Постанова 4806 № 307/3489/18

Справа № 307/3489/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 липня 2021 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Готра Т.Ю., Мацунич М.В., з участю секретаря: Мацола О.-Д.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 27 серпня 2019 року у справі № 307/3489/18 (Головуючий: Ніточко В.В.), - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільним та визнання права власності на ідеальну частку нерухомого майна. Позовні вимоги мотивовано тим, що шлюб між сторонами був укладений 01.03.1994 року і від даного шлюбу народилося двоє дітей, які є повнолітніми. 16 травня 2011 року шлюб між сторонами розірвано. За період шлюбу, тобто з березня 1997 року по травень 2011 року, сторонами було побудовано житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 174,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . Зазначене будівництво було здійснено згідно із будівельним паспортом, виданим у 1993 році на ім`я відповідача ОСОБА_1 .. Факт будівництва будинку сторонами у шлюбі стверджено і органом місцевого самоврядування - Добрянською сільської радою, яка надала довідку від за № 452 від 21 березня 2011, в якій стверджується, що будинок побудований ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Починаючи з 2011 року шлюб між сторонами було розірвано, між ними існував конфлікт, і відповідач ОСОБА_1 , маючи на меті перешкодити проживанню її дітей у спірному будинку, 02 березня 2013 року, навмисно розбив у кімнаті капітальну стіну, двері, стелі і перекриття, відрізав лічильник від лінії електропередачі, поламав труби водо- та теплопостачання, що унеможливило проживання у цьому будинку. Через певний час ОСОБА_1 відновив капітальну стіну, двері, стелі і перекриття, відновив електропостачання у будинок, відновив водо- та теплопостачання та 29 листопада 2013 року зареєстрував право власності на даний будинок з господарськими спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , і які є спільною сумісною власністю сторін, за собою, як номінальним власником. Наразі, відповідач проживає у цьому будинку та здійснює там підприємницьку діяльність. Також, відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку, призначену для обслуговування даного будинку. Про зазначену обставину вона довідалась у липні 2017 року, отримавши відповідну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на те, що вона залишається співвласником цього нерухомого майна, реєстрація права власності за відповідачем, як номінальним власником створює умови для можливого порушення прав позивача шляхом відчуження цього майна, оскільки в зазначеному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про неї, як про співвласника. Одночасно, вважає, що має право на виділ належної їй частки у цьому нерухомому майні в натурі та право на розпорядження нею. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги. Рішенням Тячівського районного суду від 27 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано житловий будинок та господарські споруди, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 2124482500:02:001:0127, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 227229521244, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальної частки житлового будинку та господарських споруд, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 2124482500:02:001:0127, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 227229521244. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 3556 грн. 79 коп. сплаченого судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлене з порушенням вимог ст.ст. 256, 261 і 267 ч. 3, 4 ЦК України, так як про порушення свого права позивачка довідалася при зверненні до суду із позовом 12.08.2013 року і суд у рішенні не навів мотивів щодо неприйняття до уваги рішення суду. Також судом не прийнято до уваги обставини, які встановлені рішенням суду від 07 жовтня 2013 року, в якому вказано, що на момент розгляду справи їх сім`ї, готовність будинку була лише біля 50 %. Позивач не надала конкретних доказів того, яка конкретна частина будинку була побудована в період шлюбу за рахунок спільних коштів і яка була побудована нею, чи з її участю в 2011-2013 роках, тобто вже після розірвання шлюбу і відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 62 СК України до всього будинку, а значить і для визнання всього будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його ідеального розподілу. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Розман С.Ю., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_2 адвоката Марич І.Ю., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 1994 року про 16 травня 2011 року, який розірвано за рішенням Тячівського районного суду. Згідно рішення Добрянської сільської ради від 24 лютого 1992 року, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під будівництво, площею 0,15 га, в АДРЕСА_2 , та згідно Акту відведено її в натурі, площею 700 кв.м. Із копії будівельного паспорту на забудову земельної ділянки забудовника ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вбачається, що він виданий в 1993 році. Актом обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 стверджується, що вона фактично проживає в АДРЕСА_2 , є розлученою і проживає разом із сином та дочкою у спірному будинку. Будівельний паспорт на будівництво виданий у 1993 році, але будівництво будинку було розпочато у 1997 році. З 2000 року сім`я проживає у даному будинку. На теперішній час будинок незавершений будівництвом і з 1994 року сім`я користується земельною ділянкою. Довідкою виконкому Добрянської сільської ради № 1429 від 02 грудня 2010 року стверджується, що згідно запису погосподарської книги №9 особовий рахунок № НОМЕР_1 , рахується недобудований житловий будинок, який розміщений в АДРЕСА_2 , власниками якого є подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За дворогосподарством закріплена земельна ділянка, площею 0,25 га і у будинку постійно проживає сім`я ОСОБА_4 , а саме, ОСОБА_1 чоловік, ОСОБА_2 дружина, ОСОБА_5 дочка, ОСОБА_1 син. Рішенням Добрянської сільської ради № 118 від 25 липня 2012 року, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 0,10 га, в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Із інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 , з 29 листопада 2013 року, є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 . Матералами справи стверджується, що правовстановлюючі документу на спірний будинок та земельну ділянку видані на ім`я ОСОБА_1 . Із акту опису майна вбачається, що комісія Добрянської сільської ради провела опис спільно нажитого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в будинку по АДРЕСА_2 . При обстеженні було виявлено, що подружжя ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з 1994 року. З 2000 року сім`я проживає у житловому будинку, із шлакоблоків, який покритий шифером, на першому поверсі, другий поверх недобудований (встановлені вікна, не має підлоги та дверей). У будинку було виявлено меблевий гарнітур, спальний гарнітур, кухонний гарнітур, стіл та шість стільців, м`яка частина, комод, килими, акваріум та побутова техніка (музикальний центр, телевізор, обігрівач електричний, електробойлер, газова плита, холодильник, пральна машина, мікрохвильова піч, котел опалювальний, електронасос) При постановленні рішення суд першої інстанції на підставі доказів, наданих сторонами, і які містяться в матеріалах справи і з посиланням на вимоги ст.ст. 317, 319, 321 ЦК україни, ст.ст. 61, 63, 69, ч. 1 ст. 70 СК України, обґрунтовано вважав, що спірний будинок побудований сторонами є спільною сумісною власністю подружжя та визнав за позивачкою ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку та господарських споруд, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2124482500:02:001:0127. Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що під час шлюбу спірний будинок був не придатний для проживання, судом першої інстанції не взято до уваги, так як ці обставини спростовуються матеріалами справи та фотокартками будинку, станом на 2013 рік, з яких вбачається, що у кімнатах був здійснений ремонт, а саме, поштукатурені та побілені стіни, об лаштована дверна арка, збудована та об лаштована плиткою піч, встановлені міжкімнатні двері. Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності із посиланням на рішення суду від 13 жовтня 2013 року. Зі змісту даного рішення вбачається, що суд оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази та беручи той факт, що спірний будинок, на даний час є незавершеним будівництвом, а реєстрація права власності за ОСОБА_1 проведена 29 листопада 2013 року. Зміна цього рішення в частині правового обґрунтування підставою для відмови у позові згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 31 січня 2014 року не свідчить про обізнаність позивача про реєстрацію спірного майна за відповідачем. Із врахуванням вимог ст.ст. 256, 257, 261 ч. 1 ЦК України перебіг позовної давності починається для ОСОБА_2 із 19 липня 2017 року, коли позивач дізналася про реєстрацію майна за відповідачем та порушення свого права. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має. Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тячівського районного суду від 27 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 липня 2021 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой