Постанова 4855 № 320/2511/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2511/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило: - скасувати рішення Київської міської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000075/2 від 04 квітня 2019 року; - скасувати картку відмови Київської міської митниці ДФС України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00607 від 04 квітня 2019 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом за ціною договору, що підтверджено ним документально. Водночас митний орган не навів та не довів суду обґрунтованість мотивів, що були ним покладені в основу оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару. Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування фактичних обставин справи, що мають вирішальне значення для розгляду цієї справи. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у відзиві на позов, поданому до суду першої інстанції, митниця зазначала те, що митні органи мають виключну компетенцію щодо перевірки та контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення в зоні діяльності відповідного митного органу. Митна вартість була визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Отже, поза увагою суду першої інстанції залишені доводи відповідача, викладені в запереченні на адміністративний позов та не надано належної правової оцінки документам та розбіжностям виявлених митним орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів. А також, з посиланням на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України №21-498а15 від 02 червня 2015 року, зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Додатково позивач звертає увагу, що розбіжності, вказані митним органом у повідомленні щодо надання додаткових документів від 03 квітня 2019 року 16:52:29 до МД № UA100010/2019/326392, спростовуються наявними у митного органу документами, які останнім не було вивчено та досліджено. Тобто у позивача витребовувалися додаткові документи, які вже були в наявності у відповідача, а також не були обов`язковими. В той же час, відповідач не вказав, які саме відомості та щодо яких складових митної вартості імпортованих товарів підлягають підтвердженню витребуваними документами. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що 11 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН-К» (як покупцем) та компанією «PAMESA CERAMICA S.L.», резидентом Іспанії (як продавцем), був укладений контракт № 40/MK17, за змістом п. 1.1, 1.2 якого продавець продає, a покупець купує товари відповідно до інвойсів (рахунків-фактур), що надаються при фактичному отриманні кожної партії товарів. Продавець є виробником товарів. Згідно з п. 3.1, 4.1, 4.2, 5.1 продавець постачає покупцю товар на умовах, що зазначаються в інвойсах (згідно правил Інкотермс-2010). Ціни на товар, що постачається за цим контрактом, розуміються відповідно до зазначеного у статті цього контракту базису поставки та включають вартість пакування, маркування, транспортування товару та інші витрати на території продавця, що пов`язані із поставкою товару. Ціни за одиницю товару встановлюється в євро (EUR), EXWORKS (Almazora) та зазначається інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну партію товару за цим контрактом. Товар постачається окремими партіями. Партією товару вважається товар, що відвантажується за однією транспортною накладною на адресу одного вантажоотримувача. В транспортній накладній повинно бути зазначено: номер інвойсу (рахунку-фактури), номер транспортного засобу, кількість відвантажених місць, вага повне найменування покупця та вантажоотримувача в Україні. Відповідно до п. 8.1 і 8.2 контракту умовою для оплати є інвойси (рахунки-фактури), що виставляються продавцем за поставками. Платежі здійснюються у валюті, що вказується в інвойсах, на кожну партію товару, шляхом: покупець переказує на рахунок продавця кошти упродовж 180 днів після дати поставки товару. Згідно з умовами Контракту та з урахуванням додатку № 1 від 13 липня 2017 року, за інвойсами від 27 лютого 2019 року №004249/91, №004250/91, №004251/91, №004252/91, №004253/91, №004254/91, від 28 лютого 2019 року №004481/91, нерезидентом поставлено позивачу обумовлений товар на умовах «ЕXW» відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010 року). 03 квітня 2019 року з метою митного оформлення товару позивачем до відділу митного оформлення № 1 Митного посту «Західний» Київської міської митниці ДФС України подано електронну митну декларацію (далі - також ЕМД) за №UA100010/2019/326392, у якій для митного оформлення задекларовано товари, в т.ч. серед них «плитка керамічна олицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, із тонкої кераміки для внутрішнього облицювання», «плитка керамічна олицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, кам`яної кераміки для покриття підлоги» в асортиментів, торговельноих марок Atrium, Pamesa, Home, виробник Pamesa Ceramica S.L., країна виробництва ES. Митна вартість такого товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту), а саме: у розмірах 1 574 876,26 грн., 23 203,38 грн. і 452 981,53 грн. Відповідно до графи 44 EМД №UA100010/2019/326392 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані: зовнішньоекономічний контракт № 40/МК17 від 11 травня 2017 року з додатками до нього (додатком № 1 від 13 листопада 2017 року, додатком № 2 від 07 грудня 2018 року), інвойси від 27 лютого 2019 року за №004249/91, №004250/91, №004251/91, №004252/91, №004253/91, №004254/91, від 28 лютого 2019 року №004481/91; коносамент № 2019 А 02452 001 від 15 березня 2019 року, автотранспортна накладна CMR за № 26898, № 26898/1, № 26898/2, № 26898/3, № 26898/4, № 26898/5, № 26898/6 від 02 квітня 2019 року; довідка про транспортні витрати № 7967 від 01 квітня 2019 року. Окрім того, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару того ж дня митниці подано наступні додаткові документи: вантажні митні декларації, за якими було здійснено митне оформлення ідентичних товарів № UA100010/2018/147435 від 08 вересня 2018 року, № UA100010/2018/155014 від 05 листопада 2019 року, № UA100010/2018/151830 від 11 жовтня 2018 року; прайс-лист виробника за 2019 рік, датований 01 лютого 2019 року; рахунок за послуги перевезення № 302453 від 01 квітня 2019 року; договір № 841/15 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 16 квітня 2015 року; протокол розбіжностей до договору № 841/15 від 16 квітня 2015 року; експортна ВМД № 19ES00461110571874 від 04 березня 2019 року. Після подачі вказаної митної декларації позивача отримав від відповідача електронне повідомлення про необхідність подання упродовж 10 календарних днів додаткових документів, а саме: документів, що спростовують неточності у наданих до митного оформлення документах; транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, транспортно-експедиційного договору, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, заявки та банківських документів щодо оплати транспортних витрат; виписки з бухгалтерської документації; банківських платіжних документів щодо оплати за товар; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; належного перекладу копії декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; інших документів за бажанням декларанта. На виконання цих вимог митного органу, ТОВ «Еталон-К» разом зі своїм листом №314 від 04 квітня 2019 року надало додатково наступні документи: експертний висновок Київської обласної Торгово-промислової палати № КТП-0856 від 03 квітня 2019 року; бухгалтерські документи, що стосуються товару за 2018 рік (а саме: видаткові накладні № ЦБФК0009168 від 21 серпня 2018 року, № ЦБФ00000496 від 18 вересня 2018 року, № ЦБФ00000006 від 03 січня 2019 року); заявку на послуги перевезення №4 від 28 березня 2019 року; документи щодо здійснення оплата за попередні поставки за контрактом (а саме: платіжне доручення № 196 від 12 лютого 2019 року, за яким було сплачено інвойси № 010163/83 від 10 травня 2018 року, № 010162/83 від 10 травня 2018 року); переклад експортної ВМД №19ES00461110571874 від 04 березня 2019 року. Крім того, декларант (позивач) у тексті цього листа навів пояснення щодо причин відсутності на момент здійснення митного оформлення товару тих чи інших із запитуваних митницею документів. Позивач в суді першої інстанції позивач пояснення щодо відсутності на момент митного оформлення платіжних документів про сплату транспортно-експедиційних послуг за договором №841/15 від 16 квітня 2015 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, укладеного ТОВ «Еталон-К» і ТОВ «Глобал Оушен Лінк». Названий договір був укладений з урахуванням протоколу розбіжностей від 16 квітня 2015 року (копія такого надавалася декларантом разом з ВМД №UA100010/2019/326392 від 03 квітня 2019 року), на підставі якого сторони змінили умови оплати за договором. Таким чином, п. 4.3 договору, з урахуванням тексту протоколу розбіжностей від 16 квітня 2015 року, було викладено у наступній редакції: «Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту митного оформлення вантажу на підставі рахунку, якщо в заявці або в інших додатках до договору на конкретну партію вантажу не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків. Рахунки що пред`являються експедитором за цим договором можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком.». Таким чином, на дату здійснення митного оформлення імпортованого товару ТОВ «Еталон-К» з незалежних від нього причин не мало змоги надати митному органу банківські документи, що підтверджують оплату рахунку № 302453 від 01 квітня 2019 року, оскільки на той час та в силу умов договору у Товариства не виник обов`язок здійснити оплату за вказаним рахунком. Однак, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100010/2019/000075/2 від 04 квітня 2019 року, згідно з яким вартість задекларованих партій товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів, та відповідно скоригував заявлену митну