1108/16-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Сіваченка І.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Ашумов Т. Е., за участю представника позивача Макарова А.А., представника відповідача Сеннікова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 р. у справі № 805/1108/16-а (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (далі позивач, ТОВ «КФЗ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області в якому з урахуванням уточнення просило: визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо незастосування до позивача податкової пільги - звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, встановленої Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02.09.2014 та зобов`язати податковий орган прийняти рішення про списання податкового боргу - плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що обліковується за особовим рахунком товариства та утворилась за період часу з 14.04.2014 по лютий 2016 року включно в сумі 21'344' 588,26грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року задоволено позов, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо незастосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» податкової пільги - звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, встановленої Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»; зобов`язав Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняти рішення про списання податкового боргу - плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що обліковується за особовим рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» в сумі 21344588,26 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016 залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2016. Постановою Верховного Суду від 17.11.2020 задоволено частково касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016 у справі № 805/1108/16-а, передано справу № 805/1108/16-а на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.12.2020 замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на належного - Головне управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області щодо незастосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод податкової пільги звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, встановленої Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову та вирішити питання про поворот виконання рішення у справі №805/1108/16-а. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на день розгляду справи Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не прийнято, а тому у відповідача не виникає обов`язку визнавати безнадійною та списувати борг в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Також апелянт зазначає, що за відсутності перереєстрації позивача з тимчасово окупованої території, відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється, отже підстави для списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності 1095 днів, відсутні. Апелянт зазначає, що Верховний Суд наголосив, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків платника сплачувати податки і збори, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Верховний Суд зазначив, що слід врахувати, що стаття 37 ПК України встановлює підстави для припинення податкового обов`язку. Також, позивачем додано сертифікат (висновок) № 1950/05-4 про настання обставин непереборної сили, виданий 22 липня 2014 року Донецькою торгово-промисловою палатою із засвідченням настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, яка в свою чергу передбачає процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань, а ні процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу для не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань та списання безнадійного податкового боргу. Отже, наявність у позивача сертифікату не є підставою для списання безнадійного податкового боргу, а засвідчує лише факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов`язань через обставини непереборної сили. Крім того, оскільки рішення у справі №805/1108/16-а виконано Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби 09.09.2016, з огляду на наявність підстав для скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «КФЗ» у повному обсязі, апелянт вважає за доцільне вирішити питання про поворот виконання рішення у даній справі під час апеляційного провадження. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ТОВ Краматорський феросплавний завод є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 84301, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Дмитра Мазура, будинок 18, звітує та перебуває на обліку в Краматорській ОДПІ за місцем реєстрації. Позивач використовує земельні ділянки у кількості 8 одиниць за адресою: м. Краматорськ, вулиця Моріса Тореза (Дмитра Мазура), 18, площею 128,1667 га, згідно з укладеними з Краматорською міською радою договорами оренди на користування земельними ділянками (т.1 а.с.18-19). Судом встановлено, що 01.10.2014 позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки комунальної власності) за 2014 рік, відповідно до якої Товариство щомісячно зобов`язувалося сплачувати 756 015, 22 грн., а у грудні 756 014, 94 грн (т.1 а.с.15-17). 14.02.2015 позивач подав до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки комунальної власності) за 2015 рік, відповідно до якої Товариство щомісячно повинно було сплачувати орендну плату за земельні ділянки 944 245,38 грн., у грудні 944 245,55 грн (т.1 а.с. 21-23). 19.02.2016 позивач подав до контролюючого органу податкову звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої позивач щомісячно повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки з січня по квітень у розмірі 1 353 382, 97 грн., з травня по грудень 1 353 382, 96 грн (т.1 а.с.27-30). При цьому, станом на квітень 2016 року за Товариством у зв`язку з несплатою самостійно визначених у вказаних податкових деклараціях грошових зобов`язань обліковувався податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 21 344 588, 30 грн (т.1 а.с.157). 05.04.2016 позивач звертався до ДПІ з заявою про звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та списання податкового боргу по сплаті за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі положень статей 6-7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014, з посиланням на надання Сертифікату про настання форс-мажорних обставин, зумовлених проведенням АТО, проте зазначена заява податковим органом залишена без відповіді (т.1 а.с.13-14). З урахуванням наявності податкового боргу, не погодившись з бездіяльністю податкового органу, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незастосування до позивача податкової пільги звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, встановленої Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та зобов`язання податкового органу прийняти рішення про списання податкового боргу плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що обліковується за особовим рахунком товариства та утворилась за період часу з 14.04.2014 по лютий 2016 року включно в сумі 21 344 588, 26 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що з огляду на ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII контролюючий орган мав імперативний обов`язок в частині застосування до позивача податкової пільги звільнення від сплати. Право позивача на списання безнадійного податкового боргу підтверджується матеріалами справи, що є безумовною підставою для списання такого боргу, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача списати безнадійний податковий борг, який утворився за період часу з 14.04.2014 по лютий 2016 року включно в сумі 21 344 588, 26 грн, який виник у позивача як платника податків. Проте, оскільки на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016, податковим органом було прийнято рішення від 09.09.2016 № 26/05-15-17-012 Про списання безнадійного податкового боргу, а саме орендної плати з юридичних осіб у розмірі 21 344 588,26 грн, на переконання суду, вимоги позивача про зобов`язання відповідача списати безнадійний податковий борг в сумі 21 344 588, 26 грн вже виконані відповідачем, а тому суд не вбачав необхідності дублювати їх у резолютивній частині даного рішення. Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу). Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Відповідно до статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України). У відповідності до статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Отже невиконання платником податку обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. За наявності певних обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний. Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон України №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Згідно до частини 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Закон України № 1669-VII прийнято у часі пізніше, ніж Податковий кодекс України. Пунктом 56.21. статті 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Відповідно до пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII, Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов`язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. З Додатку № 1 до податкових декларацій з плати за землю слідує, що земельні ділянки належать позивачу на праві користування згідно з договорами оренди, що укладені з Краматорською міською радою, місце знаходження земельних ділянок м. Краматорськ. Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Краматорськ. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року. Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Краматорськ. В розпорядженні (№ 1275-р від 02 грудня 2015 року) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Закону України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року. Таким чином, місто Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. На момент виникнення податкового боргу позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями., а тому оскільки орендована позивачем земельна ділянка розташована в м. Краматорськ, на території, на якій згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р здійснювалася антитерористична операція, позивач в силу положень статті 6 Закону № 1669 був звільнений від плати за її використання до 08 червня 2016 року, а саме: до внесення змін до вказаної норми Закону. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, який набрав законної сили 08 червня 2016 року, внесені зміни до Закону № 1669-VII, та доповнено пунктом 4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Вказаним Законом також змінено редакцію статті 6 Закону № 1669-VII, яка з 08 червня 2016 року передбачає звільнення суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону. Згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" від 7 листопада 2014 року № 1085-р, м. Краматорскь не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Отже, оскільки м. Крамторськ не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, з 08 червня 2016 року у позивача виникає обов`язок щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками. Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року. У справі, що розглядається, судом з`ясовано, що заборгованість позивача утворилась в результаті несплати орендної плати з юридичних осіб за квітень 2014 року лютий 2016 року включно. Отже, показники податкової звітності позивача з орендної плати за землю мають дорівнювати нулю в цей період. Суд зазначає, що за наявності певних обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний. Правила списання безнадійного податкового боргу врегульовані статтею 101 ПК України, у відповідності до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. У пункті 101.2 вказаної статті наведено перелік ознак, що дозволяють відрізнити податковий борг від безнадійного податкового боргу. Так, під терміном «безнадійний» розуміється, окрім іншого, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4). Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 101.5 статті 101 ПК України). Отже зміст наведених положень законодавства свідчить про те, що безнадійним визнається податковий борг, який, окрім іншого, виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов`язань. Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють віднести податковий борг до категорії «безнадійного». Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про Торгово-промислові палати України» (далі - Закон № 671/97-ВР) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. За частиною 2 вказаної статті Закону № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Тобто на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати покладено повноваження щодо видачі суб`єктам господарювання сертифікатів про засвідчення настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливлюють виконання ними обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Суд зазначає, що сам факт наявності у позивача такого сертифікату не є безумовною підставою для визнання податкового боргу безнадійним та його списання податковим органом. Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків № 577, який розроблений відповідно до статті 101 ПК України. Відповідно до пункту 4.1-4.3 розділу ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Отже, податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є безнадійним і може бути списаний податковим органом за результатами оцінки відповідної заяви платника податків та доданих документів у підтвердження таких обставин. Позивач звернувся до податкового органу із заявою про застосування до нього пільг визначених статтею 6 Закону № 1669-VII та списання податкового боргу, долучивши до такої заяви сертифікати Торгово-промислової палати України, якими засвідчено настання обставин непереборної сили для позивача. Матеріали справи свідчать, що податковим органом рішення в межах податкового законодавства за заявою позивача від 05.04.2016 щодо застосування до нього пільг визначених статтею 6 Закону № 1669-VII та списання податкового боргу, не прийнято. Суд зазначає, що для визнання податкового боргу безнадійним має бути встановлений (доведений) причинно-наслідковий зв`язок між виникненням податкового боргу платника та форс-мажорними обставинами. При цьому платник податку не обмежений у доказах, які він може долучити до заяви про списання безнадійного податкового боргу у підтвердження наявності обставин форс-мажору. Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили з виникненням податкового боргу, тобто визнання його безнадійним, є компетенцією суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви платника податків. У разі звернення платника податку до податкового органу із заявою щодо списання безнадійного податкового боргу необхідно у кожному конкретному випадку досліджувати вплив наявності обставин непереборної сили, засвідчених відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання та на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 805/760/16, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17. Суд зазначає, що у даному випадку має місце бездіяльність податкового органу щодо не належного розгляду заяви позивача. Прийняття рішення податковим органом в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів. Щодо встановлення причино-наслідкового зв`язку між податковим боргом та форс-мажорними обставинами, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу ст. 6 Закону № 1669-VII платник податків, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, в період її проведення, звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тобто законодавець не визначив як умову звільнення від спати, наявність форс-мажорних обставин, за наявності відповідності позивача вищезазначеним критеріям. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню. Разом з цим, представник позивача в суді першої інстанції щодо другої позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про списання податкового боргу плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що обліковується за особовим рахунком позивача та утворився за період часу з 14.04.2014 і по лютий 2016 року включно в сумі 21 344 588, 26 грн, зазначив про фактичне її виконання відповідачем. Зазначене підтверджено відповідачем у справі. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Щодо вимог апеляційної скарги про поворот виконання рішення у справі №805/1108/16-а, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1, 4, 5 статті 308 КАС України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Отже, оскільки судом першої інстанції позовні вимоги задоволено, а судом апеляційної інстанції рішення суду залишено без змін, а відповідачем до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових не додано належним чином засвідчених документів, які підтверджують те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог апеляційної скарги. Суд звертає увагу, що відповідно до частини 7 статті 308 КАС України, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Керуючись статями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 р. у справі № 805/1108/16-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 р. у справі № 805/1108/16-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 15 липня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.В. Сіваченко І.Д. Компанієць