Постанова Миколаївський апеляційний суд № 468/349/21-п

12.07.21 33/812/239/21 Справа № 33/812/239/21 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуючий у першій інстанції Муругов В. М. Доповідач апеляційного суду Ямкова О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2021 року м. Миколаїв Миколаївській апеляційний суд у складі: головуючої судді Ямкової О. О., за участю: секретаря Богуславської О. М., захисника Березняка В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Березняка В. В. на постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 15 березня 2021 року о 16.20год на 268км автодороги Н-11 Дніпропетровськ-Миколаїв водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Опель Віваро», державний номерний знак НОМЕР_1 . У зв`язку з наявністю явних ознак алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, червоне обличчя, йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, про що складено протокол в присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КупАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Березняк В. В. просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає, що постанова не відповідає вимогам закону. Зазначає про те, що ОСОБА_1 права, передбачені КУпАП не роз`яснювалися, в тому числі право на захист. В основу судового рішення покладені показання поліцейських у якості свідків, що є неприпустимим. Допустимі докази представниками поліції до суду не надані, відеозапис у справі відсутній. Допитаний у суді свідок висловив сумніви щодо знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Не надано доказів про керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, а те, що він їхав на своїй машині до відділку поліції, також викликає сумніви у наявності у нього таких ознак. Законних підстав для доставки ОСОБА_1 до відділку поліції не мало місця. Нажаль, суддя першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові оцінку не дав, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 Березняка В. В. на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є вірними. Ці висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які спростовують доводи апелянта, викладені ним у апеляційній скарзі. Так, відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, водій ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, червоне обличчя, та на вимогу поліцейських відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Посилання апелянта на порушення поліцейськими вимог закону, у зв`язку із не роз`ясненням водію його прав, в тому числі права на захист, не відповідає не лише особисто поставленому підпису ОСОБА_1 , як в протоколі про адміністративне правопорушення та в письмових поясненнях, а ще і поясненням, наданим особисто водієм за обставинами правопорушення, де ним зауважень, в тому числі у зв`язку з відсутністю реалізації ним права на захист, не надано (а.с.1-2). Крім цього ОСОБА_1 в протоколі пояснено, що він керував автомобілем «Опель Віваро» та вжив 300 грам горілки, а тому не бажає проходити огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі. Доказів із можливого застосування представниками поліції до водія заходів примусу, з метою надати пояснення, якими ОСОБА_1 повністю визнав обставини правопорушення, а саме керування транспортним засобом, вживання алкогольних напоїв та відмову від проходження огляду, до судів першої та апеляційної інстанції не надано, а отже усі доводи захисника за цими обставинами ґрунтуються на домислах, які не підтверджені жодний допустимим доказом. Щодо зміни пояснень водія, які ним надані усно у суді першої інстанції, то обґрунтованих мотивів цьому апелянтом не наведено, що свідчить про бажання особи ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Так, у відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції та у присутності двох свідків, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції). Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку незгоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі. Натомість ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені належними письмовими доказами, що додані до матеріалів справи. Дійсно, відеозапис, що вказаний у додатках до протоколу не зберігся, та не доданий до суду, але факт відсутності одного із доказів, не впливає на доведеність вчинення водієм правопорушення за наявності інших доказів, що досліджені у суді у їх сукупності, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення водія та свідків, усні показання свідка ОСОБА_2 , надані ним у суді, а також розписка про передачу автомобіля у керування іншій тверезій особі. Припущення захисника, у зв`язку з відсутністю відеофайлу в матеріалах справи, як підстави можливого приховування представниками поліції важливої інформації, не ґрунтуються на доказах, та відносяться до категорії безпідставних тверджень. Безпідставним, в цьому разі, є посилання захисника на те, що допитаний свідок ОСОБА_2 не помітив ознак сп`яніння у водія, а лише підтвердив факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що на думку апелянта, виключає необхідність проходження такого огляду. В той же час свідок ОСОБА_2 у суді підтвердив обставини, які викладені у його письмових поясненнях та протоколі, а також свій підпис у вказаних документах, а захисник при цьому не звернув увагу на те, що за положеннями пункту 2 вищенаведеної Інструкції від 9.11.2015 № 1452/735 визначення наявності у водія ознак сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, які перевіряють наявність чи відсутність такого сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів. Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суддя вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у присутності ОСОБА_1 , пояснення свідків, які були присутні при його складанні, у відповідності до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив пункт 2.5 ПДР України. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, та його зміст щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у доданих до нього матеріалів. За такого, обставини встановлені в протоколі про адміністративне правопорушення підтверджені також і іншими письмовими доказами, а саме письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с.3, 4), якими особисто підписано зміст протоколу (а.с.1). Тому, при прийнятті рішення, суддя обґрунтовано врахував ці письмові пояснення свідків (а.с.3-4), з яких ОСОБА_3 хоча і не був допитаний судом, але їх письмові пояснення та усні показання свідка ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, наведені показання свідків узгоджуються з письмовими поясненнями водія у протоколі та письмових поясненнях (а.с.1-2), та свідчать про те, що ОСОБА_1 у присутності свідків пояснив, що керував транспортним засобом та вжив 300 грам горілки, але на підтвердження стану алкогольного сп`яніння відмовився пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Зауважень щодо викладених обставин правопорушення не висловлював. На підставі наведеного, суддя першої інстанції надав правильну оцінку усім наданим доказам, та дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 перебував за кермом належного йому автомобіля, а при виявленні ознак, що можуть свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Доводи захисника щодо співвідношення наявності ознак сп`яніння та керування водієм транспортним засобом до відділку поліції, та не керування автомобілем взагалі, суперечать одні одному та не впливають на кваліфікацію правопорушення, обставини якого належним чином встановлені суддею суду першої інстанції. Не має значення і показання поліцейських ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допитаних судом першої інстанції у якості свідків, відносно виконання ними посадових обов`язків щодо оформлення матеріалів за наслідками виявленого ними правопорушення, так як вони є особами, які уповноважені на складання протоколів у справах про адміністративне правопорушення та збору доказів, а тому їх показання не можуть бути доказом по справі за складеним ними протоколом у розумінні статті 272 КУпАП. Не є належним доказом у справі і надані стороною захисту письмові пояснення від ОСОБА_7 , так як його присутність на місці правопорушення належним чином не встановлена, а пояснення ним надані у не встановлений законом спосіб (стаття 251 КУпАП). Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено водію ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Березняка В. В. залишити без задоволення, а постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова