Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/9870/19

08.07.21 22-ц/812/1185/21 Провадження №22-ц/812/1148/21 Провадження №22-ц/812/1185/21 ПОСТАНОВА Іменем України 08 липня 2021 року м. Миколаїв справа № 490/9870/19 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 26 квітня 2021 року під головуванням судді Шолох Л.М., повний текст якого складений 06 травня 2021 року В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання до досягнення нею двадцяти трьох років. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що від шлюбу з ОСОБА_2 вони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 2019 року навчається на юридичному факультеті Чорноморського національного університету імені Петра Могили на контрактній основі. Зазначала, що відповідач працює моряком, отримує заробітну плату понад 5000 доларів США на місяць. Вона самостійно не в змозі утримувати доньку, якій необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 інших утриманців, уточнюючи позовні вимоги просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 30 000грн. на місяць до досягнення донькою 23 років. У відзиві на позов представник ОСОБА_2 зазначала, що розмір аліментів є необґрунтованим. Матеріальний стан та стан здоров`я відповідача не дозволяють сплачувати таку суму, оскільки він на даний час не має постійного заробітку та має хронічні захворювання з приводу яких проходить лікування. Крім того, позивачка не надала доказів того, що витрати доньки, пов`язані з навчанням становлять саме таку суму. У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказала на те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у визначеній нею сумі, оскільки він працевлаштований, а інформація про його незадовільний стан здоров`я є хибною. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2021 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 18 листопада 2019 року і до досягнення нею двадцяти трьох років за умови, що вона буде продовжувати навчання. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги. На думку апелянта, суд, ухвалюючи рішення, не встановив усіх фактичних обставин справи та дійшов необґрунтованого висновку, визначивши розмір аліментів, що є недостатнім для утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Апелянт зазначала, що судом безпідставно не враховано надану нею інформацію про приблизний заробіток відповідача. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти у розмірі 3000 грн. Зазначав, що він за родом своєї діяльності є моряком, проте, через суворі карантинні обмеження роботи майже немає. За такого, його заробіток не є постійним. Крім того, він має таке захворювання як гепатит, з приводу якого проходить лікування, в зв`язку із чим на теперішній час не може працювати. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивач підтримала доводи і вимоги своєї апеляційної скарги, у задоволенні апеляційної скарги відповідача просила відмовити. Представник ОСОБА_2 адвокат Нікітіна Ю.В. просила апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 4). Відповідно до довідки Чорноморського національного університету імені Петра Могили від 30 жовтня 2019 року № 2/610 721 ОСОБА_3 навчається у цьому навчальному закладі на юридичному факультеті. Форма навчання денна, закінчення за програмою бакалавра 30 червня 2023 року (а.с. 3). Згідно наданих позивачкою квитанції про оплату навчання ОСОБА_3 , його вартість становить: за 1 курс 16 000 грн; за 2 курс 17 600 грн; за 1 семестр 3 курсу 9 700 грн. (т. 1 а.с. 119-122, т. 2 а.с. 4зв.). ОСОБА_3 не працює, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має можливість надавати допомогу на утримання доньки, проте визначення розміру аліментів має здійснюватися виходячи із реальних потреб доньки, які пов`язані із навчанням, придбання одягу, засобів гігієни тощо, харчування, оплати комунальних послуг та виходячи із принципу рівності обов`язків батьків по утриманню дитини, вважав необґрунтованим розмір аліментів, який просить стягнути позивачка Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене. Відповідно до частини першої статті 199 Сімейного кодексу України (далі СК України) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до частини першої статті 182 СК України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку про те, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Так, виходячи з положень ст. 199 СК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач може таку допомогу надавати, а тому існують підстави для стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки у зв`язку з продовженням навчання. Виходячи з вимог ст. 182, 200 СК України та визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі 4000 грн. щомісячно, судом першої інстанції правильно враховано вартість її навчання, витрати на придбання одягу, засобів гігієни тощо, харчування, оплати її частки комунальних послуг у квартирі, де вона проживає разом із матір`ю, а також стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, та ненадання позивачкою доказів потреби доньки у наданні їй допомоги з боку батьків у розмірі, що заявлено у позові. Що стосується посилань апеляційної скарги позивачки на отримання відповідачем значно більшого доходу, ніж отримує вона, то колегія суддів враховує, що обов`язок утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, покладається на обох батьків, та покладення обов`язку піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітню доньку, яка навчається, винятково на батька за умови встановлення обставин щодо можливості надання такої допомоги і матір`ю, є порушенням норм закону. Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Отже, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків. З пояснень ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції вбачається, що вона є працездатною особою, має постійну роботу та отримує стабільну заробітну плату, а тому також має можливість надавати допомогу своїй повнолітній доньці. До того ж доказів того, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги у більшому розмірі, ніж визначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять. Не можна вважати обґрунтованими посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 , що з огляду те, що в період з 30 березня 2020 року по 26 березня 2021 року постановою державного виконавця він тимчасово був обмежений у праві виїзду за межі України, та враховуючи стан його здоров`я, він не працює та несе витрати на лікування, оскільки такі обставини не виключають обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, яка її потребує. За такого доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, зокрема щодо визначеного судом розміру аліментів, який заснований на всебічній, повній і об`єктивній оцінці обставин, що враховуються при визначенні розміру аліментів. Отже, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, прийняв до уваги усі обставини, які повинні враховуватися судом при визначенні розміру аліментів, дав належну правову оцінку наданим доказам і дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позову. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді: О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст судового рішення складено 14 липня 2021 року