Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3583/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3583/24 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В лютому 2024 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 03.12.2016 року по 24.12.2023 року у зв`язку з порушенням строків виплати належних їх сум: 11060,06 грн. - грошова компенсація невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та 55138,46 грн. - індексація грошового забезпечення, за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 73730,70 грн. за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з серпня 2015 року по теперішній час позивач є військовослужбовцем. 15.06.2018 року наказом №67 військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) з 18.06.2018 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку із вибуттям до нового місця служби. З отриманої від військової частини НОМЕР_1 довідки від 18.08.2022 року №2383 про розміри щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 (далі Довідка від 18.08.2022 року №2383), позивач встановила, що їй при звільненні не виплачено грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, за 2016-2018 роки, а також у період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року не було нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення. Для захисту своїх порушених прав позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду. На виконання рішення у справі №420/13114/22 відповідачем було проведено нарахування встановлених судом виплат. Позивач зазначає, що належні їй при звільненні у червні 2018 року виплати вона отримала лише 24.12.2023 року після виконання відповідачем постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду. Однак відповідачем при нарахуванні та виплаті таких сум не було проведено нарахування та виплату компенсацій втрати частини доходу, що, на думку позивачки, свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 03.12.2016 року по 24.12.2023 року у зв`язку з порушенням строків виплати належних їх сум: 11060,06 грн. - грошова компенсація невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та 55138,46 грн. - індексація грошового забезпечення, за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 53089,08 грн. за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 та прийняти у цій частині нове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 73600,77 грн. Доводами апеляційної скарги зазначено, що у рішенні суду першої інстанції розрахунок стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 53089,08 грн. за несвоєчасність виплати розрахунку при звільненні, із застосуванням для розрахунку кількість робочих днів, здійснено протиправно, та такий розрахунок не відповідає нормам чинного законодавства. Апелянт зазначає, що нормою ст. 117 КзпП України передбачено виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, без будь-яких посилань на «робочі дні», які безпідставно зазначені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. Вказує, що період шість місяців, який встановлений частиною першою статті 117 КЗпП України для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців - для позивачки визначається у період з 23.06.2023 року по 24.12.2023 року та становить в цілому 183 дні. Тому розмір середньомісячного заробітку за час затримки виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як УБД та індексації грошового забезпечення, який підлягає стягненню на користь позивачки становить 73600,77 грн. Апелянт зазначає розрахунок, кількість робочих днів у квітні та травні 2021 року становить 40 днів. Тому середньоденний розмір заробітку ОСОБА_1 становить: 8015,35+8072,15=16087,50/40=402,19 грн., як встановлено судом першої інстанції. Враховуючи строк визначений ст. 117 КЗпП України - шість місяців, слід прийняти до розрахунку 183 дні. Тому сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 становить: 402,19грн.х183дні=73600,77 грн. Вказує, що з урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки підлягає зміні, з прийняттям у цій частині нового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 73600,77 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції позивачкою не оскаржується. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року проходила військову службу та отримувала грошове забезпечення від військової частини НОМЕР_1 , при цьому перебувала на наступних посадах: з 03.12.2016 року по 15.08.2017 року - начальник клубу (в/ч НОМЕР_3 ); з 15.08.2017 року по 27.10.2017 року - оператор відділення автоматизованих засобів управління ( НОМЕР_4 група бойового управління); з 27.10.2017 року по 18.06.2018 року - планшетист відділення планшетистів взводу планшетистів (в/ч НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом з послужного списку (а.с.17). Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №67 від 15.06.2018 року, старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення у військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку із вибуттям до нового місця служби. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі 420/13114/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та щодо не нарахування індексації грошового забезпечення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 28.02.2018 року, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 28.02.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, в задоволенні решти позовних вимог. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 року у справі 420/13114/22 частково задоволено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року скасовано; прийнято по справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки за 2016-2018 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки за 2016-2018 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.06.2018 року із застосуванням місяця підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. 24.12.2023 року на виконання рішення по справі №420/13114/22 військовою частиною НОМЕР_1 перераховано на рахунок позивача 54311,38 грн. індексації грошового забезпечення. 24.12.2023 року на виконання рішення по справі №420/13114/22 військовою частиною НОМЕР_1 перераховано на рахунок позивача 11060,06 грн компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року та вважаючи, що у неї є право на середній заробіток у розмірі 73730,70 грн. за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення за період, звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року є протиправними, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 73730,70 грн. за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 402,19 грн (8015,35+8072,15) грн: 40 календарний день). Період затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022 по 24.12.2023 - 132 робочих дня, з урахуванням шестимісячного обмеження. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», на корить позивача (за період з 19.07.2022 по 24.12.2023) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 53089,08 грн. (402,19 грн х 132). Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 53089,08 грн. за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення за період з 03.12.2016 року по 18.06.2018 року. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги та в цій частині не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно до приписів абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно із статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року за №2011-XII, ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №807/3664/14, від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18, від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17, від 16.07.2020 року у справі № 400/2884/18. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України, в редакції чинній до 19.07.2022 року, було визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. З 19.07.2022 року стаття 117 КЗпП України на підставі змін, внесених Законом №2352-IX від 01.07.2022 року, діє в наступній редакції: У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. За наведеного правового регулювання, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Вже на дату звернення позивачки (02.02.2024 року) до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22. Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Зважаючи на те, що датою виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на виконання рішення по справі №420/13114/23 військовою частиною НОМЕР_1 є 24.12.2023 року, спірний період у цих правовідносинах охоплює з 16.06.2018 по 24.12.2023 року. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Таким чином, період затримки розрахунку з позивачем у межах даного спору становить проміжок часу з 24.06.2023 року по 24.12.2023 року включно (період обмежений строком у 6 місяців, згідно ч.1 ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX), що становить 183 календарні дні. Так, обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №

100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. За правилами п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (8015,35 грн. + 8072,15 грн.) / 61 (квітень 2018 року та травень 2018 року) = 263,73 грн. Середній заробіток складає: 263,73 грн. * 183 днів = 48262,59 грн. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», за період 24.06.2023 року по 24.12.2023 року на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення у розмірі 48262,59 грн. (263,73 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 183 (кількість днів затримки). З огляду на зазначене, помилковим є розрахунок здійснений судом та визначений у розмірі 53089,08 грн. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що період затримки розрахунку з позивачем у межах даного спору становить 183 календарні дні. Проте, вважає помилковим наведений апелянтом розрахунок, а саме про множення середньоденного заробітку 402,19 грн. на 183 календарні дні, оскільки 402,19 грн. вирахувані з урахуванням кількості саме робочих днів, а не календарних, а тому вказаний розмір не може бути помножено на календарні дні. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення в частині визначення розміру середнього заробітку. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. На підставі наведеного, згідно ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року змінити, з урахуванням мотивів викладених у цій постанові, виклавши абзац 4 резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток у розмірі 48262,59 грн. (сорок вісім тисяч двісті шістдесят дві гривні п`ятдесят дев`ять копійок) за несвоєчасність виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій та індексації грошового забезпечення». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик