Постанова Київський апеляційний суд № 372/1617/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/8964/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 372/1617/18 01 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Заришняк Г.М. - Рубан С.М. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Громадського товариства садове товариство «Авгур» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року, ухваленого під головування судді Зінченко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Садівниче товариство «Авгур», третя особа: Обухівська районна державна адміністрація про усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою,- в с т а н о в и в: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до громадської організації садівниче товариство «Авгур» про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою. Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122. Біля земельної ділянки знаходиться ГО СТ «Авгур», яка облаштувала ворота на проїзній дорозі з цілодобовою охороною. У зв`язку з тим, що позивач не є членом ГО СТ «Авгур», за розпорядженням голови правління садівничого товариства, позивачку та транспортні засоби, які їдуть до її земельної ділянки, охорона не пропускає. Дану ситуацію працівники ГО СТ «Авгур» пояснюють тим, що позивач не сплачує витрат і внесків, а тому не має права на користування дорогою. Зазначала, що у неї відсутня можливість користуватися під`їзною дорогою до її земельної ділянки у зв`язку із блокуванням руху транспорту охороною ГО СТ «Авгур». ОСОБА_1 просила: - зобов`язати ГО СТ «Авгур» припинити дії, що перешкоджають ОСОБА_1 користуватись земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122; - зобов`язати ГО СТ «Авгур» не здійснювати будь-яких дій щодо блокування дорожнього полотна під`їзної дороги, яка проходить по території ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122. Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання ГО СТ «Авгур» не чинити перешкоди в наданні вільного проїзду дорогою, яка веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122 та належить на праві власності ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2019 року заяву ГО СТ «Авгур» про перегляд заочного рішення від 12 листопада 2018 року залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі обставин справи, тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Зазначав, що позивачем не надано жодного належного доказу, який би вказував на існування дороги, яка веде до її земельної ділянки, користуватися якою нібито перешкоджає їй відповідач. Вказував, що відповідач не вчиняє будь-яких дій, що позбавляють позивача права користування її земельною ділянкою. До земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, існує ґрунтова під`їзна дорога з боку с. Романків, Підгірцівської сільської ради Обухівського району, однак, позивач умисно вимагає право проїзду до своєї земельної ділянки через територію ГО СТ «Авгур». Вважає, що викладені в позові обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. В судовому засіданні представник відповідача ГО СТ «Авгур» підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0818 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122. Згідно договору оренди земельної ділянки від 17 січня 2005 року, укладеного між Обухівською районною державною адміністрацією та СТ «Авгур» (правонаступником якого є ГО СТ «Авгур»), орендар СТ «Авгур» прийняло в строкове (терміном на 49 років), платне володіння і користування земельну ділянку площею 28,50 га, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі. 12 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року, 03 травня 2018 року, 05 травня 2018 року громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , були складені акти про те, що охороною ГО СТ «Авгур» ОСОБА_1 не було допущено до проїзду по дорозі, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур», для проїзду до земельної ділянки № 38 , яка належить їй на праві власності. Від підписання даних актів працівники охорони ГО СТ «Авгур» відмовилися. Рішенням виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 червня 2011 року № 11 надано дозвіл ГО СТ «Авгур» на будівництво та встановлення паркану навколо переданої товариству земельної ділянки площею 28.5000 га. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправні дії відповідача позбавляють позивача права користуватися земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Згідно із статтею 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Відповідно до частини третьої статті 71 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 ЗК України). Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства (стаття 96 ЗК України). Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилаєтьсяяк на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В листі Голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 березня 2020 року № 167/01-10 та додатках до нього зазначено, що: «під`їзна дорога від земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:04:029:0272 до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, протяжністю 620 метрів, знаходиться в межах села Романків Підгірцівської сільської ради, вулиця Травнева, перебуває у комунальній власності та відноситься до земель загального користування» (т. 2. а. с. 96); «…дорога, яка проходить по АДРЕСА_1 знаходиться поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» території» (т. 2. а. с. 96); «…Підгірцівською сільською радою не укладались будь-які угоди та не надавалися ГО СТ «Авгур» будь-які дозволи на використання у власних цілях земель загального користування, а саме під`їзних доріг з боку АДРЕСА_1 » (т. 2. а. с. 96). «…зі сторони села Романків фактично існує лише один проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, з приводу користування яким й виникає спір між ОСОБА_1 та ГО СТ «Авгур», та який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур» (т. 2. а. с. 97). В листі Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 24 лютого 2020 року № 111/01-10 зазначено, що до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 та житлового будинку, які перебувають у власності ОСОБА_1 з боку с. Романків Підгірцівської сільської ради, фактично існує лише один проїзд, з приводу користування яким і виник спір. Іншого, альтернативного проїзду, з боку с. Романків до зазначеної земельної ділянки не існує. Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, останній перешкоджає позивачу у користуванні її власністю - земельною ділянкою шляхом обмеження доступу нормального під`їзду до земельної ділянки землями загального користування. Вказаних обставин відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано жодного доказу, який би вказував про існування дороги до її земельної ділянки, користуватися якою перешкоджає відповідач, колегія суддів відхиляє, оскільки такі докази було надані, зокрема, лист Голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 березня 2020 року № 167/01-10, в якому чітко зазначено, що зі сторони села Романків фактично існує лише один проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, з приводу користування яким й виникає спір між ОСОБА_1 та ГО СТ «Авгур», та який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур». Посилання на те, що відповідач не вчиняє будь-яких дій, що позбавляють позивача права користування її земельною ділянкою та, що до земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, існує ґрунтова під`їзна дорога з боку с. Романків, Підгірцівської сільської ради Обухівського району, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції оскільки з урахуванням підстав позову суд встановив, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися дорогою загального користування. З огляду на викладене висновок суду про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом зобов`язання ГО СТ «Авгур» не чинити перешкоди в наданні вільного проїзду дорогою, яка веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122 та належить на праві власності ОСОБА_1 є обгрунтованими. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Громадського товариства садове товариство «Авгур» залишити без задоволення. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року. Головуючий: Судді: