Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/170/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/170/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 08 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Бень Я.О., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Ткаченко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати дії Хорошівської селищної ради щодо відмови виплачувати середню заробітну плату Радицького сільського голови на період працевлаштування не більше шести місяців протиправним та зобов`язати Хорошівську селищну раду нарахувати та виплачувати середню заробітну плату, яку вона отримувала на посаді Радицького сільського голови на період працевлаштування, починаючи з 12.11.2020 року, але не більше шести місяців. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що до обрання Радицьким сільським головою працювала на посаді завідуючої клубом с.Радичі з 27.01.1995 та звільнена з цієї посади у зв`язку з обранням Радицьким сільським головою. Після закінчення терміну повноважень сільського голови та звільнення, звернулася до Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Хорошівської РДА із заявою про надання попередньої посади завідуючої клубом с.Радичі, яку вона займала до обрання Радицьким сільським головою. Однак, вказує, що їй було відмовлено в цьому по тій причині, що на даний час посада завідуючої клубом с.Радичі зайнята іншою особою. Звернувшись до відповідача із заявою виплачувати середню заробітну плату, яку вона отримувала сільським головою на період працевлаштування, отримала відмову у виплаті середнього заробітку, оскільки вона відмовилася від посади завідуючої клубом, яку займала до обрання сільським головою. Вважає таку відмову протиправною, оскільки від посади завідуючої не відмовлялась, тому що її ніхто не пропонував через відсутність вакансії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. Посилається в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. В судовому засіданні позивачка підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її. Представниця відповідача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та представника відповідача, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З обставин справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 з 27.01.1995 по 26.04.2002 працювала завідуючою клубом с.Радичі. Рішенням Радицької сільської ради від 26.04.2002 "Про підсумки виборів Радицького сільського голови та визнання його повноважень" обрано Радицьким сільським головою ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивачку з 26.04.2002 звільнено з посади завідуючої клубом с.Радичі. В подальшому, рішенням І сесії 5-го скликання Радицької сільської ради від 13.04.2006 "Про підсумки виборів Радицького сільського голови та визнання його повноважень", рішенням І сесії 6-го скликання Радицької сільської ради від 09.11.2010 "Про підсумки та встановлення результатів виборів Радицького сільського голови та визнання його повноважень", рішенням І сесії 7-го скликання Радицької сільської ради від 06.11.2015 "Про підсумки виборів Радицького сільського голови та визнання його повноважень" позивач була обирана Радицьким сільським головою. Рішенням 28 сесії 8 скликання Хорошівської селищної ради від 25.09.2020 №775 добровільно приєднано до Хорошівської об`єднаної територіальної громади Хорошівського району Житомирської області Радицьку територіальну громаду Хорошівського району Житомирської області в складі сіл: с.Радичі, с.Катеринівка, с.Будо-Рижани, с.Гайки, с.Закомирня, с.Стебниця - Радицької сільської ради. Пунктом 2 рішення повноваження Радицької сільської ради, Радицького сільського голови припинено з моменту набуття повноважень новообраними органами місцевого самоврядування, селищним головою Хорошівської територіальної громади після проведення загальнодержавних чергових місцевих виборів. У пункті 3 рішення правонаступником активі та пасивів Радицької територіальної громади визначено Хорошівську територіальну об`єднану громаду, утворену внаслідок добровільного об`єднання. 12.11.2020 ОСОБА_1 , на ім`я т.в.о начальника відділу освіти, молоді і спорту, культури і туризму Хорошівської РДА написала заяву, що не претендує на заняття посади завідуючої клубом села Радичі. Відповідно до довідки, яка була видана ОСОБА_1 о начальника відділу освіти, молоді і спорту, культури і туризму Хорошівської РДА від 12.11.2020 №06/166, на даний час посада завідуючої клубом с.Радичі зайнята іншою особо та згідно поданої заяви громадянка ОСОБА_1 не претендує на дану посаду. Цього ж дня, 12.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Хорошівської селищної ради із заявою про виплату їй середньої заробітної плати за шість місяців, яку вона отримувала на період працевлаштування. За результатами розгляду заяви відповідач листом від 23.11.2020 №948 повідомив про те, що відповідно до поданої заяви від 12.11.2020 до т.в.о. начальника відділу освіти, молоді і спорту, культури і туризму Хорошівської РДА, вона добровільно відмовилась від посади завідуючої клубом, яку займала до обрання сільським головою. Крім того вказано, що стаття 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не передбачає виплату заробітної плати за шість місяців у разі відмови від попередньої роботи після припинення повноважень депутата місцевої ради. З огляду на це, повідомлено про неможливість виплати середньої заробітної плати за шість місяців, на період працевлаштування. На повторну заяву позивачки про виплату середньої заробітної плати від 04.12.2020, відповідачем надіслано лист від 22.12.2020 №1033, в якому повідомлено, що станом на 11.11.2020, на день закінчення повноважень сільського голови, установа, в якій позивачка працювала на посаді завідуючої клубом не ліквідована та здійснює свою роботу. Повідомлено, що позивачка має можливість реалізувати своє право на працевлаштування на посаду завідуючої клубом в с.Радичі. З огляду на це, відповідач вважав неможливим проведення виплати середньої заробітної плати за шість місяців, на період працевлаштування. Вважаючи відмову відповідача виплачувати середню заробітну плату Радицького сільського голови на період працевлаштування не більше шести місяців протиправною, позивачка звернулася до суду із даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 будучи обізнаною про можливість працевлаштування на попередній посаді, на якій вона працювала до обрання сільським головою, письмово відмовилася від її зайняття, відтак, відмовляючи позивачці у виплаті середньої заробітної плати, відповідач діяв правомірно та в межах повноважень, визначених законом. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Частиною третьою статті 7 вказаного Закону на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За правилами ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Вищевказані гарантії містяться і у Законі України "Про статус депутатів місцевих рад" та поширюються на сільських, селищних, міських голів (ч.5 ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування"). Частиною 1 статті 33 Закону № 93-IV передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради. Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. Частиною 5 ст. 12 Закону 280/97-ВР встановлено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом. Як вірно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством гарантії трудових прав сільського голови після закінчення його повноважень прирівняні до таких гарантій депутатів місцевих рад. При цьому, за такими особами на час виконання обов`язків на постійній основі зберігається попередня робота (посада), яку він обіймав на час свого обрання на виборну посаду. Із працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради (сільський голова), укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради. Таким чином, збереження за колишнім депутатом місцевої ради (сільським головою) на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, законодавцем безпосередньо пов`язується із неможливістю надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду і з якої був звільнений із зв`язку із таким обранням. Отже, колишньому голові сільської ради гарантується збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість працевлаштування на підприємстві, в установі чи організації, де він працював до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді). Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідач листом від 22.12.2020 №1033 повідомив ОСОБА_1 , що станом на 11.11.2020, на день закінчення повноважень сільського голови, установа, в якій позивачка працювала на посаді завідуючої клубом не ліквідована та здійснює свою роботу, а тому вона має можливість реалізувати своє право на працевлаштування на посаду завідуючої клубом в с.Радичі. При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 власноруч написала заяву від 12.11.2020, у якій зазначила, що не претендує на заняття посади завідуючої клубом села Радичі. Суд також враховує, що позивачка письмово не зверталася із заявою про поновлення її на посаді завідуючої клубом с.Радичі чи із заявою до відповідача про працевлаштування на будь-якій іншій роботі у зв`язку з припиненням повноважень сільського голови. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 на період її працевлаштування середньої заробітної плати, яку вона одержувала на посаді сільського голови. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що законодавством чітко передбачено обов`язок після закінчення виборних повноважень надати особі попередню роботу (посаду), а за її відсутності - іншу рівноцінну роботу (посаду) на тому самому або, за згодою особи, на іншому підприємстві, в установі, організації. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до працевлаштування на виборній посаді, ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої клубом с.Радичі. Тому, доводи апелянта про те, попереднім місцем її роботи слід вважати посаду сільського голови Радицької сільської ради ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень ч.2 ст. 33 Закону України № 93-IV. Доводи апелянта про те, що відповідачем не дотримано обов`язку працевлаштувати її на рівнозначній посаді, колегія суддів оцінює критично. Оскільки такий обов`язок виникає лише у разі відсутності посади, з якої особу було звільнення до обрання на виборну посаду. В даному випадку встановлено, що станом на день закінчення ОСОБА_1 повноважень сільського голови, установа, в якій позивачка працювала на посаді завідуючої клубом, не ліквідована та здійснює свою роботу, так само, як і посада завідуючої клубом с.Радичі. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи все вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а отже рішення суду першої інстанції в даній справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 13 липня 2021 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.