Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21408/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21408/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Дитячого харчування" та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Дитячого харчування" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація Дитячого харчування" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2018 №0014804208 та №0014814208. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.12.2018 №0014804208. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, за містом якого зазначено, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлені обставини у справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2018 №0014804208, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, за містом якого зазначено, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, у зв`язку з чим просили залишити її без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку філії ТОВ "Асоціація дитячого харчування" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018. За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 26.11.2018 №794/26-15-14-02-01-14/25719152, згідно із висновками якого перевіркою встановлено порушення: несвоєчасне перерахування до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 62 039,81 грн. та не сплачено податок на доходи фізичних осіб за травень 2018 року а суму 7 536,60 грн.; не сплачено військовий збір на суму 16 917,58 грн. На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено податкові повідомлення-рішення від 11.12.2018: - №0014804208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 56298,32 грн., в тому числі 7536,60 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 48761,72 грн.; - №0014814208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у сумі 26986,09 грн., в тому числі 16917,58 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 10068,51 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. У відповідності до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно із підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Положеннями підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Статтею 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету. Згідно із пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З матеріалів справи вбачається, що в ході здійснення перевірки філії ТОВ "Асоціація дитячого харчування" контролюючим органом встановлено факти неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за травень 2015 року у сумі 7536,60 грн. Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення від 17.07.2018 №43, відповідно до якого сплачено 7648,20 грн. податку з доходів найманих працівників за травень 2018 року. Позивачем зазначено, що під час перевірки посадовим особам відповідача надано дане платіжне доручення, однак його не було взято до уваги. Відповідачем, в свою чергу, не було спростовано факту сплати філією позивача податку з доходів найманих працівників за травень 2018 року у сумі 7648,20 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014804208 від 11.12.2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7536,60 грн. за основним платежем. Стосовно правомірності нарахування відповідачем штрафної санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення №0014814208 від 11.12.2018 на підставі статті 127 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне. В акті перевірки зазначено, що філією ТОВ "Асоціація дитячого харчування" несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб на суму 62 039,81 грн. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату складання оскаржуваного рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно із пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату складання оскаржуваного рішення) ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Зі змісту податкового повідомлення-рішення №0014814208 від 11.12.2018 та розрахунку до вказаного рішення вбачається, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції на підставі статті 127 Податкового кодексу України у розмірі 25, 50 та 75 відсотків. Однак, суд вважає нарахування штрафної санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України протиправним, оскільки в ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату податку. Тобто штрафні санкції мали бути нараховані на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у розмірі 10 та 20 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 №0014801208 підлягає скасуванню. Стосовно нарахування і сплати військового збору, суд зазначає наступне. Пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір. Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України). Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено факти неперерахування до бюджету філією ТОВ "Асоціація дитячого харчування" військового збору за період 2015-2018 роки на загальну суму 16 917,58 грн. Позивачем зазначено, що Генеральним директором ТОВ "Асоціація дитячого харчування" видано наказ від 01.01.2015 №2 про сплату військового збору, відповідно до якого військовий збір, що утримується із заробітної плати працівників філій, щомісячно розраховується бухгалтером філії та передається у вигляді місячного звіта у бухгалтерію ТОВ "Асоціація дитячого харчування" для подальшої сплати до державного бюджету централізовано (а.с. 52 т. І). Відповідно до ч. 2 п. 168.4.3 ст. 168 Податкового кодексу України, у разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов`язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Водночас, матеріали справи містять належним чином засвідчену картку-рахунок № 6426 Податки і відрахування: Військовий збір за 01.01.2015 року по 31.07.2018 року, а також копії дублікатів платіжних доручень за період з 01.01.2015 року по 31.07.2018 року, відповідно до яких ТОВ "Асоціація дитячого харчування" здійснювало сплату військового збору, в тому числі за відокремлені підрозділи, яким є філія ТОВ "Асоціація дитячого харчування". Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.12.2018 №0014814208, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового, про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Дитячого харчування"- задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2018 №0014814208 - скасувати. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.12.2018 №0014814208. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк