Постанова 4813 № 947/26621/20

Номер провадження: 22-ц/813/6233/21 Номер справи місцевого суду: 947/26621/20 Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2020 року, постановлене під головуванням судді Салтан Л.В., повний текст рішення суду складений 30 грудня 2020 року, у цивільній справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , третя особа Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності, - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , третя особа Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності, в якому просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_5 у розмірі 3/8 частки спадкового майна. В обґрунтування свого позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 , після смерті якого вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у прийнятті спадщини її було відмовлено, з підстав того, що заява подана після спливу строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, а доказів того, що вона постійно проживала із спадкодавцем, як підстави прийняття спадщини без обов`язкового подання заяви в шестимісячний строк не має. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнати за ОСОБА_2 правов власності на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_5 у розмірі 3/16 частки спадкового майна, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що на підтвердження обґрунтування доводів позовних вимог до суду були надані належні докази, які підтверджують постійне проживання на час смерті ОСОБА_5 зі своєю матір`ю ОСОБА_2 . Відзиву до суду надано не було. В судове засідання призначене на 23 червня 2021 року, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , представник третьої особи Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса не з`явилися, про розгляд справи були сповіщені належним чином (а.с. 140-141, 143). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, вважає за можливе розглянути справу у відсутність не з`явившихся сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Рєутова Б.О., Кисельової О.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам за наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 на момент смерті проживав разом зі своєю матір`ю, а також суд зазначив, що позовна вимога про визнання 3/8 частки спадкового майна, не конкретизована, оскільки позивач не вказала з чого саме складається спадкове майно. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим виконавчим комітетом Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області (а.с. 26). Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його мати ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 (а.с. 11, 82). З матеріалів спадкової справи, щодо майна померлого ОСОБА_5 , вбачається, що до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3 , як представник неповнолітнього ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 (а.с. 75). Відповідно до довідки, виданої ОСМД «Сталь-1», ОСОБА_5 з 22.04.1996 року по 13.02.2017 року зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 96). ОСМД «Сталь-1», на адвокатський запит, надало інформацію про те, що дійсно ОСОБА_5 по день своєї смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак факт його проживання у зазначеній квартирі ніхто не перевіряв та не обстежував, довідка була видана про реєстрацію та проживання без перевірки, а лише на підставі його реєстрації. ОСМД «Сталь-1» офіційно підтверджує лише його факт реєстрації за вказаною адресою (а.с. 31). З інформаційного листа нотаріуса третьої Одеської нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_2 , звернувшись до нотаріуса у січні 2018 року пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому нотаріусом запропоновано їй звернутися до суду для відновлення строку (а.с. 77). Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає в будинку АДРЕСА_2 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з жовтня 2015 року проходив лікування у Христинівській ЦРЛ, що підтверджується виписками з його медичної карти, в яких зазначено періоди лікування, а саме 20.10.2015-29.10.2015, 28.01.2016-09.02.2016, 01.04.2016- 06.04.2016, 11.02.2017-132.02.2017 року (а.с. 20-23). Відповідно до виписок із медичної картки, місце проживання ОСОБА_5 є будинку АДРЕСА_2 . Христинівській ЦРЛ видана довідка про причини смерті ОСОБА_5 (а.с. 27). Секретарем виконавчого комітету Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області видана довідка для отримання допомоги на поховання ОСОБА_5 (а.с. 28). Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З наданих суду доказів, вбачається, що ОСОБА_5 починаючи з жовтня 2015 року та по день своєї смерті постійно проживав в будинку АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. З урахуванням наведених обставин, колегія суддів прийшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання з померлим ОСОБА_5 підтверджуються зібраними доказами, а саме виписками з історії хвороби, свідоцтвом про смерть, довідкою про отримання допомоги, та підлягають задоволенню. Що стосується позовних вимог про визнання права власності на майно, яке належало померлому ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають за таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що до нотаріальної контори звернулись спадкоємці, які належать до першої черги спадкування - син та мати померлого ОСОБА_5 . Нотаріусом третьої Одеської нотаріальної контори відкрито спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_5 . З матеріалів спадкової справи не вбачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з будь яких підстав. Матеріали спадкової справи містять лише інформаційний лист про те, що ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з пропуском шестимісячного терміну. З урахуванням того, що судом задоволені позовні вимоги про визнання факту постійного проживання до дня смерті з померлим ОСОБА_5 , тобто судом прийнято, що ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 , та у відповідності до ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, позовні вимоги про визнання права власності є передчасними. Відповідно до ст. 374, ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, оскільки, висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам законом, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2020 року скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 12 липня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра