Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/17773/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" січня 2022 р. Справа№ 910/17773/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Тищенко А.І. Коробенка Г.П. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 ( суддя Баранов Д.О., повний текст рішення складено 23.02.2021) за позивом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" про стягнення 146 685, 00 грн. ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» про стягнення 146 685, 00 грн штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу в розмірі 146 685 грн. 00 коп. Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення штрафу за неправильно зазначені відомості щодо маси вантажу та наявність підстав для їх задоволення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - суд першої інстанції не звернув уваги на те, що комерційний акт №486202/130 від 12.05.2020 було складено з порушеннями чинного законодавства в частині невідповідності посад підписантів вимогам п. 10 Правил складання актів, а тому не є належним доказом наявності підстав для застосування до відповідача матеріальної відповідальності відповідно до п. 118 Статуту залізниць України; - судом при винесенні оскаржуваного рішення не застосовано до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 324 ЦК України. 08.04.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків. Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 22.04.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 29.04.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. з 23.04.2021року по 08.05.2021 року перебував у щорічній відпустці. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1875/21 від 12.05.2021, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Куксов В. В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №910/17773/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2756/21 від 12.07.2021, у зв`язку з перебуванням судді Куксова В. В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Тищенко А. І., Яковлєв М. Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4476/21 від 16.09.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Дикунська С.Я., Яковлєв М. Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5253/21 від 22.10.2021, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному та судді Дикунської С.Я., яка звільнена у відставку рішенням ВРП від 19.10.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А. І., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. 03.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку позивач просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи наступне: - твердження відповідача про підписання комерційного акту не відповідають дійсності, оскільки всі особи, які приймали участь у складанні та підписанні комерційного акту є працівниками станції Волноваха та уповноважені на його підписання; - щодо доводів апелянта про порушення судом норм матеріального право позивач заперечує та вказує, що фактично має місце не втрата вантажу, а неправильно визначена маса вантажу вантажовідправником. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.05.2020 відповідно до накладної № 34645853, яка згідно з ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Київ-Волинський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» на станцію Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» AT «Укрзалізниця» було відправлено вагон № 67914317 з вантажем - лом чорних металів. Вищевказаний вагон прибув на станцію Волноваха у складі поїзду № 2530 12.05.2020. При комерційному огляді виявлено: навантаження вище рівня бортів на 10 см., брикети, не маркований, в документах маркування значиться. На станції Волноваха, на підставі акту загальної форми від 12.05.2020 № 33312 було проведено контрольне зважування вагону № 67914317, дано оперативне повідомлення № 735 від 12.05.2020, зроблено запис в книзі ГУ-98. Позивач зазначає, що в результаті переважування вантажу у вказаному вагоні було виявлено розбіжності між даними, вказаними в накладній, з нестачею - 2750 кг. у зв`язку з чим складено акт загальної форми № 460 від 12.05.2020 та зроблено запис в книзі контрольних переважувань, за результатами переважування дано оперативне повідомлення № 750 від 12.05.2020. З огляду на викладене вище позивачем відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення в накладній маси вантажу заявлено до стягнення штраф у розмірі 146 685, 00 грн. Суд першої інстанції, дослідивши подані докази та наведені обґрунтування, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст.920 Цивільного кодексу України). Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст.2 Статуту). Згідно з ч. 3 Статуту його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (п.5 Статуту залізниць України). За змістом п.п.1,2,3 п.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Згідно з п. 2.1 Правил, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема, код одержувача. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (п.п.1, 2 п.24 Статуту залізниць України). Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Як вбачається із наявної в матеріалах справи залізничної накладної № 34645853, відповідачем було відправлено вагон № 67914317 до станції Сартана з вантажем - лом чорних металів, масою 64500 кг. На підставі акту загальної форми № 33312 від 12.05.2020 на станції Волноваха було проведено контрольне зважування та відповідно встановлено, що маса вантажу нетто за ПД 64 500 кг, фактична маса вантажу нетто 61 750 кг, що відповідно менше на 2 750 кг, ніж заявлено в залізничній накладній. За результатами комісійного зважування працівниками станції Волноваха регіональної «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» був складений комерційний акт від 12.05.2020 № 486202/130, в якому підтверджено розбіжності фактичної маси вантажу з масою, яка вказана у залізничній накладній на 2 750 кг. Апелянт заперечує проти належності комерційного акту від 12.05.2020 № 486202/130 як доказу, посилаючись на те, що його було складено з порушеннями чинного законодавства в частині невідповідності посад підписантів вимогам п. 10 Правил складання актів. Порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002. Так, пунктом 10 Правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Отже, в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів. Судом перевірено, що комерційний акт від 12.05.2020 № 486202/130 (а.с. 6-7), складений за результатами комісійного зважування працівниками станції Волноваха регіональної «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» був підписаний: «ДСЗ Шалімовим С.С., комерційним агентом Жижиним В.В. та інженером р/в Годлевською О.О.». Верховний Суд, зазначаючи про застосування приписів пункту 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць, наголосив про імперативність визначеного пунктом 10 цих Правил суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17. За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства. Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17. Як було зазначено вище, комерційний акт від 12.05.2020 № 486202/130 (а.с. 6-7), був підписаний: «ДСЗ Шалімовим С.С., комерційним агентом Жижиним В.В. та інженером р/в Годлевською О.О.». Судом апеляційної інстанції перевірено матеріали справи та встановлено, що позивачем не надано суду доказів покладення на вказаних осіб обов`язків щодо підписання комерційних актів від імені залізниці як осіб, підписи яких є обов`язковим для дійсності таких актів в силу пункту 10 зазначених Правил. Водночас, позивачем на спростування заперечень скаржника разом з відзивом на апеляційну скаргу на підтвердження повноважень осіб, які підписали комерційний акт від 12.05.2020 № 486202/130, надано наказ №94 від 28.01.2021 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів по станції Волноваха». Однак, такий доказ оцінюється судом критично з огляду на те, що комерційний акт було складено 12.05.2020, а наданий наказ «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів по станції Волноваха» датований 28.01.2021, а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження повноважень підписантів комерційного акту від 12.05.2020 № 486202/130 станом на дату його складення. Разом з цим, доводи позивача про те, що усі особи, які приймали участь у складанні та підписанні комерційного акту є працівниками станції Волноваха згідно з штатним розписом є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція щодо відповідності комерційного акту п. 10 Правил складання актів та надання доказів на підтвердження повноважень осіб, підписи яких містить такий комерційний акт, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів та п. 122 Статуту, якщо під час перевезення вантажу на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі п.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Відповідальність за неправильне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Так, п.118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що комерційний акт від 12.05.2020 № 486202/130 не є належним доказом на підтвердження обставин неправильного зазначення в накладній відповідачем маси вантажу та відповідно не може бути підставою для матеріальної відповідальності у вигляді нарахованого позивачем штрафу. Таким чином, доводи апелянта щодо неналежності комерційного акту від 12.05.2020 № 486202/130 як доказу на підтвердження наявності підстав для застосування до відповідача матеріальної відповідальності у вигляді штрафу в порядку пункту 118 Статуту залізниць України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. Колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, а відтак і відмову у задоволенні позову. Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не впливають на вищенаведені висновки суду. Таким чином, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 підлягає задоволенню. Водночас, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 126 та ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України покласти на позивача. Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17773/20 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17773/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 146 685, 00 грн штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проміндустрія» (01013, м. Київ, вул. Промислова, будинок 1; ідентифікаційний код 30967448) 3 300 (три тисячі триста) грн 41 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/17773/20 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді А.І. Тищенко Г.П. Коробенко