Постанова 4801 № 130/2729/20

Справа № 130/2729/20 Провадження № 22-ц/801/1075/2021 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 рокуСправа № 130/2729/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Ковальчука О. В., суддів: Панасюка О. С., Якименко М. М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 22 березня 2021року у м. Жмеринка суддею цього суду Заярним А. М., дата складання його повного тексту не відома, В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» (далі ТОВ «ФК «Преміум актив») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» та відповідачем було укладено договір про надання позики № 332600015-082138 від 14 грудня 2018 року, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Цей договір укладено за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті www.e-groshi.com. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом. Пунктом 1.3 цього договору встановлено, що позика надається строком на 31 день, дата повернення позики не пізніше 13 січня 2019 року включно. Згідно з п.1.5.1 договору позики проценти за користування позикою становлять 1,5% за кожен день користування позикою, що становить 537 % річних. Отже, загальна сума позики, враховуючи проценти за її користування, яка підлягала сплаті позичальником у період визначений договором становить 9730 грн. Крім того, за умовами п. 1.5.2 договору позики, якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений п. 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених п. 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2%, тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 5% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. 03 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» та ТОВ «ФК «Преміум актив» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0307/1, відповідно до якого клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, у зв`язку з чим гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стали дійсними для фактора та вважаються наданими фактору, а також до фактора перейшли всі пов`язані з ними права, зокрема, право грошової вимоги щодо сум основного боргу, нарахованих та несплачених боржниками відсотків, неустойок у повному обсязі. Пославшись на викладене та на те, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за кредитним договором, а саме в розмірі 15680 грн, проте прострочені строки повернення позики, ТОВ «ФК «Преміум актив» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 96358,23 грн., яка складається з: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2415,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 86943,23 грн. заборгованість про процентам за прострочку. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 3332600015-082138 від 14 грудня 2018 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на загальну суму 41125 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики № 332600015-082138 за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті www.e-groshi.com (а. с. 11-14). Пунктом 1.1 укладеного договору передбачено, що позикодавець зобов`язався надати позичальнику на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 7000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у пункті 1.5 цього договору. Загальна сума здорожчання позики за весь її період складає 9730,00 грн. Пунктом 1.3 договору позики встановлено, що строк позики за цим договором складає 31 день, позика має бути повернута до 13 січня 2019 року. Відповідно до пункту 1.4. договору він є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Пунктом 1.5. договору позики передбачено, що протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає 1,5% за кожен день користування позикою, починаючи з 6-го дня видачі позики до дати фактичного повернення позики включно, тобто строку зазначеного в п. 1.3 цього договору, що становить 537 процентів річних. У разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 3 % додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2 %. Тобто, загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 5 % від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю. Анкета клієнта № 98830 заповнена та ОСОБА_1 на сайті товариства, містить його особисті дані, що підтверджується наданими позивачем скріншотами (а. с. 29-31). Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші», затверджені наказом № 21/12-1 від 21 грудня 2018 року (а. с. 38-41), передбачають, що з метою отримання кредиту позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнює заявку на сайті товариства, вказуючи всі дані, визначені в заявці як обов`язкові (пункт 3.1). Пунктом 3.12. Правил передбачено, що товариство інформує позичальника про прийняте рішення щодо видачі кредиту sms-повідомленням на телефонний номер та електронним листом на електронну пошту позичальника, зазначені у заявці, а також відповідним повідомленням в особистому кабінеті. У випадку схвалення заявки інформаційно-телекомунікаційна система товариства генерує електронний договір, який стає доступним для ознайомлення в особистому кабінеті, з одночасною відправкою позичальнику одноразового ідентифікатора в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний в заявці. Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле під текстом електронного договору та направлення його до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства шляхом натискання кнопки «так» змінює дані в електронній формі, додаючи їх до інших даних, створених під час заповнення заявки позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Вчинення позичальником вказаних вище дій і зміна даних в системі товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором (пункт 3.15 Правил). З графіка розрахунків до договору позики вбачається, що сукупна вартість позики складає 9730, 00 грн, з яких сума позики - 7000,00 грн, проценти за користування позикою 2730 грн, дата погашення 13 січня 2019 року (а. с. 15). 15 грудня 2018 року на картку ОСОБА_1 переказано кошти у розмірі 7000,00 грн, що підтверджується копіями платіжного доручення № 22569 від 15 грудня 2018 року та інформаційною довідкою № 285/04 від 22 квітня 2020 року (а. с. 20-21). З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 січня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 9625,00 грн, з яких 7000,00 грн сума позики, 2625 грн проценти. Загальний розмір заборгованості - 96358,23 грн., яка складається з: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2415,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 86943,23 грн. заборгованість про процентам за прострочку (а. с. 16-19). 03 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0306/1, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями в загальному розмірі 76 384 446 грн, що виникли у позичальника згідно договорів, укладених між ним та боржниками (а. с. 8-9). З витягу з акту прийому-передачі прав вимоги згідно договору факторингу від 03 червня 2019 року вбачається, що на виконання умов договору факторингу №0306/1 від 03 червня 2019 року клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов`язаннями за договором з ОСОБА_1 на загальну суму 59697,36 грн. Сторони підтверджують, що клієнтом отримана сума фінансування за відступлену частину прав вимоги за основними договорами (а. с. 10). У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію). Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18. З урахуванням наведеного, оскільки договір про надання позики від 14 грудня 2018 року був укладений сторонами на 31 день і в цьому договорі зазначено дату повернення позики до 13 січня 2019 року, аналогічна дата повернення позики зазначена у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за прострочення після спливу визначеного договором строку кредитування. Проте, частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача 41125,00 грн. заборгованості за договором позики № 3332600015-082138 від 14 грудня 2018 року, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за цим договором станом на 13 січня 2019 року загальна сума боргу становить 9625,00 грн, а ОСОБА_1 сплачено на виконання його вимог 15680,00 грн, що визнається позивачем. За таких обставин, враховуючи, що стягнення заборгованості за договором позики разом з процентами за користування позикою можливе лише у межах строку, на який надано позику, встановивши, що відповідачем погашено загальну суму боргу, визначену станом на 13 січня 2019 року, апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до положень ст. 141, п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви залишити за ним, а судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн, стягнути на його користь з позивача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» (код ЄДРПОУ - 41797188) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 3153,00 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : О. С. Панасюк М. М. Якименко