Постанова 4824 № 369/7403/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 369/7403/17 Головуючий у І-й інстанції -Ковальчук Л.М. апеляційне провадження № 22-ц/824/9863/2021 Доповідач Заришняк Г.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мостової Г.І., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Демченка Ігоря Петровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,- ВСТАНОВИВ : У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 6 493 003,00 грн. В обґрунтуванні позову вказувала, що 10 серпня 2013 року вона позичила відповідачу кошти в сумі 250 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути борг не пізніше 08 серпня 2014 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідачем 10 серпня 2013 року був складений письмовий документ, а саме розписка, яка посвідчує передання йому визначеної суми і умови її повернення. Посилаюсь на те, що у визначений в розписці строк, відповідач борг не повернув, просила задовольнити позов. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 10 серпня 2013 року 6 222 700,00 грн. суми боргу, що еквівалентно 250 000 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 8000 грн. В апеляційній скарзі адвокат Демченко І.П., діючий в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. У поданому відзиві представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач та представник відповідача підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Представник позивачки проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду обґрунтованим. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 10 серпня 2013 року ОСОБА_1 отримав у борг від ОСОБА_2 грошові кошти, про що видав розписку на суму 250 000 доларів США., за умовами якої ОСОБА_1 зобов`язався повернути грошові кошти до 08 серпня 2014 року. З матеріалів справи слідує, що постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Демченка І.П, діючого в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., та витрати по оплаті висновку експерта у розмірі 5 500,00 грн. Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки наданим позивачем доказам, не мотивував підстав їх відхилення, й зазначене свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою ПалатоюВерховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Судом встановлено, що видана відповідачем розписка від 10.08.2013 р. підтверджує його боргове зобов`язання перед позивачкою, містить умови про отримання ним в борг грошей, дати отримання коштів в сумі 250 000 доларів США, зобов`язання їх повернення в строк не пізніше 08 серпня 2014 року. На даний час відповідач ОСОБА_1 борг позивачці ОСОБА_2 не повернув. Крім того, вказана розписка є чинною і в установленому Законом порядку не визнана недійсною. За таких обставин, доводи відповідача про відсутність по справі доказів одержання позивачкою коштів є неспроможними. Заперечуючи проти позову, стороною відповідача було зазначено, що позивачку він не знає, знайомий з її батьком, кошти в борг від позивачки ОСОБА_2 не отримував, на підтвердження даних доводів надав до суду копію експертного висновку № 332/11/2018 від 30.11.2018 року щодо проведення почеркознавчої експертизи за заявою Демченко І.П. , яка була проведена експертом Експертно-дослідної служби України Панчошнік І.З. (т.1 а.с.133-138), з якого слідує, що підпис від імені ОСОБА_1 , електрографічне зображення якого міститься у графі: « ОСОБА_1 » в електрофотокопії Розписки від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 на суму 250 000 доларів США від 10.08.2013 року, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 . Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що при розгляді даної справи суд першої інстанції разом з учасниками процесу: представником позивача, відповідачем ОСОБА_1 та його представником, двічі оглядав оригінал розписки: 26.10.2018 р. та 05 березня 2020 року (а.с. т.1 а.с.99-101, т.1 а.с.154-155) оглядав оригінал боргової розписки, яка була видана ОСОБА_1 10 серпня 2013 року, та повернув її представнику позивачки (т.1 а.с.99-101), в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у відсутність оригіналу розписки є безпідставними. Будь-яких клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи по оригіналу вказаної розписки ні відповідачем, ні його представником в районному суді не заявлялося. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року за клопотанням представника ОСОБА_1 було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизи (т. 2, а. с. 24-25). 