Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1646/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1646/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. при секретарі Цехмейстренко Ю.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2020 року № 0000315311 та № 0000325311. В обґрунтування позову зазначалось, що в жовтні-грудні 2019 року ОВПП ДПС провів перевірку ТОВ "СЦ "Металург" на предмет дотримання вимог податкового законодавства, в результаті якої дійшов висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Такий висновок відповідача ґрунтується на підставі оцінки господарських правовідносин ТОВ "СЦ "Металург" з низкою постачальників, як безтоварних. Позивач вважає, що відповідач порушив процедуру оформлення результатів перевірки, а наведений висновок зроблено на підставі суто суб`єктивних припущень ревізорів, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Вважаючи такі дії протиправними, товариство звернулось до суду з даним позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження у м. Миколаєві, позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що під час перевірки ТОВ "СЦ "Металург" було проаналізувано дані щодо його постачальників та встановлено, що останні не мають достатніх матеріально-технічних передумов для постачання позивачу товарів і послуг. Крім того, відповідач дослідив ланцюги постачання контрагентів ТОВ "СЦ "Металург" та не встановив переміщення товару (послуг) за цими ланцюгами. Апелянт також зазначив, що реалізований на адресу скаржника товар ТОВ «СК РЕГІОН» придбало у підприємств з ознаками фіктивності та які не були ні виробниками, ні імпортерами. Також, в акті перевірки зазначено, що між позивачем та субпідрядником було укладено договір з урахуванням додаткової угоди про надання послуг виконаним власними матеріаламисубпідрядниками, однак, умовами договору залучення інших субпідрядників передбачено не було. Водночас, в ході перевірки встановлені взаємовідносини з контрагентами-підрядниками, які надавали скаржнику будівельні, монтажні роботи та ремонтні послуги. На підтвердження виконаних робіт, контрагентами було виписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та податкові накладні, які позивачем було відображено у податковому періоді, що перевірявся. Отже, контролюючим органу було проведено розрахунок економічної можливості виконання вищезазначених робіт, однак за даними ЄРПН встановлено, що за період з 01.07.2016 по 30.06.2020 року дані підприємства-підрядники виконували роботи на замовлення інших суб`єктів господарювання, що не було можливим під час надання послуг позивачу. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та не підлягають скасуванню. Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаєтьсяя, що судом першої інстанції рішення прийнято правильно, з урахуванням норм матеріального права, із всебічним аналізом первинних та інших документів, що відносяться до предмета позову, з об`єктивним та повним вивченням документальних доказів, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, апелянт в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, тому враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, в жовтні-грудні 2019 р. ОВПП ДПС провів перевірку ТОВ "СЦ "Металург" на предмет дотримання вимог податкового законодавства, в результаті якої дійшов висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. З 29 жовтня до 9 грудня 2019 р. ОВПП ДПС провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СЦ "Металург", результати якої оформлені актом від 16 грудня 2019 р. № 13/28-10-53-11/32654880 (надалі - Акт перевірки), у висновку якого, серед іншого, вказано на такі порушення: - ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.36., ст. 44 п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1., ст. 135 п. 135.1. ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 16 511 245,0 грн.; - ст. 198 п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., ст. 201 п. 201.10. ПК України, що потягло заниження ПДВ на суму 17 841 173,0 грн. Такий висновок відповідача ґрунтується на підставі оцінки господарських правовідносин ТОВ "СЦ "Металург" з низкою постачальників, як безтоварних. Позивач вважає, що відповідач порушив процедуру оформлення результатів перевірки, а наведений висновок зроблено на підставі суто суб`єктивних припущень ревізорів, які не підтверджені належними та допустимими доказами Як зазначає відповідач, під час перевірки ТОВ "СЦ "Металург" ним аналізувались дані щодо його постачальників та було встановлено, що останні не мають достатніх матеріально-технічних передумов для постачання позивачу товарів і послуг. Крім цього, відповідач дослідив ланцюги постачання контрагентів ТОВ "СЦ "Металург" та не встановив переміщення товару (послуг) за цими ланцюгами. Позивач зазначив, що посадові особи ТОВ «СЦ «Металург», які були присутні під час перевірки, не відмовлялись ані від підпису, ані від отримання Акту перевірки, а 14 січня 2020 р. в одному поштовому конверті ним були отримані власне Акт перевірки, податкові повідомлення-рішення та акт про відмову від отримання Акту перевірки. Скориставшись своїм правом, 27 січня 2020 р. позивач подав до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення №№ 0000315311, 0000325311, 0000335311, 0000345311, 0000355311, яку остання отримала 29 січня 2020 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням (т. 3 а. с. 91-130). 19 лютого 2020 р. ДПС України прийняла рішення про продовження строку розгляду скарги до 29 березня 2020 р. включно, яке позивач отримав 22 лютого 2020 року (т. 3 а.с. 131). 30 березня 2020 року ДПС України своїм рішенням частково задовольнила скаргу, частково скасувавши штраф за податковим повідомленням-рішенням № 0000355311 ( яке не є предметом оскарження в цій справі), а в іншій частині податкові повідомлення-рішення, в тому числі ті, що є предметом спору, залишені без змін, а скарга - без задоволення. Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем та які були предметом перевірки. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року відповідає, а викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника є не обґрунтованими з огляду на наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Розглядом справи встановлено, що Офісом великих платників податків ДПС (далі контролюючий орган) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сервісний центр «Металург» (далі - ТОВ «СЦ «Металург») з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 та правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2012 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт від 16.12.2019 №13/28-10-53-11/32654880. Контролюючим органом було встановлено порушення скаржником вимог: - 1.пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 511 245 гривень; - 2.п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17 841 173 гривень. На підставі акту перевірки, контролюючим органом були прийняті ППР від 09.01.2020р. №0000325311 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 16 511 245 грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій на 4 127 811 грн., №0000315311 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 17 841 173 грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій на 4 460 293,25 грн. У ході проведення перевірки за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «СЦ «Металург» мало відносини з підприємствами-постачальниками ТМЦ (робіт, послуг), по яких не підтверджено реального здійснення господарських відносин та господарської діяльності, а саме: з TOB «СК РЕГІОН», ТОВ «ІНДУСТРІЯ ЗАПЧАСТИНА», ТОВ «Південьгідробуд». Предметом оскарження у цій справі є висновки відповідача, зазначені в акті перевірки щодо 2 порушеннь, а саме: - ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.36., ст. 44 п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1., ст. 135 п. 135.1. ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 16 511 245,0 грн.; - ст. 198 п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., ст. 201 п. 201.10. ПК України, що потягло заниження ПДВ на суму 17 841 173,0 грн. (т. 2 а. с. 4-146). Інші порушення, викладені в Акті перевірки, позивачем в даній справі не оскаржуються. Податковим кодексом України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), а саме п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 передбачено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. При цьому відповідно до ст.. 44 пункт 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. (Пункти 138.1, 138.2 статті 138 ПК України). Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. Згідно статті 139 п.п.139.1.9 п. 139.1 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.(п.п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Крім цього спірні правовідносини регулюються також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), статтею 1 якого визначено , що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 2 статті 3 Закону України № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частини перша та друга статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно п. 2.4., якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно пункту 2.15 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Надаючи правову оцінку правовідносинам, які є предметом спору по справі суд першої інстанції досліжував доводи позивача про те, що відповідачем були порушенні процедури оформлення результатів перевірки та дійшов вірного висновку з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи акт перевірки не містить підписів директора та бухгалтера ТОВ "СЦ "Металург". Апелянтом як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не доведено будь-якими доказами, що посадові особи ТОВ «Сервісний центр «Металург» відмовлялись від підпису акту та і від отримання Акту перевірки. 14 січня 2020 р. в одному поштовому конверті позивачем були отримані Акт перевірки, податкові повідомлення-рішення та акт про відмову від отримання Акту перевірки. Апеляційна скарга не містить будь-яких доводів на спростування цих аргументів. В судовому засіданні та в апеляційній скарзі представник ОВПП ДПС також не надав ніяких пояснень щодо цих обставин. Відповідно до ст. 86 п. 86.1. ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). Як встановлено ст. 86 п. 86.3. ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт. Таким чином, відповідач повинен оформити відповідним актом як відмову від підпису акту перевірки, так і відмову від його отримання. Відповідно до ст. 74 ч. 2 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З урахуванням вищенаведених приписів ПК України та КАС України, належним доказом відмови позивача від підписання та від отримання Акту перевірки, є відповідні акти. За приписами ст. 79 ч. 3 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Однак відповідач під час розгляду справи у суді не подав акту про відмову позивача від підписання Акту перевірки та акту про відмову в його отриманні. З урахуванням наведеного, колегія суду апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними доказами факт відмови позивача від підписання та від отримання Акту перевірки. Також, колегія суддів дослідивши Акт перевірки від 16.12.2019 р. №13/28-10-53-11/32654880 на стор. 15, 17, якого щодо взаємовідносин позивача з постачальниками зазначено, що бухгалтерським проведенням по операціям з ТОВ «СК Регіон» та ТОВ «Індустрія запчастина» підтверджено збільшення зобов`язання (К-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») та зменшення активів, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства. Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження господарських операцій позивачем в повній мірі для перевірки були надані документи щодо придбання та використання товарно-матеріальних цінностей (листів, труб, кругів, повітряного фільтру, колеса зубчастого, фланців та т.і.) у ТОВ «СК Регіон» та ТОВ «Індустрія запчастина», які в повному обсязі перелічені в Акті перевірки, зокрема, на сторінках 15, 16,17, 59, 60, 61, 65,66, 67, 68, 69, 70 Акту перевірки, що свідчить про те, що позивачем було підтверджено і під час перевірки і під час розгляду справи у суді господарські відносини з контрагентами ТОВ «СК Регіон» та ТОВ «Індустрія запчастина» відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, які були надані відповідачу під час дослідження фактів придбання товарно-матеріальних цінностей та які перелічені в Акті перевірки, зокрема, й ТТН та сертифікати якості. Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Індустрія запчастина" та ТОВ «СК Регіон»» не є виробником проданого ТОВ "СЦ "Металург" товару, однак доводи апелянта щодо дослідження відповідачем ланцюгів постачальників колегія суддів не приймає, так як визначення позивачем власних податкових зобов`язань відбувалось за результатами взаємовідносин з ТОВ "Індустрія запчастина" та ТОВ «СК Регіон», а тому господарська діяльність останнього з власними постачальниками не має впливу на оцінку правовідносин позивача з ТОВ "Індустрія запчастина"та ТОВ « СК Регіон ». Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що відповідачем а ні в Акті перевірки, а ні під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано інформацію щодо цих пдатників податків з інших податкових інспекцій, де на обліку перебувають постачальники ТОВ «Індустрія запчастина» та ТОВ «СК Регіон», про що зазначається на сторінці 14 Акту перевірки. Разом з тим колегією суддів встановлено, що позивач в повній мірі надав відповідачу для перевірки первинні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ « Південьгідробуд» відновного ремонту із заміною рами маневрового тепловозу у сумі 4379000 грн. (за вирахуванням ПДВ), про що зазначено в Акті перевірки на сторінках 22, 23, 78, 79, 80,

81. Також, колегією суддів встановлено, що відповідачем перелічені всі обов`язкові реквізити наданих позивачем до перевірки первинних документів з вищезазначеним контрагентом, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону 996, а саме назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, Разом з тим, відповідачем ні в Акті перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано інформацію про отримані матеріали від інших податкових інспекцій щодо постачальника ТОВ «Південьгідробуд», зокрема, в Акті перевірки не наведено реквізитів листів або інших носіїв інформації, які б містили будь-які матеріали стосовно ТОВ «Південьгідробуд»; не наведено ґрунтовного та змістовного викладення матеріалів на підтвердження реальності здійснення господарських відносин та господарської діяльності ТОВ «Південьгідробуд». Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем щодо правовідносин позивача з контрагентами, таких як ТОВ "Миколаївське заводобудівельне управління № 8", ТОВ "Миколаївське будівельне управління № 8", ТОВ "СВ Кліматехніка", ТОВ "Сервісний центр "Турбореммонтаж", ТОВ "Спецмонтажгруп", ТОВ "Укрспецобоудование", ТОВ "Фріг- Технік", ТОВ "Ремсервіс-Н" вказано на неможливість постачання ними будівельних та ремонтних робіт позивачу, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості працівників. Апелянт зазначає, що здійснений ревізорами ДПС економічний розрахунок можливості перелічених підприємств виконати обумовлені договорами роботи, свідчить про їх неспроможність виконати значний обсяг будівельних робіт. Однак, з матеріалів справи встановлено, що позивач ТОВ «СЦ «МЕТАЛУРГ» як замовник будівельних та ремонтних робіт підтвердив, що при підписанні актів виконаних робіт із підрядниками ТОВ «МЗБУ №8»; ТОВ «МБУ №8»; ТОВ «СВ Кліматехніка»; ТОВ «СЦ «Турбореммонтаж»; ТОВ «Спецмонтажгруп»; ТОВ «Укрспецоборудование»; ТОВ «Фріго-Технік»; ТОВ «Ремсервіс-Н» повністю був обізнаний щодо своїх прав у разі порушення підрядником договору підряду, обумовлених ст. 852 ЦК України. Зокрема частиною 1 ст. 852 ЦК України встановлено, що за умови, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. В той же час, частиною 2 ст. 852 ЦК Україним встановлено право замовника вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків. Як встановлено колегією суддів для приймання робіт від підрядних організацій ТОВ «МЗБУ №8»; ТОВ «МБУ №8»; ТОВ «СВ Кліматехніка»; ТОВ «СЦ «Турбореммонтаж»; ТОВ «Спецмонтажгруп»; ТОВ «Укрспецоборудование»; ТОВ «Фріго-Технік»; ТОВ «Ремсервіс-Н» залучались спеціалісти професійного інженерного фаху, які спроможні оцінити характер та обсяги виконаних підрядником робіт на кожному об`єкті та визначити ступінь їх завершеності. У відповідності до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передача робіт від підрядників ТОВ «МЗБУ №8»; ТОВ «МБУ №8»; ТОВ «СВ Кліматехніка»; ТОВ «СЦ «Турбореммонтаж»; ТОВ «Спецмонтажгруп»; ТОВ «Укрспецоборудование»; ТОВ «Фріго-Технік»; ТОВ «Ремсервіс-Н» і прийняття їх замовником ТОВ «СЦ «МЕТАЛУРГ» оформлені актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами, які в повній мірі надані були позивачем до перевірки. Таким чином, колегія суддів вважає, що факт підписання актів виконаних робіт з боку замовника ТОВ «СЦ «МЕТАЛУРГ» та підрядників ТОВ «МЗБУ №8»; ТОВ «МБУ №8»; ТОВ «СВ Кліматехніка»; ТОВ «СЦ «Турбореммонтаж»; ТОВ «Спецмонтажгруп»; ТОВ «Укрспецоборудование»; ТОВ «Фріго-Технік»; ТОВ «Ремсервіс-Н» вказує на те, що роботи були виконані без відступу від умов договору підряду та без недоліків в роботі підрядників, викликаних, зокрема, недостатністю кількості працівників для виконання певного обсягу робіт. Колегія суддів звертає увагу, що в Акті перевірки відповідачем не наведено жодної інформації про проведення документальних перевірок підрядників ТОВ «МЗБУ №8»; ТОВ «МБУ №8»; ТОВ «СВ Кліматехніка»; ТОВ «СЦ «Турбореммонтаж»; ТОВ «Спецмонтажгруп»; ТОВ «Укрспецоборудование»; ТОВ «Фріго-Технік»; ТОВ «Ремсервіс-Н», які б достовірно свідчили про неспроможність підрядниками виконати роботи, та той факт, що ці контрагенти виконували роботи на інших об`єктах та для інших замовників саме в період (місяць, день), коли надавали послуги, виконували роботи для позивача. Також, судова колегія не приймає доводи апелянта про те, що позивачем до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні (ТТН), які б засвідчували факт переміщення товару, оскільки ТТН є документом, який складається учасниками транспортного процесу і має значення у правовідносинах, пов`язаних з перевезенням вантажу та не є первинним документом для визначення податкових зобов`язань, так як платник податків не має права вести податковий облік виключно на підставі ТТН - він повинен складати податкові накладні, які і є підставою як податкового, так і бухгалтерського обліку. Сам по собі факт відсутності у платника податків окремих документів, в тому числі і ТТН, не може беззаперечно свідчити про безтоварність його господарських операцій. Крім того, доводи апелянта про відсутність у позивача сертифікатів відповідності (якості), не може бути розцінено як свідчення штучності його господарської операції з ТОВ "Індустрія запчастина". Також, відповідачем зазначено про відсутність сертифікатів відповідності (якості) товару, однак сертифікат відповідності є суто технічним документом, який засвідчує відповідність товару (послуги) певним вимогам, а тому відсутність у позивача сертифікатів відповідності (якості), не може бути розцінено як свідчення штучності його господарської операції з ТОВ "Індустрія запчастина". Щодо анульованого свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Індустрія запчастина", колегія суддів зазначає, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Індустрія запчастина" в лютому 2019 р. не має значення для оцінки господарських операцій цього постачальника з позивачем, так як вони мали місце в листопаді-грудні 2016 р. та 2017 р. Колегія суддів зазначає, що визначення грошових зобов`язань може ґрунтуватися виключно на незаперечних доказах, які не залишають сумніву в штучності формування результатів господарської діяльності, свідомому укладені правочинів з метою заниження бази оподаткування. Аналіз даних інформаційних баз, дослідження ланцюгів постачальників, посилання на відсутність документів, ведення (складання) яких не є обов`язковим, або не має відношення до податкового обліку, не може покладатись в основу висновків контролюючого органу. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року по справі № №826/2999/16. Доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів та інше не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Колегія суддів зазначає, що в межах перевірки податковий орган повинен досліджувати можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Право на віднесення сум до складу валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі № 820/4648/13-а Слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Посилання апелянта на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Також, колегія суддів зазначає, що відсутність реальності господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами та не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено, а недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по пдв. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 по справі №340/422/19. Разом з тим апелянтом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Таким чином, з огляду на викладені вище обставини справи, дослідивши матеріали справи, доводи апелянта та позивача викладенні у відзиві, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не вбачає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено та підписано 12.07.2021 року Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець