Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8715/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8715/20 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О. суддів: Стас Л. В., Шеметенко Л. П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС в Одеській області) в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2020 року №0021292-5406-1517, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 9 423,89 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що згідно норм Податкового кодексу України (далі ПК України) оподаткуванню підлягають лише об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку. Втім, побудований ним у 2008 році будинок не введений в експлуатацію та відповідне право власності не зареєстровано. Також, в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач зазначає про наявність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №420/6559/19, яке набрало законної сили 29 вересня 2020 року, яким визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №157060-13 від 02 жовтня 2017 року та №0046376-5407-1517 від 02 травня 2019 року про визначення суми податкового зобов`язання на те саме нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, лише за інший період. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 18 березня 2020 року №0021292-5406-1517. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача право власності на нерухоме майно не зареєстровано, таким чином він не є платником податку на нерухоме майно в розумінні ст.266 ПК України. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2020 року №0021292-5406-1517 прийнято без дотримання критеріїв, закріплених у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури: з порушенням визначеного законами України способу, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ГУ ДПС в Одеській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів скаржник зазначає, що позивач, керуючись п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України, мав право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних його житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток. Скаржник зазначає, що у випадку виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів щодо права власності, контролюючий орган за податковою адресою платника податку провів би перерахунок суми податку і надіслав би йому нове податкове повідомлення-рішення. Резюмуючи викладене, скаржник вважає, що правомірно та вірно обрахував позивачу розмір податку, та відповідно до вимог чинного законодавства прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення. 25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, де зазначив, що доводи апеляції є такими, що не засновані на приписах податкового законодавства, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Аргументи відзиву є ідентичними доводам викладеним позивачем в позові. Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. 09 червня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1068 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Туйськ І.І., зареєстрований в реєстрі під №1324. На вказаній земельній ділянці позивача із 2008 року знаходиться будівля, будівництво якої не завершено, остання не введена в експлуатацію, відповідне право власності не зареєстровано. Позивач отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 18 березня 2020 року №0021292-5406-1517 про нарахування, за податковий період 2019 р., податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200), в розмірі 9 423,89 грн. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 63.3. статті 63 ПК України встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України). Згідно з пп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2. пункту 266.3 ПК України). Отже, норми ПК України пов`язують обов`язок сплати особою податку на нерухоме майно з фактом виникненням права власності на таке. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.3 зазначеного законодавчого акту, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності. Частиною 1 статті 5 зазначеного законодавчого акту визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Таким чином, моментом виникнення в особи права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення, є проведення державної реєстрації такого права. Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта зазначене вище домоволодіння не введено в експлуатацію та на нього не зареєстровано право власності. Відповідно ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Колегією суддів встановлено відсутність у позивача зареєстрованого права власності на вказане нерухоме майно, таким чином ОСОБА_1 не є платником податку на нерухоме майно в розумінні ст.266 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішенням від 18 березня 2020 року №0021292-5406-1517 є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . У доводах апеляційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та о права та вказує на неврахування судами доводів його щодо правомірного нарахування позивачеві спірного податку. Апеляційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені у відзиві на позов не містить, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено. У відповідності до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 12.07.2021 року.