22 вересня 2020 року директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомив Київський апеляційний суд, що проведення вказаних в ухвалі суду експертиз можливо лише на підставі оригіналів документів (т. 2, а. с. 103). Тобто експертиза проведена не була. З матеріалів справи також слідує, що після призначення судом апеляційної інстанції судової почеркознавчої та технічної експертизи документа 08 липня 2020 р. сторона позивача 31 серпня 2020 року повідомила суд, що оригінал розписки було викрадено 09 червня 2020 року, та надала висновок № 14918 за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження, складеного 09 червня 2020 року спеціалістом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Сукмановою Т. О. від 09 червня 2020 року №14918, яка попереджена про кримінальну відповідальність, за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження оригіналу розписки, що датована 10.08.2013 р., від імені ОСОБА_1 , вказано, що підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «/підпис/» зліва від друкованого напису «С. В. Іванов» під друкованим текстом розписки, яка датована 10 серпня 2013 року, від імені ОСОБА_1 про позику ним коштів у сумі 250 000,00 доларів США у громадянки ОСОБА_2 , із зобов`язанням їх повернення не пізніше 08 серпня 2014 року - виконаний самим ОСОБА_1 під впливом на процес письма тимчасових природних збиваючих факторів, до яких, зокрема, належать незвичні зовнішні умови виконання досліджуваного підпису - особливості пишучого приладу (погане надходження барвної речовини), м`яка під ложка під аркушем паперу, на який наносився підпис, а можливо й незручна поза виконавця. Дана експертиза проведена за заявою позивачки ОСОБА_2 . Під висновком експертизи зазначено, що повертається оригінал розписки та оригінали й технічні копії документів з вільними і умовно-вільними зразками підписів ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 50-64). Даний висновок експерта сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки він є повним, обгрунтованим, узгоджується з іншими зібраними у справі доказами, експертиза проводилася за оригіналом спірної розписки, й відповідачем належними та переконливими доказами не спростований. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). Проведення експертизи на замовлення учасників справи передбачено статтею 106 ЦПК України. Відповідно до вимог п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, зі змінами та доповненнями, коли об`єктдослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Висновок експерта ТОВ «Експертно-дослідної служби України» Панчошнік І. З. від 30 листопада 2018 року № 332/11/2018 щодо проведення почеркознавчої експертизи за заявою Демченка І. П. (представник відповідача), судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки дана експертиза проводилася по електрофотокопії розписки, в той час як проведення вказаних в ухвалі суду експертиз можливо лише на підставі оригіналів документів, що прямо передбачено п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, зі змінами та доповненнями, також було підтверджено листом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 вересня 2020 року (т. 2, а. с. 103). Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, наданим по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про часткову доведеність позовних вимог, обґрунтовано стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10 серпня 2013 року в сумі 6 222 700,00 грн., що еквівалентно 250 000 доларів США. Рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача декілька разів усно заявляв клопотання про призначення судової експертизи, але позивач не надав згоди, а також те, що справа була розглянута у відсутність оригіналу розписки, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Справа в провадженні суду перебуває з липня 2017 року. З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції в судовому засіданні двічі оглядався оригінал розписки в присутності відповідача ОСОБА_1 та його представників: ОСОБА_5 та Демченка І.П. (а.с. 100,155 т. 1). Однак, стороною відповідача протягом всього періоду розгляду справи не було заявлено клопотання щодо призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи за оригіналом боргової розписки. Поряд з цим, як вже зазначалось, представником відповідача був наданий експертний висновок ТОВ «Експертно-дослідної служби України» експерта Панчошнік І. З. від 30 листопада 2018 року № 332/11/2018 щодо проведення почеркознавчої експертизи за заявою Демченка І. П. (представник відповідача), який був виконаний на підставі фотокопії боргової розписки, що є порушенням п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, зі змінами та доповненнями. Інші доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність його постановлення. Рішення суду в частини визначення суми стягнення заборгованості за договором позики учасниками справи не оскаржувалось. Керуючись ст.ст.367, 374,375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Демченка Ігоря Петровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повної постанови. Повний текст постанови виготовлений 12 липня 2021 року. Головуючий Судді: