Постанова 4855 № 640/11622/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11622/20 Суддя першої інстанції: Мамедова Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарлев» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, В С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарлев» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України від 05 липня 2019 року №UA100110/2019/000089/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00857. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 30 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 25409, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарлев» подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що апелянтом ані в оскаржуваному рішенні про коригуванні митної вартості товару, ані в апеляційній скарзі не зазначено, яка складова або складові митної вартості спірного товару не підтверджені позивачем, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Київською митницею Держмитслужби не доведено, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарлев» документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідачем не обґрунтовано та не доведено неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 15 листопада 2017 року між Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd (за контрактом - продавець) та ТОВ «ТАРЛЕВ» (за контрактом - покупець) було укладено Контракт (зовнішньоекономічний договір) №11-2017, згідно предмету якого, продавець продає покупцю продукцію на підставі інвойсів сформованих на підставі замовлень покупця. На виконання умов вказаного Контракту №11-2017 продавцем був поставлений товар Мотузка для мопів 6#/4 ply складається з 4х ниток, колір світло-сірий: 30% поліестр,70% бавовна - 16 336,4 кг загальною вартістю 17 153,22 доларів США за рахунком-фактурою (інвойсом) №2019CY03043 від 14.05.2019. 01 липня 2019 року позивач в порядку електронного декларування було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100110/2019/140686 (надалі - ЕМД) з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: Мотузка для мопів 6#/4 ply скаладається з 4х ниток, колір світло-сірий: 30% поліестр,70% бавовна - 16 336,4 кг. Виробник: Wenzhou Chengyu Import and Export Co.Ltd; Торгівельна марка: DREAMLAND; Країна виробництва - CN; (надалі - Товар). Одночасно, з вказаною вище ЕМД позивачем (з урахуванням раніше поданих до попередньої митної декларації №UA100000/2019/840634 від 19.06.2019 (Графа 40 ЕМД)) було подано до Київської міської митниці ДФС перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а саме: зовнішньоекономічний контракт №11-2017 від 15.11.2017 р.; рахунок-фактура (Commercial Invoice) №2019CY03043 від 14.05.2019;Пакувальний лист від 14.05.2019; Прайс-лист б/н з 01.01.2019 по 31.12.2019; Експортна декларація №310120190518648336 від 13.05.2019; Довідка №OL00201-3 від 01.07.2019 р.; Договір транспортного експедирування №1112\2017 від 11.12.2017 р.; Рахунок на оплату №159 від 01.07.2019; Сертифікат походження №С193301АО1450024 від 16.05.2019; Коносамент (bill of landing) №177 XBJBJN81869A від 15.05.19; Платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2019 року №475; Платіжне доручення в іноземній валюті від 27.05.2019 року №491; Копія Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-627 від 03.07.2019 р. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, відповідач 1 направив позивачеві електронне повідомлення від 04.07.2019 року у якому зазначив, що: "...під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронними митними деклараціями встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ декларанту, шляхом надсилання електронних повідомлень, запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі документи: - якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; -якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та відповідно ч.3 статті 53 Митного кодексу України додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -виписку з бухгалтерської документації; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лисги) виробника товару; -висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів..." У зв`язку із чим, на вказаний запит представник позивача - декларант Івентьєва Ю.О. (ПП "Ерай") 05 липня 2019 року направила відповідачеві 1 наступні документи: Повідомлення для митниці б/н від 05.07.2019 року, зазначивши, що для підтвердження митної вартості надано такі документи: Прайс-лист від виробника, Передоплата 100 %; рахунок на перевезення; договір на перевезення; експортна декларація; видаткову накладну; лист 01/03072019 від 03.07.2019 в якому зазначається, що товар імпортується для потреб власного виробництва. За наслідками опрацювання наданого декларантом повідомлення, на виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100110/2019/00857 - (надалі за текстом - Картка відмови). Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 05 липня 2019 року №UA100110/2019/000089/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості Товару. Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач 1 у графі 33 оспорюваного рішення зазначив: "....Митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 01.07.2019 №UA100110/2019/140686 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 Митного кодексу України (далі - Кодекс) у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. За результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні митної декларації документів, встановлено що вони не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме: Відповідно до контракту від 15.11.2017 №11-2017 та інвойсу від 14.05.2019 року №2019CY03043 умови поставки товару - FOB NINGBO, у графі 20 митної декларації задекларовано умови поставки FOB-NINGBO (Китай). Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 01.07.2019 року №OL-0201-3, яка видана ТОВ «ТАРЛЕВ», але разом з тим в коносаменті від 15.05.2019 року №177XBJBJN81869A перевізником зазначено Jejiang Simon International Logistics Co. Загальна сума транспортних витрат склала 39266,90 грн. До митного оформлення договір на транспорно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи що підтверджують взаємовідносини між ними не надано. Тобто відсутні відомості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Законом України від 01.07.2004 р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі-Закон) договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Також, істотною умовою договору є вид послуги експедитора та її вартість. Статтею 9 Закону передбачено, що до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору, розмір якої є однією з істотних умов договору транспортного експедирування, вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання такого договору. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: договору на транспортно-експедиційне обслуговування, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Декларанту також повідомлено, що він відповідно до положень частини 6 статті 53 Кодексу за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості. Процедуру консультації проведено. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях МД від 28.03.2019 №UA500010/2019/016015...." В подальшому відповідачем 1 було надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як убачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як убачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до вимог п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Згідно з вимогами пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Як убачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Як убачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як убачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Колегія суддів наголошує, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №11-2017 від 15.11.2017 р.; рахунок-фактура (Commercial Invoice) №2019CY03043 від 14.05.2019; Пакувальний лист від 14.05.2019; Прайс-лист б/н з 01.01.2019 по 31.12.2019; Експортна декларація №310120190518648336 від 13.05.2019; Довідка №OL00201-3 від 01.07.2019 р.; Договір транспортного експедирування №1112\2017 від 11.12.2017 р.; рахунок на оплату №159 від 01.07.2019; Сертифікат походження №С193301АО1450024 від 16.05.2019; Коносамент (bill of landing) №177 XBJBJN81869A від 15.05.19; Платіжне доручення в іноземній валюті від 02.04.2019 року №475; Платіжне доручення в іноземній валюті від 27.05.2019 року №491, які, на переконання колегії суддів, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей. При цьому, з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, приводом для витребування від декларанта додаткових документів слугував загальний висновок митного органу про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач 1 пов`язує з наступним. "....Вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 01.07.2019 №OL-0201-3, яка видані ТОВ «ТАРЛЕВ», але разом з тим в коносаменті від 15.05.2019 №177XBJBJN81869A перевізником зазначено Jejiang Simon International Logistics Co.. Загальна сума транспортних витрат склала 39266,90грн. До митного оформлення договір на транспорно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи що підтверджують взаємовідносини між ними не надано. Тобто відсутні відомості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню....." Втім, у повідомленні митного органу, направленого позивачеві 04 липня 2019 року, щодо необхідності подати додаткові документи, митний орган не вимагав надання документів, про які зазначено в оскаржуваному Рішенні, а саме - "...договір на транспорно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи що підтверджують взаємовідносини між ними...". Колегія суддів звертає увагу на те, що навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Втім, відповідно до матеріалів справи, на підставі договору транспортного експедирування №1112\2017 від 11.12.2017 р., який був наданий з загальним пакетом документів, ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК» надає позивачеві транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажів позивача. Так відповідно до п.1.1. Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. у відповідності до цього договору експедитор (ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК») зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта (ТОВ «Тарлев») надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, позв`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Відповідно до п.2.1.1. Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. Експедитор вправі укладати договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/ їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором, керуючись інтересами Клієнта. (п.2.1.2 Договору). Згідно п. 2.1.6 Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. Експедитор вправі обирати або змінювати вид транспорту, маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта. Відповідно до п.2.2.8 Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р., експедитор зобов`язаний від власного імені або від імені Клієнта здійснювати необхідні розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів, виконання інших робіт та послуг, що є необхідними для виконання зобов`язань за цим Договором. Отримувати від Клієнта грошові кошти та здійснювати їх переказ терміналу, залізниці, автотранспортним підприємствам, судноплавним лініям та їх лінійним агентам, а також державним органам і організаціям за виконані ними роботи та надані послуги. Згідно п.2.2.9 Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р., експедитор зобов`язаний оформляти документи і організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог. Відповідно до коносамента від 15.05.2019 N 177 XBJBJN81869A та на виконання умов Договору №1112\2017 від 11.12.2017 р. ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК» як перевізника, було залучено фірму «Jejiang Simon International Logistics Co.» (Китай). Перевезення товару здійснювалося у контейнері MEDU4404657. На підставі вищевказаного договору, до митного органу була надана довідка вих. №OL00201-3 від 01.07.2019 р. про транспортні витрати та рахунок на оплату №159 від 01.07.2019 транспортно-експедиційних послуг оформлені ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК». З огляду на викладене, надана довідка ТОВ «ОВЕРСІЗ ЛОДЖИСТІК» №OL00201-3 від 01.07.2019 р. є належним підтвердженням правильності зазначеної позивачем митної вартості товару із застосуванням основного методу. Таким чином, доводи митного органу щодо наявності розбіжностей у документах, а саме щодо того, що перевезення вантажу здійснював інший перевізник, ніж зазначено у довідці про транспортні витрати є такими, що не можуть визнаватися обґрунтованою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товару. Окрім цього Верховний Суд у своїй Постанові від 23 березня 2020 року по справі 826/15796/16 зробив наступні висновки: "...відсутність фактичної оплати позивачем за надані йому експедитором транспортні послуги під час подання митної декларації, що зумовило ненадання митному органу відповідного платіжного документа, саме по собі не може свідчити про недоведеність заявленої митної вартості імпортованого товару." Варто також наголосити, що ТОВ «Тарлев» під час проходження митних процедур було надано копію Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-627 від 03.07.2019 р. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні», торгово - промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх компетенції, є обов`язковими для застосування на всій території України. Разом з тим, відповідно до положень ст. 327 МК України, митний орган міг самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта він вважав сумнівним, але не зробив цього. Крім того, відповідачем не обґрунтовано та не доведено неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста). Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4). Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З оскаржуваного рішення убачається, що підставою для застосування резервного методу слугували встановлені контролюючим органом розбіжності в документах, які судом спростовано та визнано необґрунтованими. Крім того, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Втім, як вбачається з графи 33 оскаржуваного Рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17). Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами, для скасування останнього. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст виготовлено 13 липня 2021 року.