Постанова 4873 № 911/964/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" листопада 2020 р. Справа№ 911/964/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Дідиченко М.А. при секретарі Реуцькій Т.О. за участю представників сторін: від позивача: Котовський В.М. (довіреність №1 від 03.01.2020 року); від відповідача: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 17.08.2020 року у справі №911/964/20 (суддя Янюк О.С.) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до ОСОБА_1 про витребування майна, - В С Т А Н О В И В: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у квітні 2020 року звернулось до господарського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд витребувати у відповідача об`єкт незавершеного будівництва - "площадка РБЦ", що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2020 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.05.2020 року) позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 11.06.2020 року, запропоновано відповідачу до 25.05.2020 року надати письмовий відзив на позов. 25.05.2020 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку для надання відзиву. Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2020 року, клопотання відповідача про продовження строку задоволено: продовжено відповідачу строк для подачі письмового відзиву до 10.06.2020 року (включно). 06.07.2020 року до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2020 року клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та про продовження процесуального строку для надання додаткових доказів залишені без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Учасникам справи запропоновано до 03.09.2020 року з урахуванням ст. 119 та ст. 207 ГПК України надати суду докази, які не були подані з поважних причин у підготовчому засіданні, зобов`язано надати суду для дослідження у судовому засіданні оригінали доказів, доданих до заяв учасників по суті справи. Мотивуючи оскаржувану ухвалу господарський суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.04.2020 року у справі №182/18/17, вказав, зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник щодо державного майна, яке було набуте позивачем в процесі приватизації, а пред`явлення позову до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та не може бути підставою для його вирішення в порядку цивільного судочинства. Щодо відмови в продовженні строку для поданні доказів, що відповідач заявив відповідне клопотання поза межами встановленого судом строку, тому відсутні підстави для його задоволення. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2020 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункти 1 та 2 ухвали господарського суду Київської області від 17.08.2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про продовження строку для надання додаткових доказів. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав на те, що спір про приватизацію між цими ж сторонами та щодо цього майна було вирішено в межах справи №910/5717/17, а предметом розгляду даної справи є спір про витребування майна у фізичної особи, яка не є підприємцем та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відносно відмови в продовжені строків на надання доказів зазначив про те, що суд першої інстанції не врахував, що з 12.03.2020 року на усій території України встановлено карантин, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу" №211 від 11.03.2020 року), дію якого було продовжено до 31.08.2020 року, вважає що суд позбавив його права на справедливий та неупереджений захист, оскільки строк подання доказів продовжується на строк дії карантину. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №911/964/20 та призначено справу до розгляду на 29.09.2020 року. 29.09.2020 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.10.2020 року. 27.10.2020 розгляд справи не відбувся в зв`язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року справу призначено до розгляду на 17.11.2020 року. Відповідач у судовому засіданні 17.11.2020 року апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, задовольнивши його клопотання. Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2020 року вказав на те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як видно з оскаржуваної ухвали суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції щодо залишення без задоволення клопотання про закриття провадження у справі ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказав на те, що спір про приватизацію між цими ж сторонами та щодо цього майна було вирішено в межах справи №910/5717/17, а предметом розгляду даної справи є спір про витребування майна у фізичної особи, яка не є підприємцем та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю в цій частині зважаючи на наступне. Частиною 1 статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Відповідно до ч. 2 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним. Системне тлумачення ст. 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо відокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлені з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Зокрема, предметом оскарження в частині є ухвала суду першої інстанції щодо залишення без задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі, що не включена до переліку, визначеного частиною 1 ст. 255 ГПК України ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції. Закріплені у статтях 254, 255 ГПК України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 року по справі №912/1398/18). У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що внаслідок закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу від 17.08.2018 року про залишення без задоволення клопотання про закриття провадження у справі принцип доступу до правосуддя не порушується, оскільки згідно з частиною 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України"). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 року у справах "Ейрі проти Ірландії", п. 24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II). У рішенні ЄСПЛ по справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 року зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 року у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також рішення від 29.10.1996 року у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с. 15, п. 31). Колегія суддів зазначає, що хоча положення статті 264 ГПК України прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, однак у разі здійснення апеляційного перегляду ухвали господарського суду Київської області від 17.08.2020 року, якою залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 року у справі №903/381/19 Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, щодо помилкового відкриття провадження в частині оскарження ухвали про залишення без задоволення клопотання про закриття провадження у справі від 03.07.2020 року (вхідний №1358/20 від 06.07.2020 року), з огляду на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для здійснення апеляційного перегляду ухвали в зазначеній частині. Щодо доводів апеляційної скарги, що оскарження пункту 2 резолютивної частини ухвали про залишення без задоволення клопотання про продовження строку для надання додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2020 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2020 року та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву у строк до 25.05.2020 року. 25.05.2020 року до суду звернувся відповідач із клопотанням від 25.05.2020 року про продовження строку для надання відзиву. Ухвалою суду від 01.06.2020 року зазначене клопотання задоволено строк для надання відзиву продовжено до 10.06.2020 року. Під час підготовчого засідання 17.08.2020 року відповідачем було заявлено клопотання про продовження строку для подання відповідних доказів. Залишаючи без розгляду клопотання про продовження строку для надання додаткових доказів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач заявив відповідне клопотання поза межами встановленого судом строку. Стаття 42 ГПК України встановлює, права та обов`язки учасників справи. Так, зазначеною статтею передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази (п. 2 ч. 1); подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 3 ч. 1); учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п. 7 ч. 2). У відповідності до ч. 1 ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Водночас, відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. У відповідності до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Частиною 8 статті 165 ГПК України, зокрема встановлено, що відзив подається у строк встановлений судом. Виходячи з положень статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом. Як видно з матеріалів оскарження, ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2020 року відповідний строк ОСОБА_1 продовжувався до 10.06.2020 року для подачі письмового відзиву на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень, однак відповідач не надав додаткові докази в установлений судом продовжений процесуальний строк. Як вбачається з матеріалів справи та пояснював відповідач в судовому засіданні докази для розгляду справи він не може подати, оскільки приміщення у яких знаходяться докази закриті на період карантину. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до суду першої інстанції з відзивом від 30.06.2020 року (матеріали оскарження а.с. 31-34), ОСОБА_1 не зазначав, які саме докази він може подати суду, які обставини такі докази можуть підтвердити або спростувати, а також підтвердження того, що зазначені документи знаходяться в приміщенні відповідача та неможливості надання їх до суду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки відповідач заявив зазначене клопотання про продовження строку для надання доказів поза межами строку встановленого судом, судом першої інстанції було обґрунтовано залишено без задоволення заяву відповідача про продовження процесуального строку для надання додаткових доказів. При цьому, колегія суддів враховує що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 119 ГПК України продовжував ОСОБА_1 строк для подачі письмового відзиву та надання доказів ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2020 року. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що на весь період дії карантину суд першої інстанції повинен був продовжити строк на подання доказів зважаючи на наступне. На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020 року, №239 від 25.03.2020 року, №392 від 20.05.2020 року, №641 від 22.07.2020 року, №760 від 26.08.2020 року та №956 від 13.10.2020 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 року по 24.04.2020 року на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 року було внесено зміни до постанови №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020 року. В той же час, постановою №343 від 04.05.2020 року Кабінету Міністрів України з 11.05.2020 року послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини. Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів з 11.05.2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), вважає що суд першої інстанції не повинен продовжувати процесуальний строк на подання додаткових доказів на весь період дії карантину. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2020 року у справі №911/964/20 в частині залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для надання додаткових доказів, отже підстав для її скасування або зміни в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : Закрити апеляційне провадження у справі №911/964/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 17.08.2020 року у справі №911/964/20 в частині залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі від 03.07.2020 року (вхідний №1358/20 від 06.07.2020 року). Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 17.08.2020 року у справі №911/964/20 в частині оскарження залишення без задоволення клопотання про продовження процесуального строку для надання додаткових доказів - залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Київської області від 17.08.2020 року в цій частині залишити без змін. Матеріали оскарження №911/964/20 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 20.11.2020. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Дідиченко