Постанова 4873 № 910/14217/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" червня 2021 р. Справа№ 910/14217/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Мартюк А.І. Зубець Л.П. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі № 910/14217/20 (суддя Паламар П.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" до 1) Фонду державного майна України 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання дій незаконними та часткове скасування наказів за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання незаконними дій відповідача-1 з включення об`єкта державної власності у формі єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Нефон" до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т.ч. тих, що передані в оренду, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 447 від 27 вересня 2018, а також про скасування наказу Фонду державного майна України № 447 від 27 березня 2018 р. "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році" в частині включення до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т.ч. тих, що передані в оренду (Додаток № 2 до наказу Фонду державного майна України № 447 від 27 березня 2018 р.) єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Нефон", та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях № 471 від 25 квітня 2018 р. "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності - єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Нефон". Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 в справі № 910/14217/20 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Мрія-2" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 в справі № 910/14217/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції в описовій частині невірно викладено позицію позивача щодо підстав для визнання оспорюваних наказів відповідачів незаконними та їх скасування, зокрема, не вказано норму права на підставі якої відбувається класифікація об`єкта приватизації, а саме ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки його доводам відносно: перебування у власності товариства дебіторської заборгованості ДПП «Нефон», згідно кредитного договору від 19.07.2004; позивач є власником оборотних матеріальних засобів цілісного майнового комплексу державного підприємства згідно договору купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів від 19.07.2004; взаємопов`язаності єдиного майнового комплексу із діючим і неприпиненим підприємством; запитування відповідачем-2 інформації (фінансового і іншого характеру) щодо діяльності позивача для визначення стартової ціни єдиного майнового комплексу колишнього підприємства ДПП «Нефон»; створення та затвердження складу інвентаризаційної комісії. Крім того, позивач вказує на те, що існує ризик порушення з боку відповідачів його прав власності на майно придбане ТОВ "Мрія-2" згідно кредитного договору від 19.07.2004 та договору купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів від 19.07.2004 при визначенні стартової ціни об`єкта приватизації у вигляді єдиного майнового комплексу колишнього ДПП «Нефон» і включення цього майна позивача до складу приватизаційного, оскільки у відповідності до приписів ч. 2 ст. 191 ЦК України до складу єдиного майнового комплексу зараховуються усі види майна, призначені для діяльності підприємства. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021, апеляційна скарга у справі № 910/14217/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мрія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020; справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання. Від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач-1 у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. За доводами відповідача-1 до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена законами України. Єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Нефон» не є об`єктом, приватизація якого заборонена законом. Також Фонд наголошує на тому, що інформація і документи, що запитувалися у позивача листом від 27.07.2020 № 11-08-03071 стосувалися виключно орендованого майна - ДПП «Нефон», а не інформації щодо господарської діяльності ТОВ «Мрія-2». Відповідач-1 зазначає, що у відповідності п. 6.2 договору купівлі-продажу без договору оренди ЦМК ДПП «Нефон» та кредитного договору цей договір не має юридичної сили. Від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, стороною подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання вказаної заяви по суті спору, яке обґрунтовано наявністю обставин карантинного обмеження в діяльності регіонального відділення та встановлення дистанційної роботи для працівників. Колегія суддів, розглянувши викладені в клопотання доводи, відмовляє у його задоволенні, оскільки переведення регіонального відділення на дистанційний режим роботи не передбачає повного зупинення діяльності відповідача-2, а лише змінює місце виконання посадовими і службовими особами своїх трудових обов`язків. Отже, доводи клопотання не дають підстав для висновку, що причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином та, відповідно, наявністю поважності причин пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд справи відкладався, склад судової колегії, що здійснював розгляд даної апеляційної скарги змінювався. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Андрієнка В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 справу прийнято до провадження визначеним складом суду. Враховуючи перебування головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.03.2021, не відбулося. З метою необхідності витребування на огляд оригіналів документів, що стосуються предмета спору, в судових засіданнях оголошувались перерви. Сторонами подано спільну заяву про продовження строків розгляду справи, яка задоволена судом апеляційної інстанції. 