Постанова 4876 № 904/5684/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5684/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021р. (суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повне рішення складено 15.04.2021р.) у справі за позовом Комунального підприємства "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпро до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро, м.Дніпро про стягнення 60 082,68 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Комунальне підприємство "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, про стягнення заборгованості, у розмірі 60 082,68 грн., з яких: сума основного боргу, у розмірі 51 389,77 грн., 3% річних, у розмірі 1 221,00 грн., інфляційні втрати, у розмірі 615,35 грн., пеня, у розмірі 6 856,56 грн. та судовий збір, у розмірі 2197,00 грн.. В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов`язань за Договорами від 02.05.2019р., за №64/19/в та №64/19/1/в, про оплату експлуатаційних та відшкодування комунальних послуг балансоутримувача, пов`язані з утриманням орендованого нерухомого майна. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки твердження Позивача, про порушення Відповідачем умов договорів від 02.05.2019р. №64/19/в і № 64/19/1/в, в частині оплати, не відповідають дійсності. Усі акти-рахунки наданих послуг за договорами від 02.05.2019р. №64/19/в і № 64/19/1/в, які були складені та надані Позивачем відповідно до умов договорів, Відповідачем отримані та оплачені. Надані Позивачем суду в якості доказів акти рахунки №192 від 28.02.2019р., №298 від 31.03.2019р., №404 від 30.04.2019р., №521 від 31.05.2019р., №625 від 30.06.2019р., №664 від 31.07.2019р., №882 від 31.08.2019р., №934 від 30.09.2019р., №1045 від 31.10.2019р., №1154 від 30.11.2019р., № 1278 від 31.12.2019р. та №1317 від 31.12.2019р., у термін визначений п. 3.1 договорів від 02.05.2019р. №64/19/в і № 64/19/1/в Позивачем не складались та Відповідачу не надавались, що свідчить про порушення умов договорів з боку самого ж Позивача. Доказів відмови Відповідача від отримання актів-рахунків наданих послуг за договорами від 02.05.2019 №64/19/в і № 64/19/1/в Позивачем суду не надано. Крім того, заявлена до стягнення сума є відшкодуванням понесених Позивачем витрат, але доказів понесення ним таких витрат Позивачем не надано.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021р. (з урахуванням ухвали від 15.04.2021р. про виправлення описки у резолютивній частині рішення) позов задоволено частково - стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро на користь Комунального підприємства "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради основний борг на суму 51 389,77 грн., 3% річних, у розмірі 1215,36 грн., інфляційні втрати, у розмірі 615,35 грн., пеню, у розмірі 6799,07 грн. та судові витрати по сплаті судового збору, на суму 2197,00 грн. В решті позову відмовлено. Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив із того, що розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі скаржник просив суд поновити строк на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що приймаючи рішення суд не надав оцінки доказам, наданим Відповідачем на підтвердження своєї правової позиції. Зокрема, Скаржник звертає увагу суду на те, що матеріали справи містять акти-рахунки та платіжні доручення, які підтверджують факт виконання Відповідачем умов п. 3.2, п. 4.1, п.4.6, які суд першої інстанції, в порушення норм ст. 86 ГПК України, взагалі залишив поза своєю увагою, Відповідач виконав умови договорів, а саме - самостійно отримав та оплатив усі акти-рахунки наданих послуг, які були складені та надані Позивачем у відповідності до умов п.4.1 та п.4.6 договорів. Інших актів-рахунків в період дії договорів Відповідачу Позивачем не надавалось. Зокрема, надані Позивачем суду в якості доказів акти рахунки, у термін, визначений п. 3.1 договорі, Відповідачу не надавались, що, за умови фактичного надання комунальних та експлуатаційних послуг, є порушенням умов договорів (п.4.2) з боку самого ж Позивача. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв до своєї уваги, що сторонами не було конкретно визначено в який спосіб має відбуватись надання та отримання актів-рахунків за договорами. При цьому, Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів фактів надання актів-рахунків та відмови Відповідача від їх отримання. Крім того, заявлена до стягнення сума не є орендною платою, яка підлягає сплаті саме за користування майном Позивача, а є відшкодуванням вартості : фактично отриманих послуг, наданих іншими юридичними особами (надавачами комунальних чи експлуатаційних послуг), але Позивачем не надано суду жодних первинних документів та інших доказів на підтвердження Фактичного надання Відповідачу таких послуг та доказів понесення Позивачем відповідних витрат, за період з 01.02.2019р. по 31.12.20219р.. Предметом договорів від 02.05.2019 №64/19/в і № 64/19/1/в є надання експлуатаційних та комунальних послуг, при цьому, факт отримання Відповідачем послуг за договорами судом взагалі не встановлювався, що на думку Скаржника, призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Скаржник також звертає увагу суду на те, що Відповідач є державною установою, фінансується з Державного бюджету України та у відповідності до приписів п. 41 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, здійснює платежі - як виконання бюджетних, боргових, гарантійних чи податкових зобов`язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах. Скаржник вважає, що приймаючи оскаржуване рішення суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми ст. 614 ЦК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи 02.05.2019р., між Комунальним підприємством "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради (далі-Балансоутримувач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (далі-Орендар) укладено Договори №64/19/в та №64/19/1/в, про оплату експлуатаційних та відшкодування комунальних послуг балансоутримувача, пов`язані з утриманням орендованого нерухомого майна (далі - Договір №64/19/в та Договір №64/19/1/в). Умови Договору №64/19/в та Договору №64/19/1/в повторюють один одного, окрім п.1.5.. Так: п. 1.1. Балансоутримувач зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, надавати експлуатаційні та комунальні послуги Орендарю нежитлових приміщень у будівлі, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Філософська, 39 а (далі - Будівля), корисною площею 2 958,10 кв. м, а Орендар бере на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість таких послуг. П.1.2. Орендар використовує нежитлове приміщення площею 60,1 кв. м відповідно до договору оренди нерухомого майна від 01.02.2019 №430-15/VII-66 (з додатковими угодами до нього), надалі орендоване Приміщення. П.1.3. До складу комунальних послуг (в розумінні даного договору) включаються: послуги з водопостачання та водовідведення; послуги з електропостачання (активна та реактивна електроенергії, розподіл електроенергії); послуги з теплопостачання; послуги з технічного обслуговування ліфтів; послуги з вивезення відходів та їх утилізація. Розрахунок відшкодування за надані комунальні послуги протягом розрахункового періоду здійснюється з врахуванням даних, отриманих на підставі виставленого підприємством-постачальником комунальної послуги рахунку. та розміру займаної Орендарем площі (згідно п. 1.2. Договору). П.1.4. Вартість 1 квадратного метру експлуатаційних послуг затверджена наказом по підприємству Балансоутримувача (наказ №02/19-ОД від 02.01.2019р.). До складу експлуатаційних послуг, що надаються Балансоутримувачем Орендарю включаються всі загальновиробничі та адміністративні виграти. Загальна сума оплати за надані експлуатаційні послуги протягом розрахункового періоду розраховується з врахуванням вартості 1 квадратного метру експлуатаційних послуг відповідно до розміру займаної Орендарем площі (згідно п.1.2. Договору). П.1.5 Договору №64/19/в: загальна сума договору складається з загальної вартості послуг, наданих Орендарю за цим Договором згідно актів - рахунків наданих послуг та складає 48147 грн. 91 коп., у тому числі 20% ПДВ - 8024 грн. 65 коп., у тому числі: оплата послуг з технічного обслуговування ліфту (КЕКВ 2240) - 509 грн. 05 коп.; оплата експлуатаційних послуг (КЕКВ 2240) - 47638 грн. 87 коп. П.1.5 Договору №64/19/1/в: загальна сума договору складається з загальної вартості послуг, наданих Орендарю за цим Договором згідно актів - рахунків наданих послуг та складає 56739 грн. 81 коп., у тому числі 20% ПДВ - 9456 грн. 64 коп., у тому числі: оплата теплопостачання (КЕКВ 2271) - 46267 грн. 99 коп.; оплата електроенергії (КЕКВ 2273) - 9830 грн. 56 коп.; оплата водопостачання та водовідведення (КЕКВ 2272) - 390 грн. 05 коп.; оплата інших комунальних послуг, в тому числі послуг з поводження з побутовими відходами (КЕКВ 2275) - 251 грн. 22 коп. П.3.1. Підставою для оплати є виставлені Балансоутримувачем акти рахунки наданих послуг, надані Орендарю не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Акт - рахунок наданих послуг є актом виконаних робіт за розрахунковий період. П.3.2. Оплата послуг згідно п.1.1. Договору здійснюється щомісячно згідно виставлених Балансоутримувачем актів-рахунків наданих послуг не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому надаються відповідні експлуатаційні та комунальні послуги. П.4.1. До 10 числа місця, наступного за розрахунковим, Орендар зобов`язаний отримати від Балансоутримувача акти - рахунки наданих послуг. П.4.2. Акт-рахунок наданих послуг складається Балансоутримувачем у 2 (двох) автентичних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою Балансоутримувача та надані Орендарю. П.4.3. Орендар зобов`язаний протягом 5-ти (п`ять) робочих днів розглянути, підписати та повернути акти - рахунки наданих послуг або надати письмові обґрунтовані заперечення прийняття наданих послуг та письмову відмову від підписання актів - рахунків наданих послуг. П.4.4. У випадку неповернення Орендарем Бадансоутримувачу підписаного примірника акту-рахунку наданих послуг, заперечення та відмови від прийняття наданих послуг у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, такий акт-рахунок наданих послуг вважається підписаним, а послуги такими, ідо надані. П.4.6. Обов`язок з отримання акту - рахунку наданих послуг покладається на Орендаря. П.8.1. Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2019р., а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання. Умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.02.2019р., відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України. Також Позивачем надано до позову наказ Комунального підприємства "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради №02/19-ОД "Про встановлення вартості 1 кв.м. утримання будівель та прибудинкових територій (експлуатаційних витрат)" від 02.01.2019 р., яким, зокрема, передбачено встановити вартість утримання будівель та прибудинкових територій (експлуатаційні витрати) Комунального підприємства Агропроекттехбуд Дніпропетровської обласної ради для орендарів, які орендують кабінетні площі, розраховану відповідно до фактичних витрат 2018 р. з урахуванням Індексу інфляції та планових витрат на 2019р. з урахуванням планового прибутку та додатку на додану вартість на рівні 72,06 грн. (сімдесят дві гривні 06 копійок) за 1 м2. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження споживання тепла Відповідачем у період грудень 2019 р., Позивачем надано акт-рахунок надання послуг №1317 від 31.12.2019р., на суму 3 331,76 грн. (арк.с. 28), а також Позивачем надано акти-рахунки надання послуг щодо відшкодування витрат за фактично надані експлуатаційні послуги та послуги з технічного обслуговування ліфтів, на суму 48 058,01 грн., за період з лютого 2019р. по грудень 2019 р. (арк.с. 17-27). Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманих послуг не здійснив, заборгованість останнього визначено Позивачем на суму 51 389,77 грн. основного боргу. Відповідно до п.5.2. договору, у випадку неповної та/або несвоєчасної оплати за фактично отримані послуги, Орендар зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, яка діяла у період прострочення, за весь час такого прострочення без врахування обмежень, передбачених ст. 232 ГК України. Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 6 856,56 грн., яка нарахована за період з 01.01.2020 р. по 16.10.2020р.. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 1 221,00 грн. 3% річних, яка нарахована за період з 01.01.2020 р. по 16.10.2020р. та 615,35 грн. інфляційних втрат, за період січень - жовтень 2020 року. З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості вих.№280/20 від 10.08.2020р. (арк.с. 29-32). У відповідь на претензію Відповідач в листі вих.№525/2935 від 02.09.2020р. (арк.с. 34) повідомив про те, що для розгляду претензії по суті надано неповний пакет документів. Відповідач своїх зобов`язань за договорами не виконав та не відшкодував позивачу вартість наданих комунальних послуг, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково господарський суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що в порушення вимог чинного законодавства та умов спірних договорів про оплату експлуатаційних та відшкодування комунальних послуг балансоутримувача, пов`язані з утриманням орендованого нерухомого майна від 02.05.2019 р. №64/19/в і № 64/19/1/в відповідач не надав суду належних доказів виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за укладеними договорами щодо відшкодування позивачу вартості наданих комунальних послуг у встановлений строк, отже, наявний борг, а також пеня, проценти річних та втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають стягненню на користь позивача.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань). Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно зі ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Матеріали справи свідчать, що наказом №02/19-ОД "Про встановлення вартості 1 кв.м. утримання будівель та прибудинкових територій (експлуатаційних витрат)" від 02.01.2019 р., Комунальне підприємство "Агропроекттехбуд" Дніпропетровської обласної ради яким, зокрема, передбачено встановити вартість утримання будівель та прибудинкових територій (експлуатаційні витрати) Комунального підприємства Агропроекттехбуд Дніпропетровської обласної ради для орендарів, які орендують кабінетні площі, розраховану відповідно до фактичних витрат 2018 р. з урахуванням Індексу інфляції та планових витрат на 2019р. з урахуванням планового прибутку та додатку на додану вартість на рівні 72,06 грн. (сімдесят дві гривні 06 копійок) за 1 м2. Також судом установлено, що на виконання своїх зобов`язань за укладеним договором позивач у період з 01.02.2019р. по 31.12.2019р. надав відповідачеві обумовлені договором комунальні та експлуатаційні послуги, за результатами яких складено відповідні акти-рахунки надання послуг, на загальну суму 51 389,77 грн.. На підтвердження споживання тепла Відповідачем у період грудень 2019 р., Позивачем надано акт-рахунок надання послуг №1317 від 31.12.2019р. на суму 3 331,76 грн. (арк.с. 28), а також Позивачем надано акти-рахунки надання послуг щодо відшкодування витрат за фактично надані експлуатаційні послуги та послуги з технічного обслуговування ліфтів, на суму 48 058,01 грн., за період з лютого 2019р. по грудень 2019 р. (арк.с. 17-27), проте Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманих послуг не здійснив, доказів оплати вартості отриманих послуг у сумі 51 389,77 грн. до суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував. Доводи Скаржника про те, що надані Позивачем суду в якості доказів акти-рахунки Відповідачу не надавались, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме разом з претензією про сплату заборгованості вих.№280/20 від 10.08.2020р. (арк.с. 29-32) позивачем було направлено на адресу відповідача і копії актів-рахунків, хоча, відповідно до умов п. 4.6. договорів обов`язок з отримання акту - рахунку наданих послуг покладається саме на Орендаря. Згідно аналізу проведених позивачем розрахунків заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 51 389,77 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачеві на підставі п. 5.2 договору 6 856,56 грн. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 221,00 грн. 3 % річних та 615,35 грн. втрат від інфляції. Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і договір є обов`язковим до виконання. Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) згідно зі ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язання. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Нараховані Позивачем інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства. Щодо стягнення пені та 3% річних, судом першої інстанції вірно встановлено, що за актом-рахунком надання послуг №1317 від 31.12.2019р. на суму 3 331,76 грн. та за актом-рахунком надання послуг №1278 від 31.12.2019р., на суму 4368,91грн. Позивачем безпідставно здійснено нарахування пені та 3% річних з 01.01.2020р., в той час як згідно п. 3.2 Договору №64/19/1/в оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Отже, прострочка за цими актами-рахунками виникла з 21.01.2020р.. Таким чином, на суму боргу 43 688, 33 грн., за період з 01.01.2020р. по 16.10.2020р., розмір пені складає 5 827,50 грн., сума 3% річних становить 1 038,49 грн., на суму боргу 7 700, 67 грн. (3331,76 грн. + 4368,91грн.), за період з 21.01.2020 р. по 16.10.2020р., розмір пені складає 913,56 грн., сума 3% річних складає 170,42 грн. У зв`язку з викладеним, загальна сума пені та 3% річних судом підтверджується на суму 6 741,06 грн. пені та 3% річних, на суму 1208,91 грн. Отже, оскільки факт порушення встановленого умовами спірних договорів від 02.05.2019р. №64/19/в та №64/19/1/в строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені, відсотків річних та втрат від інфляції є частково обґрунтованою. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021р. у справі № 904/5684/20 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.М.Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус