Постанова 4873 № 910/2735/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2021 р. Справа№ 910/2735/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Дикунської С.Я. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 10.06.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/2735/21 (суддя Турчин С.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА» про стягнення 6545126,00 грн в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА» про стягнення 6545123,00 грн, з яких: 6411000,00 грн - сума основного боргу, 26825,38 грн - 3% річних, 107301,53 грн - пеня. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором суборенди залізничного рухомого складу 09/11-2020 від 09.11.2020. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. 16.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА», а саме: залізничні вагони №№ №№52926631, 56105349, 56466188, 65015018, 65017451, 65024028, 65036808, 65047029, 65047367, 65051856, 65072944, 65116253, 65118929, 65139370, 65160467, 65170581, 65175184, 65176034, 65451957, 67096859, 67738260, 67814988, 67837260, 68714831,6872767 та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА» і знаходяться у нього чи інших осіб в рамках ціни позовної заяви. В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» посилається на те, що враховуючи підтверджені обставини систематичного невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором суборенди залізничного рухомого складу 09/11-2020 від 09.11.2020, відсутність добровільного погашення заборгованості, а також наміри відповідача реалізувати своє майно, існує реальна загроза, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» про забезпечення позову. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. Суд наголосив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Крім того, за висновком суду, заявником належним чином не обґрунтовано співвідношення заявлених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості, наявності зв`язку між зазначеним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а матеріали заяви не містять доказів перебування у власності відповідача залізничних вагонів згідно із переліку визначеного заявником. При цьому, суд вказав, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження відповідачем свого майна чи коштів, або ухилення останнім від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/2735/21 і прийняти постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. На думку скаржника, така ухвала є необґрунтованою, незаконною, винесена без врахування доводів скаржника, а тому підлягає скасуванню, в обґрунтування чого апелянт зазначає наступне: - позивач не лише послався на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а й надав обгрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову - неодноразову реалізацію відповідачем його майна; - позивач переконаний, що ціна позову відповідає сукупній сумі ринкової вартості рухомого майна, на яке скаржник просить накласти арешт; - суд не вирішив питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА» і знаходяться у нього чи інших осіб в рамках ціни позовної заяви; - суд не звернув увагу, що відносно відповідача було відкрито виконавче провадження, що також вказує на той факт, що відповідач не виконує рішення суду у добровільному порядку, у зв`язку з чим виконання рішення може бути ускладнене. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/2735/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 13.05.2021. 30.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, не містить доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції положень матеріального та процесуального права, а тому - задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного: - відповідач заперечує щодо систематичного за твердженням позивача невиконання відповідачем своїх зобов`язань та наголошує, що оскільки заборгованість виникла за січень, а в лютому була подана позовна заява, то у даному випадку відсутня систематичність невиконання зобов`язань; - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА» зазначає, що жодних намірів реалізувати своє майно (залізничні вагони) немає і не може бути, оскільки відсутні вагони, які можна реалізувати; - щодо виконавчого провадження, на яке посилається позивач, відповідач зазначає, що воно завершене 14.08.2020 у зв`язку з погашенням заборгованості, а тому жодних незавершених виконавчих проваджень щодо стягнення з відповідача заборгованості - немає. Відповідач вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 13.05.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.05.2021 у справі №910/2735/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 справу №910/2735/21 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 10.06.2021. 28.05.2021 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» надійшли аналогічні за змістом заяви про вступ у справу як представника адвоката Непочатих В.В. та надання доступу до електронної справи. 01.06.2021 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 10.06.2021 до канцелярії суду електронною поштою та через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» надійшли аналогічні за змістом заяви про розгляд справи без участі представника, у якій заявник просила розглянути справу без її участі, вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі. У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. 10.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.06.2021 у справі №910/2735/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 справу №910/2735/21 прийнято до провадження визначеним складом суду. У судове засідання 10.06.2021 уповноважені представники сторін не з`явились. Колегією суддів враховано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» про розгляд справи без участі представника, у якій заявник просила розглянути справу без її участі, вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі. Представник ТОВ «АЛЬФАРА» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Звернувшись із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на наступні обставини: - відповідач є стороною по справі у багатьох судових провадженнях, що викликають обґрунтовані припущення у позивача, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позивачем позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; - відносно відповідача було відкрите виконавче провадження № АСВП: 62448353, що також вказує на той факт, що відповідач не виконує рішення суду у добровільному порядку у зв`язку з чим виконання судового рішення може бути ускладнене; - відповідачем щоденно здійснюються заходи щодо відчуження власного рухомого майна та існують підстави вважати, що на момент винесення рішення майно, яке перебуває у власності у відповідача, а саме 25 залізничних вагонів, може бути відсутнє взагалі, що унеможливить виконання рішення суду та є підставою для забезпечення позову. Зазначені обставини підтверджують, на думку заявника, наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб. Доводи аналогічного змісту висвітлені також позивачем і в апеляційній скарзі. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Також необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Однак, заявником не доведено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову, та як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Слід зазначити, що подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. Водночас, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність забезпечення позову з посиланням на те, що в провадженні господарських судів перебувають справи про стягнення заборгованості, в яких відповідачем виступає ТОВ «АЛЬФАРА», а також наявність виконавчого провадження, де відповідач є боржником, що на думку заявника у майбутньому може утруднити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову. На переконання колегії суддів, посилання скаржника на наявність інших справ про стягнення заборгованості з відповідача, чи виконавчих проваджень,в яких відповідач є боржником, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а подана заява мотивована лише припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, судовою колегією враховано посилання позивача на потенційну можливість відчуження відповідачем свого майна чи коштів, або ухилення останнім від виконання судового рішення, однак вказані твердження без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, оскільки невиконання зобов`язань відповідачем потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову. Крім того, судова колегія вважає, що у даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на залізничні вагони і предметом позову, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/2735/21 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає. На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника. Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/2735/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/2735/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ».

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/2735/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 09.07.2021. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік С.Я. Дикунська