04.06.2021 на виконання вимог ухвали суду відповідачем-2 подано належним чином засвідчені копії витребуваних документів. В судове засідання 24.06.2021 представник відповідача-2 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання представника відповідача-2 не повідомлялось. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків вирішення спору судом, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Представник відповідача-1 в судовому засіданні 24.06.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача-1, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджується, що наказом Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» від 24.07.2000 № 34 (далі - Наказ № 34) реорганізовано Державне виробниче житлово-побутове підприємство м. Одеси шляхом виділення з його складу майнового комплексу відокремленого структурного підрозділу по обслуговуванню нежитлового фонду у складі: - Дитячий оздоровчий табір по вул. Костанді, 33; - Будівля за адресою: вул. Терешекової, 21; - Будівля за адресою: вул. Базарна; - Будівля за адресою: вул. Маліновського, 65; - Будівля за адресою: вул. Академіка Заболотного, 26-а. Пунктом 2 Наказу № 34 передбачено створити на базі зазначеного майна Державне побутове підприємство «Нефон». Згідно наказу Державного виробничо-побутового підприємства м. Одеси від 20.08.2000 № 56а-п «О передаче материальных ценностей» та Акту від 20.08.2000 на баланс державного побутового підприємства «Нефон» було передано нерухоме та рухоме майно згідно переліку зазначеного у п. 2 цього наказу. Рішенням загальних зборів трудового колективу Одеського державного побутового підприємства «Нефон», оформленого протоколом № 1 від 18.03.2004, у зв`язку з необхідністю оренди державного майнового комплексу свого підприємства, трудовим колективом у відповідності до приписів ст. 8 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» вирішено створити суб`єкт господарської діяльності у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. 08.04.2004 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-2». Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 28.05.2004 № 417 «Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди та проведення інвентаризації і оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, передбачено здійснення передачі в оренду цілісного майнового комплексу ДПП «Нефон», розташованого за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, ТОВ «Мрія - 2» (Код ЄДРПОРУ 3289536), створеного членами трудового колективу ДПП «Нефон» відповідно до вимог чинного законодавства. 19.07.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» (орендар за договором, позивач у справі) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства «Нефон» (далі - договір оренди), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - цілісний майновий комплекс Державного побутового підприємства «Нефон», склад і вартість якого визначено згідно Акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДПП «Нефон», складеного станом на 31.05.2004 та затвердженого наказом РВ ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 №

526. Вартість майна, що передається в оренду складає 625,60 тис.грн. Пунктом 1.10 договору оренди визначено, що майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим. Пунктом 2.2. договору оренди передбачено, що передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Між сторонами укладено договори про внесення змін, зокрема, від 02.06.2008 за яким термін договору продовжено до 19.07.2018. 27 березня 2018 Фондом державного майна України видано наказ № 447 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", згідно якого до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т.ч. тих, що передані в оренду, що підлягають приватизації в 2018 році, включено єдиний майновий комплекс колишнього Державного підприємства "Нефон" (Додаток № 2 до наказу). 25 квітня 2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого на час розгляду спору судом є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) видано наказ № 471 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності - єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Нефон", згідно якого прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності - єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Нефон" шляхом продажу на аукціоні з умовами. Вказуючи на порушення своїх прав та законних інтересів, ТОВ «Мрія-2» при зверненні з позовом у даній справі зазначає, що у відповідності до ст. 14 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 03.08.2004), ст. ст. 115, 191 ЦК України, ст. ст. 62, 66 ГК України він як правонаступник ДПП "Нефон" є власником частини майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу, а тому дії відповідачів з класифікації державного майна, як об`єкта приватизації у формі «Єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Нефон"» є незаконними та такими, що створюють умови для посягання на право власності позивача і незаконне втручання органів державної влади в господарську діяльність товариства. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна». Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у т.ч. корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд у сфері приватизації державного майна, зокрема здійснює повноваження власника державного майна, у т.