Постанова 4875 № 922/3352/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2021 р. Справа № 922/3352/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О. секретар судового засідання Полупан Ю.В. за участю представників: позивача Мар`єнко В.Ю., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП001680 від 26.06.2018, ордер серія АР №1046463 від 05.07.2021 відповідача не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріального технічного забезпечення» (вх. №1404ХД/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3352/20 (суддя Суслова В.В., повний текст рішення підписано 26.01.2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська філія забезпечення», м. Харків до Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріального технічного забезпечення», м. Харків про стягнення коштів- ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська філія забезпечення" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально- технічного забезпечення", в якому просить стягнути з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 472.900,00 грн, а також штрафи, пені у розмірі 173.462, 51 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3352/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП МОУ "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" (61064, м. Харків, вул. Цементна, буд. 3, код ЄДРПОУ 08162096) на користь ТОВ "Харківська філія забезпечення" (61064, м.Харків, вул. Цементна, буд.3, код ЄДРПОУ 41464251) безпідставно набуті кошти у розмірі 427.900,00 грн, 3% річних у розмірі 8.201,25 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 6.541,52 грн, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3.721,60 грн. В частині стягнення пені у розмірі 111.249,03 грн, штрафу у розмірі 47.290,00 грн, 3% річних у розмірі 6.722,23 грн - відмовлено. В частині стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 45.000,00 грн - закрито провадження у справі. Відповідач, ДП МОУ «Харківська контора матеріального технічного забезпечення», з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. ст. 1212, 1213, 530, 625 ЦК України, а також порушив норми процесуального права, а саме ст.ст. 236, 237 ГПК України. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - суд дійшов помилкового висновку про наявність зв`язку між попереднім договором оренди №1 від 01.08.2019 та договором фінансової допомоги, а також про наявність у відповідача зобов`язання повернути фінансову допомогу; - зі змісту листа №571 від 07.08.2019 відповідача та гарантійного листа до нього не вбачається, що фінансова допомога надавалась на зворотній основі; - в платіжних дорученнях про перерахування фінансової допомоги вказано призначення платежу: «відшкодування земельного податку згідно листа №571 від 07.08.2019 та договору ф.д.», тобто мали цільове призначення для оплати земельного податку та мали безповоротний характер; - директор підприємства відповідача надаючи до суду заяву про визнання позовних вимог діяв не в інтересах підприємства, а навпаки з метою безпідставного підтвердження боргу та покладення на підприємство фінансового зобов`язання. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 апеляційну скаргу ДП Міністерства оборони України «Харківська контора матеріального технічного забезпечення» залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі, а також в зв`язку з ненаданням обґрунтованого клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, після усунення апелянтом недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріального технічного забезпечення» та призначено її до розгляду на 06.07.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмових пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України). 22.06.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача ТОВ «Харківська філія забезпечення» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №7186), в якому просить апеляційну скаргу ДП МОУ «Харківська контора матеріального технічного забезпечення» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції на користь ТОВ «ХФЗ» у розмірі 3.500,00 грн. В свою чергу, позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та наполягає на тому, що грошові кошти, надані ним підприємству відповідача, не були благодійною акцією на підтримку ДП МОУ «ХКМТЗ» і надавались виключно з метою подальшого укладення договору оренди майна. Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило. Представник позивача ТОВ «ХФЗ» в ході судового засідання навела свої міркування та аргументи по суті апеляційної скарги, заперечувала проти її задоволення, та погоджувалась із рішення суду першої інстанції. Представник відповідача не скористався процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. У відповідності до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2019 між ДП МОУ «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» (балансоутримувач за договором, відповідач по справі) та ТОВ «Харківська філія забезпечення» (користувач за договором, відповідач по справі) був укладений попередній договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №1, за умовами якого балансоутримувач передає, а користувач приймає у тимчасове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, зі строком дії з моменту його підписання до укладення основного договору оренди, відповідно до чинного законодавства, але не довше ніж шість місяців: 01.09.2019 - по 01.03.2020 (п.3.1). 07.08.2019 ДП МОУ «ХКМТЗ» звернулось до ТОВ "ХФЗ" з листом за вих.№571 про надання фінансової допомоги у розмірі 500.000,00 грн з можливістю подальшого взаємного розрахунку за договірними зобов`язаннями між підприємствами. Необхідність зазначеної грошової суми обумовлювалась здійсненням погашення заборгованості за податковими зобов`язаннями в частині погашення податку на земельну ділянку. 07.08.2019 в забезпечення зазначеного листа відповідачем було надано гарантійний лист за вих. №571/1, в якому ДП МОУ "ХКМТ" гарантував взаємний розрахунок за договірними зобов`язаннями між ДП МОУ «ХКМТЗ» та ТОВ «ХФЗ». Відповідно до гарантійного листа позивач ТОВ «ХФЗ» перерахував на розрахунковий рахунок ДП МОУ «ХКМТЗ» грошові кошти у загальному розмірі 472.900,00 грн з призначенням платежу «відшкодування земельного податку згідно листа №571 від 07.08.2019 та договору» відповідними платіжними дорученнями: №2 від 20.08.2019 на суму 100.000,00 грн, №3 від 10.09.2019 на суму 98.000,00 грн, №21 від 25.10.2019 на суму 60.000,00 грн, №30 від 29.11.2019 на суму 70.000,00 грн, №37 від 09.12.2019 на суму 40.000,00 грн, №45 від 27.12.2019 на суму 36.000,00 грн, №60 від 28.01.2019 на суму 30.000,00 грн, №61 від 30.01.2020 на суму 20.000,00 грн, №72 від 10.02.2020 на суму 12.000,00 грн, №79 від 26.02.2020 на суму 6.900,00 грн. 03.02.2020 відповідач листом повідомив позивача про неможливість передачі позивачу в оренду майна, відповідно до якого укладено попередній договір оренди та неможливість укладення договору оренди з ТОВ "ХФЗ", оскільки 03.10.2019 підписано новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який було введено в дію з 01.02.2020 про введення нової процедури передачі державного майна в оренду, виключно із застосуванням електронної торгової системи (ЕТС) і безпосередньою передачею майна шляхом проведення аукціону із застосуванням електронної системи «ProZorro». Враховуючи те, що між сторонами так і не було підписано договір на оренду нерухомого майна, що належать до державної власності та яке знаходяться на балансі ДП МОУ «ХКМТЗ», позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 472.900,00 грн, які були перераховані відповідачу згідно листа від 07.08.2019 за №571 та не були використані за договірними зобов`язаннями з оренди приміщень, підлягають поверненню на користь ТОВ «ХФЗ», як такі, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави. 05.03.2020 з метою досудового врегулювання спору директору ДП МОУ «ХКМТЗ» Рощі О.В. було вручено претензію за №07/2020 про повернення грошових коштів у сумі 472.900,00 грн, яка залишилась без відповіді. 06.04.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією за вих. 10/2020 про повернення грошових коштів, яка була отримана відповідачем 07.04.2020, проте також залишена без задоволення. Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів із позовом, в якому ТОВ «ХФЗ» просить стягнути з відповідача (з урахуванням уточнень) безпідставно набуті кошти в розмірі 472.900,00 грн, штраф у розмірі 47.290,00 грн, пеню у розмірі 111.249,03 грн, 3% річних у розмірі 14.923,48 грн. Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 427.900,00 грн належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи з огляду на те, що між сторонами по справі в подальшому, договір оренди, на укладення якого розраховував позивач, укладено не було, отже відповідачем були отримані грошові кошти без достатньої правової підстави. При цьому суд закрив провадження на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК в частині позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 45.000,00 грн з огляду на їх повернення відповідачем позивачу та визнання позову в цій частині. Також, суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача сум пені 111.249,03 грн, штрафу у розмірі 47.290,00 грн, з огляду на відсутність між сторонами жодних договорів, які б встановлювали відповідальність у вигляді пені та штрафу. Щодо стягнення з відповідача 3% річних, то цю вимогу судом задоволено лише в частині 8201,25 грн з урахуванням здійсненого судом арифметичного перерахунку за період з 13.03.2020 по 09.10.2020. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11, ч.1-2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частинами 1-2 статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає можливість дійти висновку про те, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. У випадку, який є предметом розгляду даної справи, відбулось перерахування на розрахунковий рахунок ДП МОУ «ХКМТЗ» грошових коштів у розмірі 472.900,00 грн з метою подальшого укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належать до державної власності та яке знаходяться на балансі ДП МОУ «ХКМТЗ», а також згідно листа №571 від 07.08.2019 про надання фінансової допомоги з можливістю подальшого взаємного розрахунку за договірними зобов`язаннями між підприємствами. Тобто, в світлі означених обставин, підставою для набуття грошової суми відповідачем від позивача були: намір подальшого укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна та відповідні листи, в тому числі і гарантійний. Натомість, в подальшому, договір оренди, на укладення якого розраховував позивач, між сторонами укладено не було, а отже грошові кошти у розмірі 472.900,00 грн були отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Таким чином, оскільки сума, яку просить стягнути позивач, утворилася внаслідок перерахування коштів в рахунок господарських відносин щодо договору оренди, який так і не уклався між сторонами, то зобов`язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що фінансова допомога, яка надавалась позивачем відповідачу мала безповоротний характер спростовується матеріалами справи, зокрема: - в листі №571 від 07.08.2019 відповідач сам визначив мету необхідності надання фіндопомоги, а саме «з метою часткової оплати виниклого боргу з можливістю подальшого взаємного розрахунку за договірними зобов`язаннями між нашими підприємствами»; - в змісті гарантійного листа від 07.08.2019 відповідач гарантує взаємні розрахунки за договірними зобов`язаннями між підприємствами позивача і відповідача; - часткове погашення відповідачем заборгованості на суму 45.000,00 грн. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє твердження відповідача про те, що директор діяв не в інтересах підприємства з огляду на їх необґрунтованість. Так, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відносно директора Рощі О.В. вищим керівництвом ДП МОУ «ХКМТЗ» проводилось службове розслідування, відкрито кримінальне повадження тощо. На момент укладення попереднього договору оренди майна №1 від 01.08.2019, складання та направлення гарантійного листа, а також направлення претензій дії директора Рощі О.В. припинені не були. Щодо інших нарахувань позивача підприємству відповідача на суму безпідставно набутих грошей, то колегія суддів погоджується із їх частковим задоволенням, які визначенні в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції з огляду на таке: - в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8.201,25 грн, яке відбулось з урахуванням приписів ст.530, ст. 625 ЦК України та з урахуванням відповідного періоду з 13.03.2020 по 09.10.2020; - в частині закриття провадження у справі, яке обґрунтовано здійснено на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмір 45.000,00 грн; - в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 111.249,03 грн і штрафу у розмірі 47.290,00 грн, яке здійснено з урахуванням відсутності між сторонами жодних договорів, які б встановлювали відповідальність у вигляді пені та штрафу; - в частині задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3721,60 грн, яке здійснено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 123, ч. 4, ч. 8 ст. 129, ч. 6 ст. 126 ГПК України та на підтвердження яких надано відповідні докази. Щодо заявлених позивачем на підставі статей 123, 125, 126 Господарського процесуального кодексу України до відшкодування фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3.500,00 грн., у зв`язку з апеляційним розглядом справи № 922/3352/20, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3.500,00 грн позивач надав: копію договору №7 про надання правової допомоги від 20.05.2021, додаткова угода №2 до договору №7 від 20.05.2021, додаток №1 до додаткової угоди №7 від 20.05.2021 узгоджена вартість адвокатських послуг, розрахунок витрат на правову допомогу на суму 6500,00 грн, акт №3 виконаних робіт від 17.06.2021 згідно договору №7 від 20.05.2021 на суму 6.500,00 грн, копії квитанції про сплату. Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач не заперечив щодо розміру вказаних витрат у встановленому порядку. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд визнав заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу обґрунтованими та такими, що відповідають критеріям розумності та співрозмірності. Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України закріпляє обов`язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються. Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України Харківська контора матеріального технічного забезпечення залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3352/20 залишити без змін. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Харківська контора матеріального технічного забезпечення (61064, Харківська область, м.Харків, вул.Цементна, 3, код ЄДРПОУ 08162096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська філія забезпечення (61064, Харківська область, м.Харків, вул. Цементна, 3, код ЄДРПОУ 41464251) витрати на правничу допомогу в сумі 3.500,00 грн Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 12.07.2021 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя С.В. Барбашова Суддя Д.О. Попков