Ухвала КАС ВС № 640/18266/19

УХВАЛА 12 липня 2021 року м. Київ справа № 640/18266/19 адміністративне провадження № К/9901/25148/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 640/18266/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, ВСТАНОВИВ: 09 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 640/18266/19, предметом спору у якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2019 року: - №0046354205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 43115,63 грн (за основним платежем 34492,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 8623,13 грн); - №0046344205, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн; - №0046404205, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн; - №0046444205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування, на загальну суму 517819,23 грн (за основним платежем 414175,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 103543,85 грн); - №0046454205, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 23085,77 грн (за основним платежем 18468,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 4617,16 грн); - №0046564205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 296511,46 грн (за основним платежем 237209,17 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями. Також на підставі акта перевірки податковим органом прийнято: - рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 19 червня 2019 року №46464205, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн; - вимогу №Ф-200У про сплату позивачем недоїмки в сумі 97529,52 грн; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19 червня 2019 року №0046474205, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 16483,85 грн. 08 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу №296295-17 на загальну суму 432659,82 грн та рішення про опис майна у податкову заставу №296295-17. Крім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 вересня 2019 року №Ф-3115-10 (по єдиному внеску) на загальну суму 113652,37 грн (за основним платежем 96658,52 грн, штраф 16993,85 грн). Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставою касаційного оскарження Головне управління ДПС у м. Києві зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував підпункт «а» пункту 176.1 статті 176, пункти 44.1, 44.3 статті 44, підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункт 177.2 статті 177, пункт 183.2 статті 183, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 200.1 статті 200, пункти 292.1, 292.6 статті 292, пункт 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV, підпункт 12 пункту 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, пункт 4 частини другої статті 6, пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 826/14183/16, № 826/13138/15, № 826/678/16. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з тим обґрунтування цієї підстави зводиться до викладення обставин справи, цитування постанов Верховного Суду, норм податкового та пов`язаного з ним законодавства, які, на переконання скаржника, свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, однак посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку зі статтею 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження у касаційній скарзі відсутнє. Крім того, податковим органом не враховано, що предметом розгляду цієї справи є одинадцять актів індивідуальної дії, вісім з яких вказують на ознаки малозначності спору та потребують, між іншого, обґрунтування обставин, встановлених частиною п`ятою статті 328 КАС України. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 640/18266/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Р.Ф. Ханова