ч. корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; приймає рішення про приватизацію; затверджує переліки об`єктів малої приватизації; публікує в офіційних друкованих виданнях Фонду державного майна України інформацію про приватизацію. Відповідно ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 7, ч. 10 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють основні повноваження, зокрема, затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації, класифікують об`єкти приватизації відповідно до цього Закону, приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством, продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств. Державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об`єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному вебсайті Фонду державного майна України. Якщо протягом року у передбаченому цією статтею порядку приймаються рішення про включення додаткових об`єктів права державної власності до переліків об`єктів, що підлягають приватизації Фонд державного майна України має включити такі об`єкти до відповідного переліку та оприлюднити відповідний змінений перелік об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному вебсайті Фонду державного майна України. Рішення про приватизацію об`єкта, який включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймаються державним органом приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку. Статтею 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено порядок формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації. Згідно з зазначеною процедурою ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України. Для включення державного майна до переліків об`єктів малої приватизації уповноважені органи управління: постійно переглядають, виявляють державне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами встановлених законодавством завдань; державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств (крім матеріальних носіїв секретної інформації); майно, що більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, та щокварталу вносять Фонду державного майна України свої пропозиції щодо включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; для включення об`єктів соціально-культурного призначення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, подають до державних органів приватизації разом з пропозиціями стосовно включення до переліку пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об`єктів соціально-культурного призначення або можливості перепрофілювання кожного з таких об`єктів. Таким чином, як підставно зауважено місцевим господарським судом, Фонд державного майна України як орган приватизації в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства наділений правом приймати рішення про включення єдиного майнового комплексу колишнього ДПП "Нефон" до переліку об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації. Водночас, апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, наполягає на тому, що при визначенні стартової ціни об`єкта приватизації у вигляді єдиного майнового комплексу колишнього ДПП «Нефон» існує ризик порушення з боку відповідачів права власності на майно, що було набуто ТОВ "Мрія-2" згідно кредитного договору від 19.07.2004 та договору купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів від 19.07.2004 шляхом включення належного йому майна до складу приватизаційного. Однак вищенаведені доводи не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки саме лише зазначення в спірних наказах відповідачів об`єкта приватизації як цілісного майнового комплексу «колишнього» державного підприємства не змінює правового статусу цього майна, а також не встановлює, що набуті згідно вищенаведених договорів оборотні матеріали та дебіторська заборгованість включені до складу майна, що підлягає приватизації. При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Аналогічні положення містяться у ст. 15 ЦК України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, з урахуванням приписів ст. 4 ГПК України наведені положення чинного законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України). Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, 02.09.2020 у справі № 922/1614/19. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц. З огляду на викладене, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, позивач при зверненні до суду мав довести факт порушення його прав або законних інтересів, а обраний спосіб захисту повинен поновити відповідні порушені права. Беручи до уваги те, що включення відповідачами в перелік майна, що підлягає приватизації, об`єктів державної власності з ідентифікуючою кваліфікацією як єдиний цілісний майновий комплекс колишнього ДПП «Нефон» не може свідчити про здійснення ними дій з відчуження належних саме позивачу оборотних матеріалів та дебіторської заборгованості цього державного підприємства, судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про недоведення позивачем порушення його права власності на набуте згідно договорів майно (оборотні матеріали та дебіторська заборгованість) та, відповідно, можливості відновлення порушення порушеного/оспорюваного/невизнаного права шляхом задоволення позову про визнання неправомірними дій відповідачів та часткове скасування наказів. Твердження апелянта про незастосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин приписів ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" судовою колегією оцінюються критично, оскільки сама лише невірна, за доводами апелянта, кваліфікація включеного до приватизації державного майна як цілісного майнового комплексу колишнього ДПП «Нефон» за відсутності порушення права власності позивача на набуте ним майно не може бути підставою для задоволення позову у цій справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі № 910/14217/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 підлягає залишенню без задоволення. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта (позивача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/14217/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/14217/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-2".

4. Справу №910/14217/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді А.І. Мартюк Л.П. Зубець Повний текст постанови складено 05.07.2021