Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19210/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19210/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року, суддя Смолій І.В., у справі за адміністративним позовом ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И Л А: ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в м. Києві, у якому просило: - визнати протиправними дії Головного управління ДПС в м. Києві щодо не сформування та не направлення висновку, згідно приписів п.3.2 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10.10.2013, до органу державної податкової служби вищого рівня, про можливість надання ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" розстрочення сплати податкового боргу, разом з поданими заявами та копіями документів; - зобов`язати Головне управління ДПС в м. Києві сформувати висновок про можливість надання ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" розстрочення сплати податкового боргу відповідно до поданих ним документів та направити такий висновок до органу державної податкової служби вищого рівня - Міністерства доходів і зборів України. Позовні вимоги обґрунтувано тим, що Головне управління ДПС в м. Києві, відмовивши в задоволенні заяви про розстрочення грошових зобов`язань, перевищило надані йому діючим законодавством повноваження, оскільки прийняття такого рішення на суму більше 3 млн гривень є компетенцією Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 21.04.2020 ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" звернулось до Головного управління ДПС в м. Києві із заявою про розстрочення сплати податкового зобов`язань на загальну суму 6333798,24 грн, в якій, з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та недостатність коштів, просило відповідно до приписів ст.100 Податкового кодексу України розстрочити сплату податкового зобов`язання з різних видів податків строком на 5 років. Листом від 14.05.2020 №73863/10/26-15-10-01-16 ГУ ДПС у м. Києві відмовило ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" в розстроченні податкового боргу. Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством. Згідно з пунктом 100.1 статті 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. За приписами пункту 100.2 статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 100.4 статті 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Згідно з п.100.8 ст.100 ПК України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку: - стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті; - стосовно місцевих податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори. У відповідності до абз.1 п.100.9 ст.100 ПК України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з абз.2 п.100.9 ст.100 ПК України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов`язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до абз.3 п. 100.9 ст.100 ПК України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум, якщо сума попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу не була погашена, приймається за вмотивованим та обґрунтованим рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Разом з тим, п.100.13 ст.100 ПК України передбачено, що Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. На виконання п.100.13 ст.100 ПК України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №574 затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013р. за №853/24385 (далі - Порядок №574). Відповідно до п.2.1 Порядку №574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: - Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми; - головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн гривень; - державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень. Пунктом 2.2 Порядку №574 встановлено, що рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: - щодо загальнодержавних податків та зборів - керівником органу доходів і зборів (його заступником); - щодо місцевих податків і зборів - керівником органу доходів і зборів (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. Згідно з п.2.3 Порядку №574 рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, приймається керівником (заступником керівника) Міністерства доходів і зборів України, про що повідомляється Міністерство фінансів України. За приписами аз.1 п.3.1 Порядку №574 для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. Відповідно до п.3.2 Порядку №574 за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: - приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); - відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком. У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов`язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня. У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міністерством доходів і зборів України рішення приймається протягом 10 календарних днів. Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу)), третій - для органу доходів і зборів, який приймає рішення. Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками. З аналізу наведених норм слідує, що рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у разі якщо таке розстрочення/відстрочення здійснюється на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов`язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше. Отже, для прийняття рішення з приводу розстрочення/відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу саме керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, необхідна одночасна наявність двох умов: 1) таке розстрочення/відстрочення здійснюється на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років; 2) сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, становить 1 мільйон гривень та більше. Як убачається із матеріалів справи, ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" супровідним листом до Головного управління ДПС в м. Києві подано наступні заяви: - заяву про надання розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 2 084 921,54 грн; - заяву про надання розстрочення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 220 593,72 грн; - заяву про надання розстрочення податкового боргу штрафних санкцій за порушення касової дисципліни у сумі 1 106 236,30 грн; - заяву про надання розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 2 731 263,70 грн; - заяву про надання розстрочення податкового боргу з податку на доходи громадян у сумі 140 718,41 грн; - заяву про надання розстрочення податкового боргу з єдиного соціального внеску у сумі 51064,57 грн. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи те, що вищевказана заява позивача стосувалася розстрочення грошового зобов`язання більше 1 млн грн і на строк більше одного бюджетного року - 5 років, її розгляд відповідно до вищенаведених положень не належить до компетенції ГУ ДПС у м. Києві. Разом з тим, абзац 2 пункту 3.2 Порядку визначає, що у разі, якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом державної податкової служби вищого рівня, орган державної податкової служби за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов`язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу державної податкової служби вищого рівня. Таким чином, у всіх випадках заява про надання розстрочення сплати податкового боргу подається саме органу державної податкової служби за місцем обліку платника податків, який, з огляду на розмір заявленої до розстрочення суми, або приймає відповідне рішення, якщо таке питання належить до його повноважень, або формує висновок про можливість надання такого розстрочення та направляє його разом із заявою та доданими до неї документами до податкового органу вищого рівня, який в межах своєї компетенції і вирішує питання про надання чи відмову у надання розстрочення сплати податкового зобов`язання. Отже, з аналізу вищезазначених норм слідує, що відповідач, в перевищення наданих йому повноважень, зробивши висновок про відсутність підстав для задоволення заяви позивача та фактично вирішив по суті питання про відмову останньому у наданні дозволу на розстрочення сплати податкового зобов`язання, замість того, щоб направити заяву зі своїм висновком до податкового органу вищого рівня, як це регламентовано абзацом 2 пункту 3.2 Порядку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не сформування та не направлення висновку до органу державної податкової служби вищого рівня та вважає для ефективного захисту порушеного права позивача зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві сформувати висновок про можливість надання розстрочення сплати податкового боргу та направити такий висновок до органу державної податкової служби вищого рівня. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ДП Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.