вартість двох партій товарів на 3 044,91 євро та 7 535,35 євро. За змістом названого рішення, воно обґрунтовано неможливістю визнання заявленої декларантом митної вартості за основним методом за ціною контракту, оскільки при опрацюванні документів, наданих до митної декларації, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. Так, згдіно з договором про надання транспортно-експедиційних послуг перевезення у контейнерах експортно-імпортних і транзитних вантажів №841/15 від 16 квітня 2015 року, оплата здійснюється протягом 3-х днів з часу пред`явлення рахунку. До митного оформлення надано рахунок на оплату №302453 від 01 квітня 2019 року, але банківські платіжні документи за вищевказаним рахунком не надані. Відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного договору №40/17МК17 від 11 травня 2017 року умови поставки повинні бути зазначені в інвойсах, але відповідно до наданих інвойсів умови поставки EXW, однак місце відправки не зазначено. Пункт 4.2 цього ж контракту не відповідає п. 4.2. За митною декларацією № UA100010/2019/326392 спрацювала система управління ризиками, якою згенеровано критерії ризику: контроль правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, із зазначенням: «по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2)». В цей же день, відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/000607. Після прийняття Митницею вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою випуску товару у вільний обіг, позивачем було подано нову митну декларацію від 05 квітня 2019 року №UA100010/2019/7326541 із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів. Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови такими, що прийняті протиправно, необґрунтовано, в порушення законних прав та інтересів позивача, останній звернувся з даним позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне. У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України). Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України). Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. У постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі 21-127а15, а також за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №816/921/17, висловлено позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані па визначення дійсної митної вартості товарів. Отже, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між імпортером товару та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган повинен витребувати саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. У силу вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписами ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Як було правильно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містили всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена, або містили розбіжності. Вказане, зокрема, стосується не підтвердження витрат на транспортування товару. Однак, ненадання митному органу на дату здійснення митного оформлення імпортованого товару банківських документів, що підтверджують оплату рахунку № 302453 від 01 квітня 2019 року, обумовлено тим, що п. 4.3 договору, з урахуванням тексту протоколу розбіжностей від 16 квітня 2015 року, був викладений у наступній редакції: «Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту митного оформлення вантажу на підставі рахунку, якщо в заявці або в інших додатках до договору на конкретну партію вантажу не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків. Рахунки що пред`являються експедитором за цим договором можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком.». Колегія суддів погоджується також з наданою судом першої інстанції юридичною оцінкою доводам митного органу про відсутність відомостей щодо місця відправки у текстах інвойсах, оскільки така обставина не є такою, що ставить під сумнів заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару. В той же час, декларантом були подані для митного оформлення транспортні документи - автотранспортні накладні та коносамент № 2019 А 02452 001 від 15 березня 2019 року, довідку експедитора про транспортні витрати (зокрема, останні два документи містили відомості про порти відправлення та прибуття вантажу). Окрім того, митним органом не було доведено, що сторони контракту мали намір та/або фактично здійснили поставку товару за іншими умовами, ніж ті, що були вказані в інвойсах та суперечили змісту самого контракту. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з твердженнями митного органу в апеляційній скарзі про недослідження судом першої інстанції документів та розбіжностей, виявлених митним орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, оскільки зміст оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року та встановлені обставини у справі беззаперечно спростовують такі доводи. З огляду на викладене, митний орган, визначаючи необхідним застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя:Н.М. Єгорова Судді:Є.О. Сорочко І.В. Федотов