Постанова 4812 № 761/36401/19

05.07.21 22-ц/812/1119/21 Провадження № 22-ц/812/1119/21 ПОСТАНОВА Іменем України 05 липня 2021 року м. Миколаїв Справа № 761/36401/19 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, за апеляційною скаргою, поданою представником ОСОБА_1 - адвокатом Гайдай Романом Петровичем - на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 13 квітня 2021 року під головуванням судді Гуденко О.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 01 вересня 2019 року 0 10 год 13 хв. відповідач на своїй сторінці у мережі Фейсбук під нікнеймом профайлу « ОСОБА_3 » розмістив статтю російською мовою із заголовком «Что такое ОСОБА_4 , и что такое ПЛОХО». Дана стаття була опублікована автором у звязку із наявною у нього інформацією про те, що заступника Міністра інфраструктури України Ю.Ф. Лавренюка планують залишити на посаді в Міністерстві у зв`язку з розпочатою процедурою формування нового складу Кабінету Міністрів України. До даної статті було прикріплено п`ять відсканованих сторінок «Відкритого листа-звернення до Прем`єр Міністра України О.В. Гончарука та Міністра інфраструктури України В.А. Криклія» за підписом ОСОБА_5 , голови ГО «Інфраструктурна Рада». В тексті вказаного листа на 3-4 сторінках була зазначена наступна інформація, «З керівництвом Ю. Ф. Лавренюка транспортне суспільство пов`язує практично всі корупційні скандали останніх років: неефективний габаритно-ваговий контроль на дорогах; монополізацію та істотне подорожчання технічного контролю транспортних засобів; «продаж» дозволів на здійснення міжнародних автоперевезень; фактичне знищення надзору за безпекою морепластва в портах через звільнення та так звану «реформу капітанів портів»; комерціалізацію охорони територій морських портів; побори інспекторів держави порта, які контролюють морські суда в портах; створення ДП «Моррічсервіс», яке агресивно нав`язує морським агентам платні послуги з оформлення суден, що є функціями капітанів портів; закриття більшості тренажерних центрів для моряків, залишення лише підконтрольних, у яких ціни на послуги для моряків збільшені у 5 разів; доведення до жахливого стану національної системи дипломування моряків через значне зростання корупції; спроба монополізації ринку обов`язкового технічного контролю транспортних засобів; доведення разом з нинішнім керівництвом Укравтодору дорожньої галузі до повної руйнації! В державі кожного тижня навіть на основних магістральних автомобільних дорогах падають мостові переходи, до більшості населених пунктів навіть обласного значення неможливо безпечно дістатися автомобілем; вартість будівельних робіт на автомобільних дорогах за останні три роки зросла вдвічі при тому, що вартість будівельних матеріалів фактично не змінилася; доведення до банкрутства державної компанії ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та розпродаж за безцінь її активів.»

2. «Люди просять спростувати цей факт нахабної зневаги до їхніх очікувань, зневаги до беззаперечних, на їхній погляд, фактів антидержавної діяльності ОСОБА_6 на посаді заступника Міністра інфраструктури в 2017-2019 роках». Вищезазначена інформація, на думку позивача, є такою, що не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає визнанню недостовірною та спростуванню. Позивач вказував, що з 18 травня 2016 року він призначений на посаду заступника Міністра інфраструктури України та займає цю посаду на час звернення до суду. Зазначена у вказаній статті інформація, а саме оспорювані вирази, не можна розглядати як окремо взяті вислови, а треба сприймати сукупно з розумінням заголовку, змісту, семантики та логіки висвітлення інформації статті в соціальній мережі фейсбук під заголовком «Что такое ХОРОШО и что такое ПЛОХО» та усього тексту «Відкритого листа-звернення» відповідача. Вказана неправдива інформація була поширена в мережі інтернет через веб-сторінку в соціальній мережі фейсбук під нікнеймом профайлу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за гіпертекстовим посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 /ShulmeisterVladimir/ posts/ НОМЕР_1 , тобто у вільному доступі для необмеженого кола осіб з можливістю поширення іншими сайтами й соціальними мережами з посиланням на першоджерело. Наданими доказами підтверджується, що автором вказаної статті є саме відповідач ОСОБА_2 і стосується поширена відповідачем інформація саме ОСОБА_1 , як заступника Міністра інфраструктури України. ОСОБА_1 вважає, що автор у своєму Відкритому листі-зверненні в стверджувальній формі інформації з тексту " З керівництвом ОСОБА_6 транспортне суспільство пов`язує практично всі корупційні скандали останніх років : ..." фактично заявляє про конкретні факти отримання неправомірної вигоди (корупції) позивачем в період перебування на посаді заступника Міністра інфраструктури України та наводить конкретні факти "Корупційних скандалів" в транспортній галузі, до яких ніби-то причетний позивач. При цьому автор не наводить будь-яких посилань та не надає будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували достовірність наведених ним в листі фактів причетності його до "корупційних скандалів останніх років". Стосовно інформації з тексту Відкритого листа - звернення на стор.4 "Люди просять спростувати цей факт нахабної зневаги до їхніх очікувань, зневаги до беззаперечних, на їхній погляд, фактів антидержавницької діяльності ОСОБА_6 на посаді заступника Міністра інфраструктури в 2017-2019 роках" то, на думку позивача, це є твердженням автора про вчинення позивачем злочинів проти основ національної безпеки України та у сфері службової діяльності в період перебування на посаді. При цьому автор не наводить будь-яких належних та допустимих доказів , які б підтверджували достовірність цього факту вчинення позивачем корупційного чи будь-якого іншого правопорушення. Вказана поширена інформація може бути перевірена на предмет відповідності її дійсності, шляхом з`ясування інформації про те чи притягувався позивач до кримінальної відповідальності та чи має не зняту чи не погашену судимість проте відповідними довідками підтверджується, що ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких правопорушень та до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався ніколи. А отже, поширена інформація є недостовірною. Як зазначив позивач, оскаржувані вирази відповідача є самі по собі безумовно провокаційними, носять негативне забарвлення , мають на меті довести до необмеженої кількості осіб недостовірну інформацію про його діяльність як публічної особи - заступника Міністра інфраструктури України, дійсного члена Національної ради з питань антикорупційної політики, створюють у читача враження про вчинення ним корупційних правопорушень, злочинів проти державної власності, і як наслідок, вказана інформація порочить та принижує його честь, гідність та завдає шкоди його діловій репутації. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недостовірною, такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, - інформацію, автором якої є ОСОБА_2 , поширеної 01 вересня 2019 року на веб-сторінці в соціальній мережі Фейсбук під нік-неймом профайлу « ОСОБА_3 » разом із статтею російською мовою із заголовком (мовою оригіналу) «Что такое ОСОБА_4 , и что такое ПЛОХО» в тексті «Відкритого листа-звернення до Прем`єр Міністра України О.В. Гончарука та Міністра інфраструктури України В.А. Криклія» датованого 01 вересня 2019 року за підписом д-р ОСОБА_7 : «З керівництвом Ю. Ф. Лавренюка транспортне суспільство пов`язує практично всі корупційні скандали останніх років: неефективний габаритно-ваговий контроль на дорогах; монополізацію та істотне подорожчання технічного контролю транспортних засобів; «продаж» дозволів на здійснення міжнародних автоперевезень; фактичне знищення надзору за безпекою морепластва в портах через звільнення та так звану «реформу капітанів портів»; комерціалізацію охорони територій морських портів; побори інспекторів держави порта, які контролюють морські суда в портах; створення ДП «Моррічсервіс», якее агресивно нав`язує морським агентам платні послуги з оформленння суден, що є функціями капітанів портів; закриття більшості тренажерних центрів для моряків, залишення лише підконтрольних, в яких ціни на послуги для моряків збільшені у 5 разів; доведенння до жахливого стану національної системи дипломування моряків через значне зростання корупції; спроба монополізації ринку обов`язкового технічного контролю транспортних засобів; доведення разом з нинішнім керівництвом Укравтодору дорожньої галузі до повної руйнації! В державі кожного тиждня навіть на основних магістральних автомобільних дорогах падають мостові переходи, до більшості населених пунктів навіть обласного значення неможливо безпечно дістатися автомобілем; вартість будівельних робіт на автомобільних дорогах за останні три роки зросла вдвічі при тому, що вартість будівельних матеріалів фактичное н змінилася; доведення до банкрутства державної компанії ПАТ ДАК «Автомобільні дороги україни» та розпродаж за безцінь її активів.» - «фактів антидержавної діяльності ОСОБА_6 на посаді заступника Міністра інфраструктури в 2017-2019 роках». Також ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 протягом п`яти днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом оприлюднення резолютивної частини рішення у цій справі під заголовком «Спростування інформації» в соціальній мережі Фейсбук під нік-неймом профайлу « ОСОБА_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник відповідача - адвокат Поляновський В.Г. - просив відмовити у позові, посилаючись на те, що позивач мав статус публічної особи. Лист відповідача висловлює не лише його персональну думку, а заснований на громадському інтересі та практичному досвіді працівників морської галузі - того самого транспортного суспільства, про яке зазначено у листі-зверненні. Метою цього звернення було привернути увагу вищих посадових осіб держави до нагальних проблем транспортної галузі. 13 серпня 2019 року відповідна проблематика стала предметом широкого обговорення між учасниками форуму "Транспорт як дзеркало реформ в Україні» - представниками морської транспортної галузі економіки. За підсумками форуму були підписані рішення та відкритий лист до Президента України, де були окреслені суспільно значимі проблеми, в тому числі, ті, про які зазначено у відкритому листі-зверненні. Також 19.09.2019 року на адресу Президента України були направлені інші колективні листи щодо занепокоєння кадровою політикою як загалом по галузі так і персонально відносно ОСОБА_1 , ініціатором яких була і в тому числі Морська Палата України. Окрім того, у відкритому доступі в мережі інтернет викладено багато інформації зі згадками публічної на той момент особи ОСОБА_6 , заснованої на матеріалах журналістських розслідувань. На думку представника відповідача ОСОБА_1 , займаючи високу державну посаду, політичну посаду заступника Міністра інфраструктури України, мав бути готовий до більш прискіпливої уваги суспільства до своїх вчинків, сильної громадської критики, у порівнянні зі статусом пересічних громадян. Публічна інформація про виконання суб`єктами владних повноважень своїх посадових обов`язків , факти порушення ними прав та свобод - є відкритою. Ця інформація є преметом гострого суспільного інтересу та відповідно до положень ст. 21,30 Закону України "Про інформацію" не можна заперечувати право відповідача на звернення до відповідних державних органів. Також думка відповідача ґрунтується на багатьох фактах, які відбувалися в різних напрямках транспортної галузі України, які, на його думку призвели до негативних наслідків для цього сектору економіки, а забезпечення законності діяльності в кожному з означених напрямків входило до прямих функціональних обов`язків персонального заступника Міністра інфраструктури України Ю.Ф. Лавренюка згідно з переліком обов`язків першого заступника міністра, заступників Міністра, затв. наказом Міністрства інфраструктури України №192 від 27.05.2016 року зі змінами та доповненнями. Отже претензії відповідача до позивача стосуються некомпетентності останнього в період виконання ним посадових обов`язків заступника Міністра інфраструктури України, тобто стосується його поведінки у сфері службового, а не приватного життя - отже право на повагу до честі та гідності не зачіпає. Також представник відповідача стверджував, що поширена інформація містить оціночні судження, які доведенню та спростуванню не підлягають, вказана інформація представляє собою форму вираження та поширення суб`єктивних поглядів ОСОБА_2 на низку проблем транспортного сектору економіки України, доведена до відома вищих посадових осіб держави та всіх охочих, на що він мав повне право. На підставі відомих фактів відповідач сформував та висловив свої оціночні судження (а не недостовірну інформацію), зокрема у формі оцінки та гострої критики рішень, дій та бездіяльності публічної особи ОСОБА_1 , в тому числі з використанням гіпербол та сатири. Крім того, на думку відповідача, наданий позивачем висновок експертизи не є допустимим доказом, оскільки експерт ОСОБА_8 та спеціаліст ОСОБА_9 не зазначені в Реєстрі атестованих судових експертів, крім того висновок містить багато невідповідностей Інструкції про призначення та проведення судових експертиз. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай Р.П. просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо характеру поширеної відповідачем інформації, яку позивач просить визнати недостовірною, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що поширена інформація виражена у формі оціночних суджень та не може бути визнана недостовірною. Судом не враховано, що поширена відповідачем інформація містить недостовірні дані, а не оціночні судження, оскільки не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо. Крім того, аналіз вказаної інформації вказує на те, що у ній висловлено не оціночне суб`єктивне судження, а фактичне твердження. Відносно позивача поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, принижують ділову репутацію останнього, а тому вони підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності. Крім того суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта від 25 жовтня 2019 року № 056/327 та не навів причин не врахування його при постановленні судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Поляновський В.Г., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Гайдай Р.П. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача адвокат Поляновський В.Г. підтримав вимоги відзиву на апеляційну скаргу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 вересня 2019 року о 10 год 13 хв. відповідач на власній веб-сторінці в соціальній мережі Фейсбук під нік-неймом профайлу « ОСОБА_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 /ShulmeisterVladimir/ posts/ НОМЕР_1 розмістив статтю під заголовком "Что такое ОСОБА_4 и что такое ПЛОХО" наступного змісту (мовою оригіналу): " ОСОБА_10 и ОСОБА_11 , ОСОБА_12 и ОСОБА_13 приношу извинения за форму (через ФБ, открытым письмом), но содержание, как вы знаете, превалирует. А ограниченность во времени толкнула на этот шаг после того, что мне стало достоверно известно о том, что ОСОБА_6 (зам министра по коррупции) планирует остаться в Министерстве Инфраструктуры Украины. И эти планы близки к реализации! Мои жизненные принципы не позволили мне находиться дольше года внутри системы (в 2015), куда сейчас зашли вы. Но смею быть уверенным, что в отличие от 2015 года, сейчас у Украины действительно есть шанс, потому что у нового президента есть воля (верю в это) изменить ситуацию в стране, остановить воровство в ГП и ЦОВВ, обеспечить ежегодно 10-12% рост ВВП, завести инвестиции. Эти задачи кажутся амбициозными, а на самом деле все просто надо иметь четкую цель, принимать решения в пользу Украины. В Трускавце (1 августа) я говорил своим студентам, что нужно поменять людей, что нужно минимизировать влияние олигархов (там было много имен без оглядок на посты и ситуативные союзы) на власть, что нужно быть непреклонным и бескомпромиссным. Только так можно быстро добиться результата, не тратить ресурс на ненужную борьбу с врагами, а сконцентрироваться на конструктиве и созидании. Я призываю вас руководствоваться в подборе кадров на руководящие позиции не личной преданностью, не навязыванием кем-то с неизвестными мотивами, а исключительно: - порядочностью - управленческими качествами - профессионализмом С обязательной публичной постановкой четких (СМАРТ) задач и таким же публичным отчетом руководителя за выполненные задачи. С беспощадной заменой несправившихся. Обращаюсь к вам от имени бизнеса. Если ситуация в транспорте быстро не исправится, это приведет к катастрофам в жд и полной остановке УЗ, дальнейшему разрушению мостов и шлюзов, бестолковой потери ресурса на неэффективном ремонте дорог, попаданию Украины в черные списки по морю. Качественные люди есть в каждой отрасли. Они полностью соответствуют описанным выше критериям. Бизнес готов этих людей командировать во власть. Так было и в 2015, когда крупные аудиторские компании дали своих аналитиков в Министерство Инфраструктуры. Обращайтесь к нам, и мы поможем. Мы голосовали за то, чтобы у всех нас получилось. Я обращаюсь к ТРАНСПОРТНИКАМ: ассоциациям, компаниям, ГП. Прошу присылать мне Ваше согласие с этим обращением к Премьеру и министру Инфраструктуры. Я буду добавлять вас в это письмо как подписантов. Владимир Шульмейстер, ГО "Инфраструктурна Рада" ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ), ВГО «Українська таксомоторна асоціація» Шота Хаджишвили, ОСОБА_16 , Вячеслав Кисловский Морська Палата України ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) " До вказаної статті були прикріплені скріншоти п`яти аркушів "Відкритий лист-звернення до Прем`єр Міністра України О.В. Гончарука та Міністра інфраструктури України В.А. Криклія - за підписом д-ра Володимира Шульмейстера, голови ГО «Інфраструктурна Рада» від 01.09.2019 ". У даному листі-зверненні на 3-4 сторінках ОСОБА_2 зазначає: «З керівництвом Ю. Ф. Лавренюка транспортне суспільство пов`язує практично всі корупційні скандали останніх років: неефективний габаритно-ваговий контроль на дорогах; монополізацію та істотне подорожчання технічного контролю транспортних засобів; "продаж" дозволів на здійснення міжнародних автоперевезень; фактичне знищення надзору за безпекою морепластва в портах через звільнення та так звану "реформу капітанів портів"; комерціалізацію охорони територій морських портів; побори інспекторів держави порта, які контролюють морські суда в портах; створення ДП "Моррічсервіс", яке агресивно нав`язує морським агентам платні послуги з оформленння суден, що є функціями капітанів портів; закриття більшості тренажерних центрів для моряків, залишення лише підконтрольних, в яких ціны на послуги для моряків збільшені у 5 разів; доведенння до жахливого стану національної системи дипломування моряків через значне зростання корупції; спроба монополізації ринку обов`язкового технічного контролю транспортних засобів; доведення разом з нинішнім керівництвом Укравтодору дорожньої галузі до повної руйнації! В державі кожного тиждня навіть на основних магістральних автомобільних дорогах падають мостові переходи, до більшості населених пунктів навіть обласного значення неможливо безпечно дістатися автомобілем; вартість будівельних робіт на автомобільних дорогах за останні три роки зросла вдвічі при тому, що вартість будівельних матеріалів фактичное не змінилася; доведення до банкрутства державної компанії ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" та розпродаж за безцінь її активів." "Люди просять спростувати цей факт нахабної зневаги до їх очікувань, неваги до беззаперечних, на їх погляд, фактів антидержавницької діяльності ОСОБА_1 на посаді заступника Міністра інфрастуктури в 2017-2019 роках". ОСОБА_1 у позовній заяві та апеляційній скарзі вказував на те, що зазначені висловлювання ОСОБА_2 є твердженнями, а не оціночними судженнями, та містить недостовірні дані, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 30Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії"). Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач є публічною особою, відомим у суспільстві політичним діячем, на час опублікування відповідачем оспорюваної статті та на час звернення до суду з даним позовом займав високу державну посаду заступника Міністра інфраструктури України. Зміст оспорюваної інформації беззаперечно свідчить про те, що поширені в ній висловлювання стосуються виключно діяльності позивача під час перебування на державній посаді вищого рангу. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що межа допустимої критики щодо позивача є значно ширшою, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес. Положеннями статей 3-6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи визначено, що оскільки політичні діячі вирішили апелювати до довіри громадськості та погодились "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, а тому вони підлягають ретельному громадському контролю та потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Посадові особи повинні погодитись з тим, що вони підлягатимуть громадському контролю та критиці, особливо в ЗМІ, з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції, тієї мірою, якою це є необхідним для забезпечення прозорості та відповідального виконання їхніх обов`язків. Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях "Газета "Україна-центр" проти України", "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, ЄСПЛ підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Численна практика ЄСПЛ виходить з того, що у випадках, коли поширена інформація стосується теми, що становить суспільний інтерес, держави мають обмежену сферу розсуду (наприклад, п.44 рішення у справі «Editions Рlon проти Франції»). Тобто випадки, коли відхід від практики Суду в таких справах може бути виправданий внутрішнім законодавством, надзвичайно обмежений в порівнянні зі справами про захист честі і гідності та спростування недостовірної інформації, яка не становить значного суспільного інтересу. Отже, якщо про особу поширена інформація, яка викликає у суспільства великий інтерес, то ЄСПЛ визнає обмеження прав такої особи на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 Конвенції) виправданим і баланс прав в таких випадках зміщується в сторону свободи слова (стаття 10). Ця інформація повинна бути розцінена судами як оцінне судження, про що ЄСПЛ зазначив в п.43 рішення у справі «Ghiulfer Predescu проти Румунії»: якщо мова йде про тему, яка становить суспільний інтерес, висловлювання скоріше слід вважати оціночним судженням, а не фактичним твердженням. Ступінь публічності особи також має безпосереднє значення: чим вищу посаду обіймає особа, тим сильніше її право на приватне та сімейне життя може бути обмеженим шляхом публікації про нього відповідної інформації (п. 52 рішення у справі «Ojala and Etukeno Oy проти Фінляндії», п.119 рішення у справі «Нachette Filipacchi Associes проти Франції», «Аксель Шпрінгер проти Німеччини»). Тобто, позиція ЄСПЛ зводиться до того, що, чим більш відомою є особа і чим більшими повноваженнями вона наділена, тим сильніше може бути обмежене її право на недоторканність приватного життя на користь свободи слова, особливо якщо така інформація поширена журналістами, які виконують свою функцію, звертаючи увагу суспільства на важливі теми. Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів. З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про те, що поширена ОСОБА_2 інформація не містить фактичних даних, в тому числі щодо вчинених позивачем злочинів, натомість, в ній містяться оціночні судження відповідача та критика дій позивача, який має особливий статус і є публічною особою, щодо його діяльності на посаді заступника Міністра інфраструктури України, а тому межа допустимої критики по відношенню до позивача як до публічної особи може бути висловлена в значно гострішій формі ніж по відношенню до звичайного громадянина, а застосування певних словосполучень в контексті розповсюдженої інформації не можна сприймати як твердження про вчинення конкретної дії, яка підпадає під ознаки кримінального правопорушення. Оцінюючи поширену відповідачем інформацію, судом першої інстанції вірно враховано, що висловлювання ОСОБА_2 не містить звинувачень ОСОБА_1 у вчиненні конкретних протиправних діянь, а фрази "пов`язує з керівництвом ОСОБА_1 практично усі корупційні скандали" та "фактів антидержавної діяльності ОСОБА_6 на посаді заступника Міністра інфраструктури в 2017-2019 роках" - є посиланням на певні обставини, які відбулися за часів перебування позивача на керівній посаді, що не є інформацією про вчинення ним конкретних корупційних діянь чи злочинів проти національної безпеки, яка може бути перевірена на предмет її відповідності, характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були здійснені, призводить до їх сприйняття саме як висловлення оцінки, а не твердження. Зміст публікацій відповідача стосувався саме того, що у Міністерстві інфраструктури України приймаються певні керівні рішення, які призводять, на думку автора, до занепаду транспортної галузі, що не може не становити суспільний інтерес, у зв`язку із чим і було висловлене автором своє бачення обставин та причин цих подій, своє ставлення до них. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що вислови відповідача не містять завідомо неправдивої інформації і надмірності оціночних суджень та відсутні підстави кваліфікувати його слова, як подану у образливій чи принизливі формі, стосуються його суб`єктивної, критичної оцінки діяльності публічної особи - заступника Міністра інфраструктури України та можливості такої особи продовжувати свою діяльність на цій же посаді в новому Уряді України, яку автор листа - голова громадської організації "Інфраструктурна рада" та колишній заступник Міністра інфраструктури України - бажає донести до Прем`єр-Міністра України та нового Міністра інфраструктури України та знайти однодумців у цьому напрямку, а тому тому такі висловлювання є оціночними судженнями. Аналізуючи вищенаведені норми матеріального права та встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 не може бути притягнутий до цивільної відповідальності за висловлення оціночних суджень щодо публічної особи ОСОБА_1 , оскільки такі висловлювання містять думки та переконання відповідача, критику дій посадової особи, яка, в свою чергу має право на відповідь та спростування такої інформації. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом обставин справи щодо характеру поширеної відповідачем інформації, яку позивач просить визнати недостовірною, та помилковість висновку суду про те, що поширена інформація виражена у формі оціночних суджень, а не фактичних тверджень не можуть бути прийняті до уваги. Також не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта від 25 жовтня 2019 року № 056/327 та не навів причин його не врахування при ухваленні судового рішення. Суд першої інстанції, оцінюючи висновок експерта ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" від 25 жовтня 2019 року, проведеного за заявою голови адвокатського об`єднання "Лігал Веріті" адвоката Дешевого О.А., що діяв в інтересах ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив із приписів ст. 89, 110 ЦПК України та зазначив, що експертний висновок, як і будь-який інший доказ, в силу положень ст. 89 ЦПК України не містить заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами відповідно до вимог закону. Відхиляючи вказаний доказ, суд першої інстанції зазначив, що у вказаному висновку експертного лінгвістичного дослідження експертом надана правова оцінка висловленій відповідачем інформації, що належить до виключної компетенції суду, а також відповіді на поставлені питання, зокрема відповідь на питання № 3 містить припущення. Крім того, здійснення висновку щодо наявності в поширеній інформації оціночних суджень чи фактичних тверджень покладається лише на суд. До того ж судом надана оцінка висловлювань відповідача в контексті рішень ЄСПЛ, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав про недопустимість обмеження політичних вислорвлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, вказуючи на більш високий рівень захисту свободи вираження поглядів саме у випадках , коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес та стосується публічної особи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які узгоджуються з нормами матеріального права і правильно застосовані судом, та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права. Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення відсутні. Оскільки за результатами апеляційного перегляду оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Гайдай Романом Петровичем - залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 13 липня 2021 року