Постанова 4854 № 420/2466/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2466/21 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., секретар П`ятіна В.В., за участю представника позивача Ткачука А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі № 420/2466/21 за позовом ОСОБА_1 до Депаратмента патрульної поліції про визнання протиправною відмову щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом , у якому просив: - визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто, з 06.06.2017 по 20.11.2020, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року; - зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки остаточного розрахунку з 06.06.2017 по 20.11.2020, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку повернув позивачеві без розгляду. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції безпідставно обраховує строк звернення до суду із даним позовом з 21.11.2020. Так апелянт вважає, що лише отримавши 22.01.2021 відповідь з Департаменту патрульної поліції, у якій зазначено, що заборгованість у вигляді доплати за роботу в нічний час та індексації грошового забезпечення виникла після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 420/4349/20 законної сили, він дізнався про порушення своїх прав, а тому саме 22.01.2021 починається відлік часу на звернення до суду. Тобто позовна заява надійшла до суду першої інстанції 10.02.2021, відповідно подана з дотриманням місячного строку. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на наступне. Так, Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.04.2021, на підставі положень частини 1 статті 161 КАС України, позовну заяву залишив без руху та позивачу наданий п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали шляхом надання доказів поважності причин пропуску строку для звернення із позовною заявою за вирішенням цього публічно-правового спору. 27.04.2021 до суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 12.04.2021 року за вхід. № 21420/21, яка обґрунтована наступним. 20.11.2020 ОСОБА_1 , отримав на платіжну картку Ощадбанку виплату від Департаменту патрульної поліції у розмірі - 2 562 грн. 98 коп., що підтверджується випискою по картковому рахунку від 08.12.2020. 21.11.2020 на адресу Департаменту патрульної поліції позивачем було надіслано лист із правовою аргументацією нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з дня 22.01.2021 було отримано відповідь з Департаменту патрульної поліції у якій зазначено, що заборгованість у вигляді доплати за роботу в нічний час та індексації грошового забезпечення виникла після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 420/4349/20 законної сили (02.10.2020) та є нововиявленою обставиною. Тому підстав для сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні. Так, позивач зазначив, що звернувся до суду з метою захисту своїх прав шляхом, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Підставою для звернення до суду була саме письмова відмова Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, яка була отримана представником позивача у поштовому відділені 22.01.2021 Відтак, позивач вважав, що строк звернення до адміністративного суду відраховується з 23.01.2021. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом 10.02.2021, тобто із дотриманням вимог частини 5 статті 122 КАС України. З огляду на зазначене, позивач просив вважати, що позовну заяву подано у розумні строки та просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити відповідний строк звернення до суду. Так, оцінюючи доводи позивача, суд першої інстанції, з урахуванням висновків рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України, дійшов висновку, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності. Отже, посилання на лист від 21.12.2020, суперечать приписам КАС України щодо підстави для відліку строку звернення до суду, оскільки позивач на час набрання законної сили рішенням по справі № 420/4349/20, був обізнаний про суму заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час, яка підлягає стягненню, а саме: 914 грн. 20 коп. Також суд першої інстанції слушно наголосив, що представник позивача (адвокат) має достатній професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен бути обізнаний про правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення. Вказана правова позиція щодо обізнаності юриста із вимогами процесуального законодавства висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 по справі № 9901/118/19. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Так, у справі, що розглядається, позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції, якою позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, спірним питанням у цій справі є визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та його дотримання позивачем. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою позивачу від час звільнення заборгованості у вигляді доплат за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення за рішенням суду. Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. Проте, відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності. Так, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є

позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення заборгованості у вигляді доплат за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року по справі № 460/4872/20 (К/9901/2053/21) За такого правового врегулювання, висновок суду першої інстанції щодо обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства. У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною відмови Департамента патрульної поліції щодо виплати йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто, з 06.06.2017 по 20.11.2020, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (20.11.2020). Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що доводи представника ОСОБА_1 про звернення з метою захисту своїх прав шляхом, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також те, підставою для звернення до суду стала письмова відмова Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, яка була отримана представником позивача у поштовому відділені 22.01.2021, є такими, що суперечать приписам чинного законодавства, оскільки з дня проведення остаточного розрахунку 12.06.2017 минуло 3 роки 6 місяців 9 днів, при цьому із заявою про роз`яснення порядку здійснення виплати середнього заробітку представник позивача звернувся 21.12.2020. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 322, 325, КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі № 420/2466/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 14 липня 2021 року. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.