Ухвала КАС ВС № 2-а- 4324/11

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 12 липня 2021 року м. Київ справа № 2-а- 4324/11 провадження № К/9901/23254/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі № 2-а- 4324/11 за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в: У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 12.11.2010 і платити довічно при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2011 позов задоволено частково, внаслідок чого: - визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі щодо відмови у визначенні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_2 , встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 12.11.2010 по 30.05.2011; - зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі визначити та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_2 , передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та визначеного законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб починаючи з 12.11.2010 по 30.05.2011, з урахуванням фактично сплачених сум. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2011 залишено без змін. ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони за рішенням суду у справі № 2-а-4324/11 його правонаступником після відкриття виконавчого провадження, мотивуючи заяву тим, що постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2011 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі визначити та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_2 , передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та визначеного законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб починаючи з 12.11.2010 по 30.05.2011 , з урахуванням фактично сплачених сум. Стягувач ОСОБА_2 помер. На даний час постанова Звенигородського районного суду не виконана. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2021 заявник є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , однак позбавлена можливості отримати дані кошти після його смерті. Враховуючи зазначені обставини заявник звернулася до суду із даною заявою та просила замінити стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 . Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2021 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головне Управління Державної казначейської служби у Черкаській області про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2-а-4324/11- задоволено. Замінено стягувача ОСОБА_2 у порядку виконання постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2011 по справі № 2-а-4324/2011, на спадкоємця ОСОБА_1 . Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області подало апеляційну скаргу на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2021. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, та запропоновано Головному управлінню Державної казначейської служби України в Черкаській області протягом десяти днів, з дня вручення даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору в розмірі 2 270 грн. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, так як Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області не було усунуто недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 та скерувати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами. Повертаючи заявнику апеляційну скаргу на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2021 про заміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору, однак станом на 07.06.2021 скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав. До того ж, суд апеляційної інстанції доводи скаржника щодо звільнення Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області від сплати судового збору на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», визнав необґрунтованими, оскільки, по-перше, пунктом 3 частини 2 статті 3 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, разом з тим, у цій справі, заявником подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України, а по-друге, підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлюється у розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. В силу статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції під час розв`язання питання про взяття до провадження апеляційної скарги, надавши безпосередню оцінку матеріалам апеляційної скарги у цій справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої цієї самої статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області необґрунтованою і відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись приписами статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі № 2-а- 4324/11. 2 Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя Н.В. Коваленко Суддя В.М. Кравчук