Постанова 4811 № 454/2103/20

Справа № 454/2103/20 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю. Провадження № 22-ц/811/935/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 року м.Львів Справа № 454/2103/20 Провадження № 22ц/811/935/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сокальського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Сокалі 11 лютого 2021 року у складі судді Фарини Л.Ю., у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: 8 липня 2020 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до укладеного договору від 27 травня 2011 року відповідач отримав кредит. Вказує, що згідно із ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Стверджує, що банком виконано зобов`язання по договору в повному обсязі та надано відповідачу кредит. Зазначає, що відповідач своєчасно не повернув банку кошти для погашення заборгованості. Внаслідок порушення умов договору станом на 2 червня 2020 року виникла заборгованість відповідача перед банком у розмірі 14 192,35 грн. яка складається з: 9 434, 07 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 606,26 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 652, 02 грн. - штраф (процентна складова). Просить позов задовольнити. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 434, 07 грн. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено. Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку, в решті - рішення залишити без змін. Посилається на доводи позовної заяви. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 27 травня 2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Стверджує, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Д атою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суд першої інстанції мотивовано наступним. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. З анкети-заяви, Тарифів, Умов та правил вбачається, що відповідачу надано кредит і встановлено базову процентну ставку 2,5% на місяць. Відповідач зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також, комісії. Згідно наданого банком розрахунку станом на 2 червня 2020 року заборгованість відповідача складає 14 192,35грн., в тому числі: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 9 434,07 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 3 606,26 грн.; штраф (фіксована частина) - 500грн.; штраф (процентна складова) - 652,02 грн. Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього Кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч. 1 ст.1054 цього Кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`зується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`зується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України ). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Встановлено, що відповідач, підписавши заяву, погодився, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язався здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені вказаними умовами. Позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач належним чином не виконував свої обов`язки, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком. Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом встановлено, що позивач просив стягнути заборгованість, яка складається з тіла кредиту, заборгованості за простроченими відсотками та штрафи. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з наступного. У заяві АТ КБ «ПриватБанк» процентна ставка не зазначена. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивач дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Укладений між сторонами кредитний договір у виді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Встановлено, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку банку не повернуті. Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фактично отриману суму кредитних коштів, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту. В цій частині рішення не оскаржене і не переглядається. З висновками суду про відмову в решті позову колегія суддів повністю погодитися не може з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 20111 року відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та довідку про умови кредитування. Копії заяви і довідки подано з позовом і такі містяться в матеріалах справи (а.с.38-39). У довідці зазначено, що базова відсоткова ставка за користування кредитом в розмірі 2,5% на місяць нараховується на залишок простроченої заборгованості з розрахунку 360 днів в році; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів -до 25 числа місяця, наступного за звітним; штраф за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань - 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентов і комісій. Підписавши анкету-заяву та довідку, які є складовими частинами кредитного договору, відповідач відповідно до статей 3 і 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. У підписаній відповідачем довідці зазначено: «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Відтак, сторони обумовили письмово ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у виді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Отже, сторони досягли всіх істотних умов договору в письмовій формі, як це передбачено ч.ч.1 та 2 ст.207, ст.ст. 626. 628, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054, ч.1 ст.1055 та ст. 1056-1 ЦК України. Такий правовий висновок знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду у справах: №750/6058/17- ц від 4 грудня 2019 року, № и149/1546/18-ц від 23 вересня 2020 року, № 456/3643/17 від 20 жовтня 2020 року, № 724/970/20 від 7 квітня 2021 року. На підставі встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача в користь позивача належить стягнути штрафи: 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту (471,70 грн.), що відповідає умовам кредитування, зазначеним у довідці про такі умови. У задоволенні вимоги про стягнення процентів належить відмовити, але з інших мотивів. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість по прострочених процентах складає 3 606,26 грн. Із наданого розрахунку вбачається, що ця заборгованість розрахована із ставки 3,6% та 3,5%, що не відповідає умовам кредитування, погодженим сторонами у підписаній відповідачем довідці (2,5%). Оскільки розрахунок відповідно до умов кредитування позивач не надав, у стягненні прострочених процентів належить відмовити. Таким чином, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні штрафів підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог позивача. У частині відмови у стягненні прострочених процентів оскаржуване рішення належить змінити та викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України в користь позивача з відповідача належить стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог (3 852,97 грн.). Керуючись: ст.141, п.1, 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками змінити та викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року в частині відмови у стягненні штрафів та розподілу судових витрат - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення. Позов в частині стягнення штрафів задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (010011, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299) 971,70 грн. (дев`ятсот сімдесят одну грн.70 коп.) штрафу та 3 852,97 грн. (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві грн. 97 коп.) сплаченого судового збору. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено і підписано 24 червня 2021 року. Головуючий Судді