Постанова 4824 № 760/27402/20

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 7 липня 2021 року місто Київ справа № 760/27402/20 апеляційне провадження № 22-ц/824/8214/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Шахової О.В. за участю секретаря судового засідання: Коцюрби Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Шереметьєвої Л.А. від 10 лютого 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Годованюка Сергія Петровича, заінтересована особа: акціонерне товариство "Укрсиббанк", в с т а н о в и в : Короткий зміст обставин справи У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Годованюка С.П., посилаючись на те, що 16 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61525694 за виконавчим листом № 2-821/11, виданим Солом`янського районним судом міста Києва 25 жовтня 2013 року, на виконання рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості в розмірі 143 472 доларів США. Проте однорічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження була подана 11 березня 2020 року, в той час як останнім днем строку було 23 червня 2019 року. Зазначала, що у виконавчому листі вказано про солідарне стягнення заборгованості, натомість у постанові про відкриття виконавчого провадження вказано про стягнення заборгованості в рівних частинах. Крім того, постановами державного виконавця від 28 вересня 2020 року накладено арешт на все майно і кошти боржника без зазначення суми в межах якої накладається арешт. Вказаних постанов державного виконавця скаржниця не отримувала, а про їх існуванні дізналась лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 2 жовтня 2020 року та звернулася в передбачуваний законом строк з відповідною скаргою до суду, однак ухвалою від 21 жовтня 2020 року скарга була повернута через не надіслання її копій іншим учасникам справи. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд поновити строк на звернення зі скаргою; визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16 березня 2020 року, про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 347,20 доларів США, про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню та про арешт майна боржника від 28 вересня 2020 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що постановою державного виконавця від 22 червня 2018 року виконавчий лист № 2-821/11 черговий раз повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а тому повторно пред`явлений виконавчий лист у березні 2020 року для примусового виконання поданий в межах строків, встановлених частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження". Вчинені державним виконавцем заходи для примусового виконання рішення суду є законними і такими, що відповідають меті виконавчого провадження, визначеній законом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що стягувачем було пропущено річний строк звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки враховуючи його попереднє повернення (23 червня 2018 року), останнім днем для пред`явлення виконавчого листа до виконання є 23 червня 2019 року. Суд першої інстанції не звернув увагу на положення частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-ХVI), яким встановлено, що видані судом виконавчі листи могли бути пред`явлені до виконання протягом року. Суд не надав оцінку доводам скарги в частині невірного зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження способу стягнення заборгованості, а саме: вказано про стягнення заборгованості в рівних частинах замість солідарного. Також поза увагою залишились доводи про накладення арешту на все майно і кошти боржника без зазначення суми в межах якої накладається арешт. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Годованюк С.П., представник АТ "Укрсиббанк" - Гіль Н.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення суду без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що 25 жовтня 2013 року Солом`янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2-821/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості в сумі 143 472 доларів США. Постановою державного виконавця державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Годованюка С.П. від 16 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61525694 з примусового виконання виконавчого листа № 2-821/11. В цей же день державним виконавцем винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. 28 вересня 2020 року державним виконавцем винесені постанови про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 ; про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 37 Закону України "Про виконавче провадження". Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV"Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа - 25 жовтня 2013 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини 2 статті 22 наведеного Закону України "Про виконавче провадження" передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина 1 статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки)). 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження". Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тлумачення пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Для цього пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII (від 02 червня 2016 року) до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплив на час набрання ним чинності. Згідно з частинами 1, 4-5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Як убачається з матеріалів справи, 23 червня 2018 року виконавчий лист № 2-821/11 повернуто стягувачу на підставі на підставі пункту 2 частини 37 Закону України "Про виконавче провадження". 11 березня 2020 року АТ "Укрсиббанк" повторно звернулося до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого листа № 2-821/11. Встановивши, що стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження після його останнього повернення в межах строків, встановлених частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інтонації дійшов правильного висновку про законність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив. Посилання у апеляційній скарзі на те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становив один рік, що передбачено частиною 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-ХVI), а тому стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання є необґрунтованими. Станом на момент звернення у березні 2020 року АТ "Укрсиббанк" із заявою про відкриття виконавчого провадження Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-ХVI) втратив чинність, а тому діяли положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, яким встановлено трьохрічний строк пред`явлення виконавчих листів до виконання. І у даному випадку строк пред`явлення виконавчого листа № 2-821/11 до виконання з моменту його останнього повернення (23 червня 2018 року) становить до 23 червня 2021 року. Доводи апеляційної скарги про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2020 року невірно зазначено, що заборгованість підлягає стягненню в рівних частинах замість солідарного порядку виконання рішення суду, як це зазначено у виконавчому листі, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки помилка у законній по своїй суті постанові про відкриття виконавчого провадження не може бути підставою для її скасування. Усунення такої неточності може бути вирішено шляхом виправлення описки за заявою сторони виконавчого провадження (частина 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"). Посилання у апеляційній скарзі на те, що постановами державного виконавця накладено арешт на все майно і кошти боржника без зазначення суми в межах якої накладається арешт відхиляються колегією суддів з огляду на таке. За приписами частин 1 - 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відсутність у постановах про арешт майна і коштів боржника від 28 вересня 2020 року суми в межах якої накладається арешт не призводить до порушення прав ОСОБА_1 , оскільки за змістом статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається на все майно боржника. Крім того, слід зазначити, що у боржника відсутнє будь-яке майно у зв`язку із чим виконавчий лист в черговий раз повернуто стягувачу, а тому жодних майнових втрат боржник не зазнала. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Ураховуючи встановлені судом обставини, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 9 липня 2021 року. Головуючий Судді: