Постанова 4811 № 447/3634/20

Справа № 447/3634/20 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/2024/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року м.Львів Справа № 447/3634/20 Провадження № 22ц/811/2024/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Миколаєві 22 квітня 2021 року у складі судді Головатого А.П., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: 30 грудня 2020 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав заяву №б/н від 15 січня 2008, згідно якої для користування кредитним картковим рахунком отримав кредитну картку із встановленим кредитним лімітом, який надалі неодноразово змінювався. Вказує, що відповідач користувався послугами банку та кредитними коштами, зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 жовтня 2020 року складає 18 313,88 грн. Просить позов задовольнити. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22 квітня 2021 рокупозов задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 239, 66 грн. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено. Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку, в решті - рішення залишити без змін. Посилається на доводи позовної заяви. Зазначає, що відповідачу у користування надано кредитні кошти, він був ознайомлений з умовами кредитування, погодився з Правилами надання банківських послуг. Сторонами при укладенні договору досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, відповідачем розрахунок заборгованості не спростовується, контррозрахунок не наданий, судово-економічна експертиза у справі не призначалася. Зазначає, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач користувався грошима та частково сплачував заборгованість за договором, де погашення відображаються в графі «Сума погашення за наданим кредитом». Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4 і 5 статті 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. До правовідносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 цього Кодексу). Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статей 1054 і 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі. Відтак, кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків. Статтями 525-527, 530, 536, 610, 612, 615, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватись належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною першою статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, у якому одна сторона взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 і 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Встановлено, що 15 січня 2008 відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку». У цій заяві зазначено прізвище, ім`я та по-батькові відповідача, його дата народження, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адреса проживання та номери телефонів. Перед підписом відповідача друкованим шрифтом зазначено: «Я ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку. Я погоджуюсь із тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між мною та банком договір про надання банківських послуг. Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити чи анулювати кредитний ліміт». Згідно довідки про Умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду ОСОБА_1 був ознайомлений із такими умовами, про що свідчить його підпис та зазначена дата 15 січня 2008 року. З довідки про видачу кредитних карток, встановлено, що відповідачу було видано 12 карток, а саме: 29 грудня 2007 року, 5 травня 2009 року, 14 червня 2011 року, 4 липня 2011 року, 13 серпня 2011 року, 7 червня 2013 року, 27 грудня 2013 року, 4 квітня 2014 року, 18 червня 2014 року, 30 листопада 2015 року, 23 квітня 2018 року. Строк дії останньої картки закінчується у березні 2022 року. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на відповідача: з 29 грудня 2007 року кредитний ліміт встановлено у розмірі 15 000 грн.; з 12 серпня 2009 року кредитний ліміт зменшено до 580 грн.; з 26 січня 2010 року кредитний ліміт зменшено до 450 грн.; з 22 лютого 2010 року кредитний ліміт зменшено до 450 грн.; з 24 червня 2011 року кредитний ліміт збільшено до 4 400 грн.; з 26 жовтня 2013 року кредитний ліміт збільшено до 4 900 грн.; з 31 грудня 2014 року кредитний ліміт зменшено до 3 840 грн.; з 7 березня 2015 року кредитний ліміт збільшено до 5 000 грн.; з 16 вересня 2015 року кредитний ліміт зменшено до 3 970 грн.; з 13 жовтня 2015 року кредитний ліміт зменшено до 2 090 грн.; з 15 жовтня 2015 року кредитний ліміт зменшено до 2 090 грн.; з 5 листоапада 2015 року кредитний ліміт збільшено до 6 000 грн.; 30 листопада 2015 року кредитний ліміт збільшено до 6 000 грн.; 31 січня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 6 800 грн.; з 11 червня 2019 року кредитний ліміт зменшено до 0 гривень. Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору № б/н від 15 січня 2008 року отримав можливість користуватися послугами банку, зокрема використовувати кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту на картку «УНІВЕРСАЛЬНА». Банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка, згідно із розрахунком позивача, станом на 27 жовтня 2020 року становить 18 313,88 грн., з яких: 14 239,66 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 4 074,22 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Встановлено, що заборгованість виникла у відповідача починаючи з 16 січня 2008 року. 15 січня 2008 року позивач встановив йому кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн., який у надалі неодноразово зменшувався та збільшувався до 6 800 грн. Відповідач був обізнаний з розміром встановленого йому кредитного ліміту, його подальші зміни, оскільки починаючи з 16 січня 2008 року почав здійснювати зняття готівки з кредитної карти та розраховуватися нею у межах встановленого кредитного ліміту, що стверджується випискою за договором №б/н від 15 січня 2008 року. Оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами мотивоване тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву - анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що ці документи містили умови щодо сплати процентів. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржене і не переглядається. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором з урахуванням наступного. Підписавши заяву, фізична особа приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що стверджує особистим підписом. У заяві зазначено, що відповідач проінформований про умови кредитування. Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. З Анкети-заяви вбачається, що відповідач висловив згоду на укладення договору та особистим підписом підтвердив, що ця заява, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідачем отримано кредитну картку, відкрито картрахунок. У разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, який неодноразово змінювався. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів. їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідач не брав участі у справі, не заперечував проти позову, не спростував доводи позивача. Схваленням правочину можуть бути будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину; зокрема, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача. Таку позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у справі № 724/970/20 (постанова від 7 квітня 2021 року), у справі № 284/157/20 (постанова від 2 грудня 2020 року), у справі № 753/10779/16-ц (постанова від 29 липня 2020 року), у справі № 204/2972/20 (постанова від 26 травня 2021 року). Кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Оскільки відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, з урахуванням встановленого та вимог ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, належить зробити висновок про невиконання ним умов кредитного договору та порушення прав банку, які підлягають судовому захисту. Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог, які відхилив суд першої інстанції, зокрема, - стягнення відсотків за користування кредитними коштами. З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу банку належить задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відсотках станом на 27 жовтня 2020 року в розмірі 4 074, 22 грн. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 5 255 грн. сплаченого судового збору при зверненні з позовом до суду (2102 грн.) та у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку (3153 грн.). В частині розподілу судових витрат у зв`язку з наведеним оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 квітня 2021 року в частині відмови у стягненні відсотків та розподілу судових витрат, - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №3052990) заборгованість по відсотках станом на 27 жовтня 2020 року в розмірі 4 074, 22 (чотири тисячі сімдесят чотири грн. 22 коп.) та 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. судового збору. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено і підписано 15 листопада 2021 року. Головуючий Судді