Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5886/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5886/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. при секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В : Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови від 01 грудня 2020 року №ЧК-295/1548/АВ-ЧК 476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-48 та від 01 грудня 2020 року №ЧК-295/1548/АВ-ЧК 476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-49. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно прийнято спірні постанови, за відсутності факту порушення позивача та з виходом за межі предмета перевірки. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірні постанови прийняті у зв`язку з неповним виконанням позивачем приписів про усунення порушень, виявлених відповідачем під час інспекційного відвідування, у сфері зайнятості населення. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задовольнити позовні вимоги повністю. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Позивачем наголошено, що повний остаточний розрахунок з колишнім працівником здійснено до дати акту та приписів, а відповідач не обґрунтовано здійснив повторну перевірку, якою виявив новий склад порушення, чим вийшов за межі предмета перевірки. Управлінням Держпраці у Черкаській області подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечував проти її задоволення та наполягав на законності оскаржуваного рішення. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом, навесні 2020 року на адресу відповідача та Державної служби України з питань праці звернувся письмовими заявами ОСОБА_1 з проханням провести перевірку та вжити заходи щодо позивача з приводу нарахування та виплати йому заробітної плати з 16 жовтня 2013 року до дня його незаконного звільнення. 21 травня 2020 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області ухвалив рішення у справі №709/90/20, яким визнав незаконним і скасував наказ позивача про звільнення ОСОБА_1 , поновив його на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я позивача. Присудив стягнути на користь ОСОБА_1 : 33615,30грн. - середній заробіток за вимушений прогул, 60,00грн - витрати на відрядження, моральну шкоду в сумі 5000,00грн. Рішення набрало законної сили 30 вересня 2020 року. 28 травня 2020 року позивач видав наказ №57 про поновлення ОСОБА_1 на роботі. 18 червня 2020 року посадові особи відповідача склали акт про інспекційне відвідування №ЧК237/1548/АВ, на підставі якого інспектор праці Яворський В.А. відповідно до службового посвідчення №1548 видав припис ЧК-295/1548/АВ/П про необхідність усунення позивачем у термін до 18 серпня 2020 року виявлених порушень: 1) ч.2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» - не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. У наданих табелях за 2017-2019 роки виявлено недостовірний облік робочого часу, зокрема за квітень-червень 2017 року, травень-серпень 2019 року. Службові особи позивача пояснили, що у квітні 2017 року керівник структурного підрозділу надав уточнюючий табель обліку нічних годин після виплати заробітної плати, з огляду на що перерахунок заробітної плати здійснений у квітні 2017 року, при нарахуванні святкових та нічних не донараховано 1,52грн. Протягом січня-квітня 2018 року у зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нарахована та виплачена не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Зокрема, нарахування та виплата заробітної плати коригувалися протягом наступних 4 місяців. За травень-серпень 2019 року у зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нарахована та виплачена не за фактично відпрацьований час; 2) ч.6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 12, 33 Закону України «Про оплату праці», п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 - відповідно до наказу від 06 жовтня 2014 року з 01 жовтня встановлено посадовий оклад 1233грн. Індексація в 2014 році за вересень-грудень виплачена не в повному обсязі при базових місяцях грудень 2013 року, серпень 2014 року. У вересні-грудні 2014 року індексація проведена не в повному обсязі, за 2015 рік індексація нарахована та виплачена з порушенням вимог Порядку №1078. У червні 2017 року помилково нараховано індексацію в сумі 62,31грн (базовий місяць квітень). Щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати працівникам у липні-вересні 2019 року - належна індексація не проводилася; 3) статті 127 КЗпП - у червні 2017 року помилково нараховано індексацію в сумі 62,31 (базовий місяць квітень). За такими базовим місяцем індексація не передбачена. Тому у наступному місяці здійснене відрахування (62,31грн). Протягом січня-квітня 2018 року у зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нарахована та виплачена не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Зокрема, нарахування та виплата заробітної плати коригувалися протягом 4 наступних місяців. За травень-серпень 2019 року в зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нарахована та виплачена не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Нарахування та виплати заробітної плати коригувалися протягом наступних 4 місяців. Вказаний припис вручений керівнику позивача 18 червня 2020 року, що підтверджується його підписом. 29 липня 2020 року позивач перерахував ОСОБА_1 кошти - донараховану зарплату в сумі 1,23грн. згідно з приписом від 18 червня 2020 року, що підтверджується відомістю розподілу виплат. З 12 до 13 серпня 2020 року посадові особи відповідача - інспектори праці Кучер Г.О. , Шевченко М.В. на підставі службових посвідчень №№360, 374 провели в присутності представників позивача інспекційне відвідування його діяльності, про що склали акт від 13 серпня 2020 року №ЧК476/374/АВ. У ньому зафіксовані допущені позивачем 8 порушень вимог законодавства про працю: 1) ч.2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» - не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. У наданих табелях за 2017-2019 роки виявлено недостовірний облік робочого часу, зокрема, за квітень-червень 2017 року, травень-серпень 2019 року. Службові особи позивача пояснили, що у квітні 2017 року керівник структурного підрозділу надав уточнюючий табель обліку нічних годин після виплати заробітної плати, з огляду на що перерахунок заробітної плати здійснений у квітні 2017 року при нарахуванні святкових та нічних не донараховано 1,52грн. Протягом січня-квітня 2018 року у зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нарахована та виплачена не відповідно до фактично відпрацьованого часу. Зокрема, нарахування та виплата заробітної плати коригувалися протягом наступних 4 місяців. За травень-серпень 2019 року у зв`язку з недостовірним обліком робочого часу заробітна плата нарахована та виплачена не за фактично відпрацьований час; 2) п.5 Порядку №1078 - при базовому місяці грудень 2013 року за період з листопада 2014 року до грудня 2015 року індексація заробітної плати нарахована та виплачена не в повному обсязі; 3) статті 115 КЗпП, п.3 постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» - при проведенні розрахунку середньої заробітної плати для обчислення за дні щорічної відпустки ОСОБА_1 у липні, вересні, жовтні 2017 року заробітна плата врахована не в повному обсязі; 4) статей 96, 97, 98, 115 КЗпП - посадові оклади працівникам Загону визначаються на підставі наказу МВС України від 14 серпня 2015 року «Про затвердження Умов оплати бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій». Однак згідно з наказом Управління ДСНС України в Черкаській області від 10 січня 2017 року №5 «Про встановлення посадових окладів працівникам» ОСОБА_1 встановлено в меншому розмірі, ніж передбачено працівникам 5 розряду: посадовий оклад в січні-березні 2017 року нарахований у розмірі 1888,00грн, а не 2176,00грн. Перерахунок обов`язкових надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, а саме надбавка за вислугу років, надбавка за класність водію, надбавка за особливі умови праці не проведено; 5) статті 115 КЗпП - перевіркою особових рахунків, штатних розписів встановлено, що підвищення посадового окладу ОСОБА_1 проведено в січні 2019 року. Відповідно до Порядку №1078 передбачено проведення індексації заробітної плати ОСОБА_1 у липні-серпні 2019 року. Належна індексація заробітної плати за липень-серпень 2019 року нарахована та виплачена у вересні 2019 року; 6) статті 116 КЗпП - ОСОБА_1 звільнено згідно з наказом від 13 січня 2020 року №7 з 11 січня 2020 року, а про нараховані суми, належні до виплати при звільненні, адміністрація позивача його не повідомила; 7) статті 116 КЗпП - остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 проведений згідно з платіжним дорученням від 22 січня 2020 року №22, перераховано на картковий рахунок 23 січня 2020 року; 8) статті 117 КЗпП - звільненому працівнику - ОСОБА_1 не проведено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час фактичної затримки. Акт підписаний позивачем без зауважень. Того ж дня зазначені інспектори праці винесли позивачу припис №ЧК-476/374/АВ/П про необхідність усунення всіх вищевикладених порушень у термін до 07 вересня 2020 року. Припис вручений керівнику позивача 19 серпня 2020 року, що підтверджується його підписом. 08 вересня 2020 року позивач склав платіжні доручення №№894-897 про доплату ОСОБА_1 заробітної плати відповідно до припису від 13 серпня 2020 року: військового збору в сумі 69,98грн., податку з доходів фізичних осіб - 839,74грн., кошти заробітної плати - 3755,52грн, єдиний соціальний внесок - 1026,35грн. Відомістю розподілу витрат та штампами банку на платіжних дорученнях підтверджується перерахування коштів ОСОБА_1 09 вересня 2020 року. Крім того згідно з платіжними дорученнями від 06.10.2020 №№1073-1076, відомістю про розподіл коштів підтверджується перерахування ОСОБА_1 присудженого рішенням суду від 21.05.2020 у справі №709/90/20 середнього заробітку - 27060,32грн, ПДФО - 6050,75грн, ЄСВ - 7395,37грн, військового збору - 504,23грн. 11 вересня 2020 року позивач надіслав відповідачу лист вих.№670/01-03 про виконання вимог вищевказаних приписів: щодо доплати заробітної плати за січень 2014 року до жовтня 2017 року згідно з приписом від 13 серпня 2020 року - платіжним дорученням №884 від 03 вересня 2020 року перераховано 4227,70грн; щодо доплати за січень 2020 року згідно з тим же приписом - платіжним дорученням №896 від 08 вересня 2020 року перераховано 3755,52грн; здійснено обов`язкові відрахування. На підтвердження додано копії платіжних доручень №№882-896. 11 листопада 2020 року відповідач з метою з`ясування стану виконання вищевказаних приписів видав направлення №833 посадовим особам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для здійснення позапланового заходу у позивача у періоді з 12 до 18 листопада 2020 року. Цей захід проведено 12 листопада 2020 року, про що складено акт №ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375 (далі - Акт). В Акті зазначено про повне виконання пунктів 2-3 припису №ЧК-295/1548/АВ/П та пунктів 2-7 припису №ЧК-476/374/АВ/П, неповне виконання п.8 останнього припису та невиконання пунктів №1 обох приписів. Зокрема, відображено наявність порушень: - ч.2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» - згідно з табелем обліку робочого часу за вересень 2020 року ОСОБА_1 відпрацьовано 4 робочі дні. Відповідно до розрахункового листа за вересень йому нарахована заробітна плата не відповідно до табеля обліку робочого часу за вказаний період; ч.1 статті 117 КЗпП - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівнику сум у день звільнення, при відсутності спору про право їх розмір, виплачується середній заробіток за весь час затримки до фактичного розрахунку. ОСОБА_1 не в повному обсязі нараховано середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. 30 листопада 2020 року позивач направив відповідачу лист вих.№868/01-03, в якому зазначив, що зафіксувавши порушення за вересень 2020 року, відповідач вийшов за межі предмету перевірки, оскільки був зобов`язаний перевірити стан виконання приписів щодо порушень, які мали місце станом на 13 серпня 2020 року. Щодо другого порушення стверджував, що виконав його у повному обсязі. 01 грудня 2020 року відповідач виніс постанови про накладення штрафу в розмірі 5000,00 грн кожна за порушення законодавства про працю та зайнятість населення: - №ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-48 - за невиконання приписів від 18 червня 2020 року та від 13 серпня 2020 року, а саме згідно з розрахунковим листом за вересень 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата не відповідно до табеля обліку робочого часу за вказаний період, чим порушено ч.2 статті 30 Закону України «Про оплату праці»; - №ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-49 - за невиконання припису від 13 серпня 2020 року, а саме невиплата середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, чим порушено статтю 117 КЗпП. 10 грудня 2020 року відповідач направив позивачу лист вих.№11830/01-04/10489, в якому зазначив, що під час інспекційного відвідування встановлено, що належні до виплати ОСОБА_1 при звільненні кошти були виплачені не 23 січня 2020 року, а 27 лютого 2020 року, що підтверджується звітом за господарськими операціями. Отже, не в повному обсязі виконано вимоги п.8 припису №ЧК476/374/АВ/П. Позивач, вважаючи такі постанови протиправними, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, колегія суддів зазначає наступне. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до п.4 ч.1 статті 6 Закону №877 підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Згідно ч.ч.7-8 статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Він не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону №877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823). Звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю відповідно до підп.1 п.5 Порядку є підставою для здійснення інспекційних відвідувань. Згідно з підп.7 п.10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Відповідно до п.12 Порядку №823 інспекторам праці забороняється: 1) виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів; 2) підміняти працівників об`єкта відвідування під час проведення розрахунків або перерахунків розмірів належних працівникам коштів, готувати висновки про відповідність або невідповідність нормативних актів об`єкта відвідування вимогам нормативно-правових актів з метою їх подальшої передачі працівникам (у тому числі звільненим), іншим особам чи органам; 3) проводити інспекційні відвідування з метою отримання від об`єкта відвідування будь-яких документів або їх копій для подальшої передачі іншим особам; 4) розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду; 5) розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію чи інформацію про виробничі процеси, з якими вони могли ознайомитися під час виконання своїх посадових обов`язків, крім випадків, передбачених законом, у тому числі протягом трьох років після звільнення з посади; 6) розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв`язку з отриманням такої скарги; 7) вилучати в об`єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп`ютери та їх частини; 8) проводити інспекційне відвідування понад строки, визначені пунктом 9 цього Порядку. Згідно п.16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування (п.20 Порядку №823). Згідно п.21 Порядку №823 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування. Строк, який має бути наданий для усунення виявлених порушень законодавство не встановлює. Однак при його визначенні та встановленні посадова особа органу державної влади з метою дотримання принципу верховенства права та визначених Законом України №877 принципів державного нагляду має врахувати зміст виявленого порушення задля надання об`єкту відвідування реальної можливості виконати припис. Відповідно до п.22 Порядку №823 стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку. З огляду на викладені норми колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний врахувати факти, які стосуються виконання виданих ним приписів, тобто тих, які виникли після їх прийняття. Тому аналіз відповідачем фактів оплати позивачем коштів ОСОБА_1 , звернення якого слугувало підставами для проведення інспекційних відвідувань позивача, відповідає межам його повноважень. При цьому слід зазначити, що винесені відповідачем приписи позивачем не оспорювалися та є чинними. Встановлений у них строк є достатнім для усунення позивачем виявлених порушень, тому вони підлягають повному виконанню. Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №506). Згідно п.2 Порядку №506 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідно до пункту 24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Відповідальність за порушення законодавства про працю визначена нормами статті 265 КЗпП, згідно ч.2 якої, зокрема, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення. Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень (ч.7 статті 265 КЗпП). Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації (ч.8 статті 265 КЗпП). Відповідно до статті 12 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Згідно статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно абз.5 статті 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 статті 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Відповідно до статті 110 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Строки виплати заробітної плати визначені статтею 115 КЗпП. Так, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Як вірно вказано в оскаржуваному рішенні, позивач не заперечував існування виявлених відповідачем та відображених в актах порушень щодо неналежної оплати праці працівників, зокрема, ОСОБА_1 : у розмірах, що не відповідав затвердженому окладу, неналежне обчислення та невиплата індексації, оплата праці не відповідно до відпрацьованого часу. В Акті перевірки від 11 листопада 2020 року відображено, що позивач допустив оплату праці ОСОБА_1 за вересень 2020 року не відповідно до табеля обліку відпрацьованого робочого часу та п. 1 приписів від 18 червня 2020 року та 13 червня 2020 року не виконано. Тобто, позивач не усунув виявлені відповідачем порушення у формі недостовірного обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат, про що зазначено в приписах №№ЧК-295/1548/АВ/П, ЧК-476/374/АВ/П, та продовжує допускати цей вид порушення. Пунктом №1 припису від 18 червня 2020 року встановлено порушення ч.2 статті 30 Закону №108/95-ВР, у т.ч. в табелях за 2017-2019 роки виявлено недостовірний облік робочого часу, зокрема за квітень-червень 2017 року, травень-серпень 2019 року, протягом січня-квітня 2018 року. Вказаного факту позивачем не спростовано. Отже, порушення вимог ч.2 статті 30 Закону №108/95-ВР не усунуто, у зв`язку з чим спірна постанова №ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-48 є правомірною та скасуванню не підлягає. Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином, оплата вимушеного прогулу, присуджена судом під час вирішення трудового спору про поновлення працівника на роботі та відшкодування коштів за час затримки розрахунку при звільненні є різними видами сум коштів, належних до виплаті особі. Відповідач під час перевірки позивача було встановлено несвоєчасність виплати сум коштів ОСОБА_1 , зокрема, належних до виплати при звільненні 11 січня 2020 року. Під час перевірки виконання припису від 13 серпня 2020 року відповідач з`ясував, що позивач частково виконав п. 8 припису: нарахував за таке порушення середній заробіток згідно вимог статей 116-117 КЗпП за період з 11 січня 2020 року до 23 січня 2020 року, хоча компенсацію витрат відрядження вказаній фізичній особі здійснено лише 27 лютого 2020 року у сумі 120,00 грн. Отже, порушення щодо не нарахування звільненому працівнику відшкодування згідно статті 117 КЗпП усунуто не повністю, у зв`язку з чим спірна постанова №ЧК-295/1548/АВ-ЧК476/374/АВ-ЧК-704/П/375/ІП-ФС-49 також є правомірною та скасуванню не підлягає. Враховуючи вищенаведені норми закону, та обставини, що встановлені та підтверджені відповідними доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, оскільки позивач допустив порушення вимог трудового законодавства щодо належного обліку та належної оплати праці, дотримання гарантій працюючих працівників. Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, апеляційний суд вважає, що аргументи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 13 липня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев